Затримання керівника Центру звільнення полонених «Офіцерський корпус» Володимира Рубана на КПВВ Майорськ з арсеналом зброї та інкриміновані йому підозри, про які СБУ оголосила 9 березня, справили в суспільствіі ефект бомби, що вибухнула.
По-перше, ще зовсім недавно Володимира Рубана позиціонували як одного з найбільш ефективних переговорників із сепаратистами в питаннях обміну полоненими, і СБУ тісно співпрацювала з ним у цьому плані.
По-друге, арсенал, який перевозив затримайний у своєму мікроавтобусі, і справді вражає — від автоматів та ручних кулеметів Калашникова та набоїв до них до «46 одиниць 120-мiлiметрових мін із вкрученими підривачами М12, вишибними патронами та додатковими пороховими зарядами» (останні заборонені Мінськими домовленостями для використання навіть у зоні бойових дій, не те що на мирній території).
Не менший шок викликало і повідомлення голови СБУ Василя Грицака про те, що Рубан у змові з керівництвом ОРДЛО готував теракт у центрі Києва, жертвами якого могли б стати й очільники держави.
«Йшлось би про тисячі загиблих. Організатори цих терактів хотіли отримати хаос і багато крові. Війська мали повернутись з АТО у Київ, і подальші події би подавали як громадянську війну», — повідомив на брифінгу голова СБУ.
Сам Рубан на суді, який обрав йому запобіжний захід у вигляді утримання під вартою на 2 місяці без права внесення застави, заявив, що він був лише перевізником, а операцією керував військовий із позивним «Кедр».
У СБУ ж наполягають, що розробка керівника «Офіцерського корпусу» тривала більше 9 місяців і в них є достатньо доказів вини підозрюваного.
На брифінгу Василь Грицак оприлюднив лише частину з них, засекретивши решту в інтересах слідства. Нестача інформації породила різні версії й трактування цієї події. «УМ» спробувала проаналізувати деякі з них.
Торгівля на крові
Однiєю з перших версій, іще до брифінгу СБУ, стало припущення, що Володимир Рубан увійшов у конфлікт інтересів з тими, хто налагодив трафік постачання зброї через лінію розмежування. Мовляв, посередницька діяльність із звільнення заручників — це було прикриття, а основна діяльність Володимира Рубана та його «Офіцерського корпусу» була саме торгівля зброєю.
І не лише він цим займався. «Зброю возили і возять сотнями і тисячами. Багато хто, але здебільшого МВС, менше СБУ і ССО, ще менше бійці і цивільні собі. Більше возили в 2014—2015 роках, проте і зараз возять, хоча набагато менше. Здебільшого зі старих запасів. Основний трафік зброї — МВС», — зазначає голова ГО «Українский легіон» Святослав Стеценко.
Про те, що це близько до істини, свідчить і факт нещодавнього невдалого затримання співробітниками СБУ підозрюваного в торгівлі зброєю колишнього працівника спецпідрозділу «Беркут», сержанта поліції полку особливого призначення Володимира Іващенка — останній у момент затримання кинув у машину СБУ дві гранати і втік.
Та й у підозрі, яку СБУ висунула Рубану, йдеться про те, що він неодноразово провозив вогнепальну зброю, набої та вибухівку, які «в подальшому зберігались у схованці, влаштованій на території військової частини А0553 за адресою м. Хмельницький, вул. Толстого, 4».
До речі, «Кедр», він же Павло Балов, згаданий Рубаном, служить у 8-му окремому полку спеціального призначення Збройних сил України, який дислокується у цій військовій частині.
І все ж і в самому затриманні, і у факті вилучення зброї є чимало запитань. По-перше, чому затримання відбулося саме зараз? Іще в лютому минулого року, після того як Володимир Рубан узявся організувати візит на окуповані території народного депутата Надії Савченко і супроводжував її перебування там, СБУ анулювала його дозвіл на перетин лінії розмежування.
Незважаючи на це, за інформацією тієї ж СБУ, він таки бував на непідконтрольній території і навіть у листопаді минулого року перевозив іще одну партію зброї. Чому його не затримали тоді, є лише одне пояснення: не хотіли злякати раніше часу і чекали чогось масштабнішого.
Саме це відчуття безпечності, очевидно, і підвело Рубана, змусивши його їхати через офіційний пункт пропуску — чи то недооцінив українські Збройні сили, чи переоцінив власний авторитет.
Адже, як стверджує керівник групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук, «раніше пан Рубан для проникнення в «ЛДНР» і назад обирав «кабанячі стежки» в обхід блокпостів (ними, до речі, і тягав у Донецьк деяких наших народних депутатів, «ніяк не пов’язаних iз Медведчуком»). Але цього разу поперся через КПВВ — очевидно, завдання було терміновим».
Теорія керованого хаосу
У підозрі, висунутій Володимирові Рубану, йдеться про те, що він причетний до підготовки замахів, об’єктами яких мали стати сам Петро Порошенко та інші перші особи держави: голова РНБО Олександр Турчинов, очільник МВС Арсен Аваков та колишній прем’єр Арсен Яценюк.
Також у документі підкреслюється, що планувалися обстріли з мінометів і гранатометів будівель Верховної Ради та адміністрації Президента в момент, коли в них перебували б перші особи держави, а також захоплення будівлі Верховної Ради з ліквідацією правоохоронців, які охороняють парламент.
«Побачимо, чи підтвердяться підозри СБУ щодо того, що Рубан і його подільники планували атаку на Верховну Раду і Президента. Якщо це виявиться правдою — переконана, що планувався не державний переворот із метою передати владу будь-якій політичній силі, а зруйнування системи управління і наступний хаос — коротше, найгірший сценарій для України, якого я від початку війни боюся найбільше», — зазначила з цього приводу відома блогерка і боєць «Правого сектору» Олена Білозерська.
Попри всю фантастичність і абсурдність, на перший погляд, цієї версії, вона має право на життя. Якщо припустити, що розроблялися ці плани в тих же кабінетах, що й Смоленська трагедія, яка в один момент залишила сусідню Польщу практично без військово-політичної та духовної еліти (а про те, що катастрофа президентского літака у квітні 2010-го — справа рук російських спецслужб, у Польщі не сумніваються).
На це звернув увагу і народний депутат Ігор Мосійчук, зазначивши, що одного пострілу по куполу Верховної Ради (а це можна здійснити з відстані у кілька кілометрів, що дозволяють можливості знайденої зброї) достатньо для того, щоб отримати море крові.
«Найбільш уразливим з боку терористів, якщо говорити про будівлі державної влади, є купол українського парламенту, під яким розташована величезна скляна люстра. Влучення в купол кількох зарядів призведе до загибелі майже всіх, хто буде в парламентській залі, ложах та на балконах. Людей просто посіче мільйонами осколків. Чи потрібно це комусь робити? А ви пригадайте, як російські спецслужби знищили над Смоленщиною літак із президентом Польщі та майже всім військово-політичним керівництвом Польської держави. Пригадайте і задумайтесь, адже в них тоді навіть війни не було!» — написав він у «Фейсбуці».
Ще одним потенційним об’єктом терактів міг стати мітинг, який прихильники руху нових сил Саакашвілі анонсували на 18 березня. Саме в цей день заплановано і президентські вибори в Росії.
А, знаючи «любов» російських спецслужб до різних дат (чого вартий «зелений коридор» під Іловайськом на День Незалежності чи нещодавні вибухи на військових складах біля смт Калинівка на Вінниччині на день народження Петра Порошенка), цілком вірогідною є версія, що росіяни могли організувати Володимиру Путіну такий собі «подарунок» у день виборів.
Цим можна було вбити кількох зайців: відволікти увагу світової громадськості від можливих порушень на самих виборах, зокрема і факту голосування жителів Криму, вкотре показати Україну як нестабільну державу і на цьому тлi добиватися участі росіян у «миротворчому контингенті», на введенні якого наполягатиме Путін.
Хто стоїть за Рубаном?
Поки що у справі із затриманням Володимира Рубана більше запитань, ніж відповідей. Зрозуміло одне: очільник «Офіцерського корпусу» ніяк не міг усе це організувати і здійснити самотужки. І, швидше за все, він є лише пішаком у чиїйсь набагато серйознішій грі.
Звичайно, таємниця слідства не дає можливості СБУ розкрити всі факти. Але, за логікою подій, після затримання Рубана має відбутися низка не менш гучних затримань тих, iз ким він контактував, кого встиг залучити до своїх планів, хто прикривав його.
І особливо цікавою в цьому плані є доля Віктора Медведчука та його «Українського вибору» — попри те, що вони вже відхрестилися від контактів із Рубаном і заявили, що їхні шляхи розійшлися ще у 2013 році, більшість експертів переконані, що Рубан — це проект Медведчука і є багато фактів на користь їхньої співпраці.
Багато про що може сказати і поведінка самого Рубана, тож СБУ настійливо радить подбати про безпеку такого важливого свідка.
«Боюсь, що Рубана можуть «вальнути». З такими обвинуваченнями в нього однозначно строк, а значить, він може «заспівати». Варто виділити йому окрему охорону. А то не виключено серцевий напад, «швидка», і ми його вже ніколи не побачимо», — попереджає військовий експерт Мирослав Гай.
Так що справа Рубана може стати лакмусовим папірцем, який або додасть авторитету нинішній владі за рік до президентських виборів, або остаточно продемонструє її нездатність до організації ефективної протидії ворогу.
Особливо, якщо, не дай Боже, це лише невелика ланка в ланцюжку гібридної війни і ми знову отримаємо Харків чи Одесу зразка 2015-го, але тепер уже в Києві.
А в цій ситуації може бути все. Війна набагато ближча, ніж здається багатьом.
