Два теракти — один замовник: коли Путін буде покараний за катастрофу під Смоленськом i малайзiйський «Боїнг»

«Бо немає нічого таємного, 

що не стало б явним. Ні таємного, 

що не стало б відомим і не виявилося б» 

(Біблія, Євангеліє від Марка і Луки)

 

Летять «качки» і «селезень» Путін

Повернутися до теми про збиття малайзійського пасажирського літака 17 липня 2014 року змусили наступні події. 

 

Ввечері 1 січня вже нового, 2018-го, року російські ЗМІ з посиланням на анонімне джерело в МЗС України (або без зазначення джерел) масово поширили «суперсенсаційну інформацію», що 2 січня голландські слідчі оприлюднять прізвища 120 осіб, причетних до знищення малайзійського пасажирського літака рейсу МН17 у небі над Донбасом.

 

Новина була підхоплена і розтиражована іноземними, а також українськими ЗМІ і пішла гуляти по світу.

 

Жодне з видань, яке розповсюдило цю «сенсацію», ні на йоту не сумнівалося, що вона достовірна, а не чергова пропагандистська «качка», запущена агентурою ФСБ за вказівкою президента Росії Путіна. 

 

Першим, хто поширив ФСБшний «ексклюзив», було видання «Московський комсомолець» (21:07), а згодом, майже через півтори години (22:32), цю новину повідомило газпромівське «Ехо Москви».

 

Правдивості цій дезінформації надавала обіцянка окремих високопосадовців Нідерландів, Малайзії, Австралії в кінці минулого або на початку цього року оприлюднити прізвища осіб, винних у збитті лайнера рейсу МН17.

 

Світова громадськість з нетерпінням очікувала на прес-конференцію (подібну до тієї, яку 28 вересня 2016 року проводили міжнародні слідчі) або на офіційне повідомлення Генеральної прокуратури Нідерландів, не підозрюючи, що це чергова «деза» Кремля, яку він не раз підкидав у справі про знищення малайзійського літака, щоб ввести в оману світ і уникнути відповідальності за вчинений терористичний акт, що забрав життя 298 людей.

 

Чим же була викликана брехня Москви?

 

Приблизно через півтори години після її появи у ЗМІ я отримав конфіденційну інформацію, що вкинутий кремлівський фейк міг бути реакцією Путіна (або найближчого його оточення) на моє інтерв’ю «В ситуації, яка склалася, ліквідація Путіна буде визнана законною, за аналогією з убивством Усами бен Ладена», яке було розміщене на сайті інтернет-видання «Гордон» о 10-й годині 14 грудня 2017 року (за годину до початку його прес-конференції в Москві). 

 

Нагадаю, що ще 4 і 5 травня 2017 року «Україна молода» надрукувала мою статтю «Нехай зникне правитель, а цивілізація уціліє. Ліквідація Путіна — легітимна, законна, справедлива». В ній, на основі аналізу норм міжнародного права, національного законодавства і коментарів юристів, я прийшов до висновку, що ліквідація президента Росії Путіна, який розв’язав війну проти України, є законною, за аналогією з убивством міжнародного терориста Усами бен Ладена американським спецназом «морських котиків» під час таємної операції «Спис Нептуна» в ніч на 2 травня 2011 року на території іншої держави — Пакистан. 

 

В інтерв’ю я розповів про результати власного розслідування Смоленської трагедії, роль Путіна в організації і реалізації операції зі знищення польського президентського літака, вплив керівництва Росії на хід слідства і причини його небажання повернути полякам уламки Ту-154 (повний текст мого розслідування опублікований у газеті «Україна молода» за 6, 8-9, 13, 15-16, 26, 28 квітня, 5, 31 травня 2016 року і направлений Генеральному прокурору і міністру оборони Польщі).

 

Упродовж години зазначене iнтерв’ю, було передруковане десятками інших iнтернет-видань та інформагентств, що дало можливість мільйонам людей ознайомитися з ним, воно викликало нову хвилю громадського резонансу у справі про катастрофу польського літака під Смоленськом.

 

За годину після появи мого інтерв’ю (об 11.00 за київським часом) Путін розпочав підсумкову щорічну прес-конференцію для вітчизняних і зарубіжних журналістів.

 

Присутній на прес-конференції кореспондент польського телеканала ТVN Анджей Зауха запропонував Путіну прокоментувати не повернення Росією уламків польського літака та його підрив перед приземленням (про це йшлося у моєму інтерв’ю).

 

Якою була емоційно-нервова реакція Путіна (майже по Фрейду) на це запитання, міг бачити весь світ.

 

Ледве стримуючи себе, Путін заявив, що якщо був вибух на літаку, то вибухівку заклали у Варшаві, там і шукайте, а не у нас. А на запитання, коли ж Росія поверне Польщі уламки літака, Путін так і не відповів.

 

Підтвердження (чи спростування) отриманої інформації про реакцію Путіна на моє інтерв’ю чекати довелось недовго.

 

Під вечір цього ж дня заступник Генерального прокурора України Євген Єнін заявив, що інформація про наміри міжнародних слідчих оприлюднити 2 січня прізвища 120 осіб, причетних до катастрофи малайзійського літака рейсу МН17, не відповідає дійсності.

 

Єнін, зокрема, зазначив: «Повідомлення в ЗМІ про нібито намір оприлюднити прізвища міфічних 120 осіб, причетних до збиття малайзійського літака МН17, не відповідає дійсності та є не чим іншим, як спробою російської пропаганди відвернути увагу від звинувачень у Смоленській трагедії».

Вкидаючи в ЗМІ зазначену дезінформацію, ФСБ РФ допустилася шаблонності і повторення у своїх діях, розраховуючи на те, що ніхто не зверне на це уваги. Нагадаю.

 

У жовтні 2012 року агентура ФСБ підсунула головному редактору впливової польської газети Rzeczpospolita («Річ Посполіта». — Авт.) Томашу Врублевському і кореспонденту газети Цезару Гмизі інформацію, з посиланням на польських слідчих, що на уламках літака президента Леха Качинського були знайдені сліди вибухівки.

 

Газета опублікувала сенсаційну резонансну статтю Цезара Гмизи «Тротил на крилах Туполєва».

 

В ній повідомлялося, що польські прокурори і слідчі виявили «сліди тротилу і нітрогліцерину на 30 пасажирських сидіннях, в місці з’єднання крил із фюзеляжем, а також на землі серед уламків». 

 

Перед виходом публікації Томаш Врублевський спілкувався з генеральним прокурором Польщі Анджеєм Шереметом, який підтвердив цю інформацію. Проте згодом представник військової прокуратури Польщі Іренеуш Шелянг повідомив, що польські слідчі, котрі працювали у Смоленську, заперечили наявність тротилу на уламках лі­така.

 

Газета опублікувала спростування статті: «Ми припустилися помилки, написавши про тротил і нітрогліцерин. Версії про вибух залишаються безпідставними». У ситуації, яка склалася, головний редактор газети змушений був подати у відставку, «піклуючись про добре ім’я газети». Звільнений був і автор статті Гмиза. 

 

Наївно думати, що головні редактори російських видань (багато з яких є агентами спецслужб Росії) підуть у відставку за поширення брехні Кремля на весь світ.

 

Підкинута польській газеті дезінформація мала далекоглядну мету. У випадку, якщо будуть встановлені реальні докази підриву президентського літака іншим видом вибухівки (наприклад, термобаричним зарядом) або імпульсним ударом високочастотної електромагнітної гармати «Ніка», можна буде говорити полякам: ви вже стверджували, що були сліди тротилу і нітрогліцерину, а потім же самі себе і спростували. Або на зразок того, що заявив Путін на зазначеній прес-конференції: «Ми втомилися від подібного блефу. Це нісенітниця якась. Кажуть дурниці...»

 

Окрім того, через агентуру спецслужб і ЗМІ, в тому числі іноземні (багато з яких Москва підгодовує грошима «Газпрому» і які є агентами впливу Кремля), Росія добилася того, що була дискредитована одна з найвпливовiших польських газет, підірвана довіра до польського слідства і правоохоронних органів Польщі. А найголовніше — польське суспільство було розділене на непримиримих опонентів щодо причин катастрофи президентського літака, і сьогодні перебуває в стані «холодної громадянської війни». Цьогорічне січневе опитування, проведене SW Research для польської газети Rzeczpospolita, засвідчило, що 35,8% респондентів вважають, що причинами авіакатастрофи став природний і людський фактори — сильний туман, зіткнення з березою (якого, як встановили експерти, не було, уламки літака почали падати за 40 метрів до неї) і помилка екіпажу літака. Натомість 36,1% опитаних поляків не довіряють таким висновкам і вважають, що літак був підірваний, а ще 28,1% — не мають своєї думки з цього приводу. На думку більшості опитаних поляків, польська влада за всі ці роки виявилася неспроможною дати громадськості повну, аргументовану і однозначну версію причин авіакатастрофи і встановити справжніх винуватців Смоленської трагедії. 

 

10 січня 2018 року в Польщі були оприлюднені висновки технічного звіту незалежної міжнародної комісії, котра досліджувала наявні речові докази причин катастрофи президентського літака. Експерти встановили факт внутрішнього вибуху, який став первинним джерелом руйнування лівого крила Ту-154. Міжнародний експерт Френк Тейлор пояснив, що існувало кілька джерел вибуху, зокрема в крилі, в слоті і в центроплані літака, що підтвердив аналіз механізму удару дверей об землю. Дерева ж не мали впливу на первинне руйнування крила. «Ці висновки прийняли всі члени комісії, і вони є одним із ключових тверджень технічного звіту», — йдеться у заяві Міноборони Польщі. 

 

Експерти підтвердили мої висновки, викладені у зазначеному інтерв’ю та в публікації «України молодої», що літак був підірваний у повітрі при заході на посадку. Весною 2015 року міністр оборони Польщі Антоні Мацаревич заявив, що «катастрофа літака президента Леха Качинського під Смоленськом була терактом. Польща стала першою жертвою тероризму з боку Москви в рамках сучасного конфлікту, який розігрується на наших очах».

Пропоную читачам ознайомитися з результатами мого розслідування про обставини збиття малайзійського літака в небі над Донбасом (окремі з них ­опубліковані в газеті «Україна молода» за 5 травня і 5 жовтня 2016 р.).

 

У кінці вересня 2016 року топ-новиною ЗМІ став звіт Міжнародної слідчої групи (далі — МСГ), яка розслідує причини катастрофи літака «Малайзійських авіаліній», що виконував рейс МН17 з Амстердама (Нідерланди) до Куала-Лумпура (Малайзія). Авіакатастрофа сталася у повітряному просторі України 17 липня 2014 року, о 16:20 за київським часом (остання відповідь екіпажу літака була зафіксована о 15:19:56 і тривала 3 секунди).

 

Уламки літака були розкидані на площі понад 15 кв. км поблизу міста Торез Донецької області, на території, яка контролюється російськими військовими та їхніми найманцями. На борту літака перебувало 298 людей із 18 країн світу (15 членів екіпажу, 283 пасажири, в тому числі 80 дітей), усі загинули.

 

Міжнародні слідчі (у складі представників Австралії, Бельгії, Малайзії, Нідерландів і України, яких очолює Генеральна прокуратура Нідерландів) стверджують: «Ми маємо у своєму розпорядженні незаперечні докази того, що авіалайнер рейсу МН17 був збитий російською ракетою серії 9М38, запущеної з установки «Бук» із сільськогосподарського поля площею 500х600 метрів у районі смт Первомайське. У радіусі 5 кілометрів це найвища точка. Даний район (недалеко від Тореза і Сніжного. — Авт.) на той момент перебував під контролем проросійських сепаратистів і бойовиків. Самохідна вогнева установка «Бук» була доправлена в Україну з Російської Федерації, i після того, як вона була використана для атаки на авіалайнер рейсу МН17, була знову повернута на територію Росії».

 

Висновки МСГ базуються на левовій частці доказів, які за «гарячими слідами» встановила Служба безпеки і Головне управління розвідки МО України, а також наданих мною в кінці 2014 року та Міжнародною дослідницькою групою Bellingcat у лютому 2016 року. Журналісти, які знайомі з результатами мого розслідування, зазначили, що МСГ нічого нового, що уже було відомо, не сказала, а лише підтвердила раніше оприлюднену мною та групою Bellingcat інформацію про те, що малайзійський літак МН17 був збитий російським «Буком», та маршрут його транспортування з Росії в Україну і назад. 

 

Це все, на що слідча група виявилася здатною за час розслідування справи. 

 

Як слідчий знаю, що встановлені мною фактичні дані і зроблені на їх основі висновки, як і інформація та висновки про обставини знищення літака, опубліковані групою Bellingcat та іншими журналістами, не можуть бути доказами у кримінальній справі, яку розслідує МСГ, поки ці дані та інформація не будуть належним чином перевірені, підтверджені й оцінені слідчими та відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства Нідерландів не будуть визнані доказами і долучені до матеріалів справи. Потім ще суд повинен буде дати цим доказам належну оцінку. 

 

Аналіз звітів дослідницької групи Bellingcat засвідчує, що їхня інформація і висновки — достатньо об’єктивні, але вони не є офіційними результатами розслідування.

 

Але зауважу, що їх розслідування є дуже важливим фактором і допомогою МСГ у встановленні об’єктивної істини у справі і притягнення винних осіб до відповідальності.

 

США передали МСГ таємні супутникові знімки Донбасу за 17 липня 2014 року і звіт iз висновками експертів, які беззаперечно свідчать, що малайзійський літак був збитий ракетою «земля-повітря», запущеною із зенітно-ракетного комплексу (ЗРК) «Бук» iз території Донецької області, яка підконтрольна російським військовим підрозділам та їхнім найманцям.

 

Отримані матеріали долучені як докази до кримінальної справи і використані слідчими при її розслідуванні. Про це повідомив генеральний прокурор Нідерландів Фред Вестербеке.

 

У жовтні 2014 року президент Федеральної розвідувальної служби Німеччини Герхард Шиндлер доповів членам парламентського контрольного органу Бундестагу ФРН, що катастрофу малайзійського літака рейсу МН17 у небі над Східною Україною здійснили пострілом із ЗРК «Бук» проросійські сепаратисти з підконтрольної їм території.

 

Тоді ще німецька розвідка не знала, що «Бук» був завезений з Росії і літак був збитий російським військовим екіпажем.

 

Зазначу, що уже через декілька днів після збиття літака, спецслужби України встановили: він був збитий ЗРК «Бук-М1», завезеним з Росії в Україну.

 

В середині липня 2014 року біля кордону з Україною перебувало близько десяти таких установок, передислокованих iз Курська, де розташована 53-тя Зенітно-ракетна бригада ППО Росії.

 

Було заплановане широкомасштабне вторгнення російських військ в Україну (у випадку збиття російського пасажирського літака), а «Буки» повинні були їх прикривати від української авіації і танків.

 

Згідно з резолюцією ООН № 2166 Україна, Грузія і Фінляндія, в порядку надання правової допомоги на запит Нідерландів, передали ракети ЗРК «Бук-М1» для проведення експертиз у нідерландському інституті криміналістики для встановлення вибухової сили боєголовок і порівняльного хімічного аналізу їх осколків з осколками, які були виявлені в тілах пасажирів і уламках малайзійського літака.

 

 

Фінляндія — єдина країна далекого зарубіжжя, яка мала на озброєнні три дивізіони ЗРК «Бук-М1» за весь час його існування.

 

Вони були передані Росією в 1997 році в рахунок погашення державного боргу Радянського Союзу і несли бойове чергування з охорони Гельсінкі. 

 

Міжнародна комісія експертів з Польщі, ФРН, Великої Британії і Нідерландів встановила, що виявлені в уламках літака і тілах загиблих осколки належать російській боєголовці моделі 9N314 Mракети класу «земля-повітря» серії 9M38, якими оснащуються ЗРК «Бук-М1», що перебувають на озброєнні ЗС РФ.

 

Такої модифікації ракет і боєголовок на озброєнні ЗС України немає і ніколи не було. 

18 листопада 2015 року на директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, генерал-майора, провідного в Україні експерта-вибухотехніка, який має міжнародний сертифікат, Олександра Рувіна був вчинений замах (отримав три кульовi поранення біля свого будинку).

 

Саме під його керівництвом була проведена унікальна біохімічна експертиза елементів ураження російської ракети, запущеної з російського «Бука», і українських зенітних ракет «земля-повітря» і ракет «повітря-повітря», яка однозначно встановила непричетність України до знищення малайзійського літака. 

 

За п’ять днів (23 листопада) Рувін мав у Гаазі представляти МСГ (експертом якої він є) результати експертизи.

 

Після лікування за кордоном і повернення в Україну на Рувіна 11 квітня 2016 року було вчинено повторний замах — стріляли в автомобіль, у якому він їздив, але, за щасливою випадковістю, його в ньому не було. 

 

Головний військовий прокурор України Анатолій Матіос заявив, що кілер та інші учасники замаху на Рувіна затримані, а замовники й організатори злочину перебувають у Росії.

 

Не виключаю й іншої версії замаху на життя Олександра Рувіна. Замах міг бути пов’язаний з його професійною діяльністю в інших справах. Це повинно встановити слідство.

 

Проведу паралель з авіакатастрофою польського літака 10 квітня 2010 року. 

 

16 жовтня 2010 року було вбито польського експерта з авіакатастроф, професора Технічного університету Силезії, доктора наук, головного спеціаліста з комп’ютерного управління літаками Еугніуша Врубеля (колишнього заступника міністра транспорту Польщі), який входив до складу слідчої комісії польського Сейму з розслідування причин катастрофи президентського літака під Смоленськом.

 

Він складав експертні висновки для польської прокуратури з аналізом висновків російської комісії МАК. Врубель встановив фактичні дані, які вказували на підрив літака і його руйнування ще в повітрі.

 

Його було вбито за три дні до надання російською стороною її кінцевого звіту про причини авіакатастрофи. 

 

Міністр транспорту Польщі Єжи Полячик заявив, що незадовго до смерті Врубель у ході приватної розмови на одній міжнародній конференції розповів, що він не вірить, що викладені росіянами на аеродромі Смоленськ-Північний уламки якогось літака належать польському літаку, який був підірваний перед посадкою.

 

Зазначу, що про вбивство Врубеля повідомило лише декілька польських опозиційних (на той час) ЗМІ і не повідомило жодне видання в Росії, хоча його робота була тісно пов’язана з діяльністю МАК. Його вбивство, без сумніву, представляло цікавість для читачів у Росії.

 

Польська поліція і прокуратура, за повідомленням польських ЗМІ, «повісили» вбивство на «психічно хворого» сина, який у суді заявив, що «прокурори брешуть, що він зізнався у вбивстві батька. Убивство він не вчиняв, його скоїв хтось інший».

 

Сина сховали в психіатричну лікарню, щоб «не казав зайвого», а справу закрили. 

 

Єжи Полячик заявив, що він «абсолютно не вірить у поліцейське твер­дження про причетність сина Врубеля до вбивства батька, оскiльки сім’я суворо християнська і ніяких конфліктів у ній ніколи не було».

Для ведення ефективної прицільної стрільби до складу бойової одиниці ЗРК «Бук-М1» входить: мобільний командний пункт (КП) 9С470М1-2; мобільна радіолокаційна станція виявлення цілі (РЛС) 9С18М1 з дальністю виявлення цілі не менш ніж за 100 км; самохідна вогнева установка 9А310М1-2 (саме така установка, бортовий номер 332 з російським екіпажем і була доправлена з Росії в Донецьку область, ракетою з якої і був збитий малайзійський літак).

 

Самохідна вогнева установка «Бук» може самостійно здійснювати запуск ракети, але її оператор, як стверджують військові експерти, «не знатиме, куди він стріляє, оскільки невідомо, де знаходиться ціль». Пускова установка має і свій радар, який відстежує ціль.

 

Однак навіть за наявності досвідченого оператора, як зазначають військові, які служили у військах ППО, «цей радар не дуже точний, йому дуже важко відрізнити військовий літак від цивільного і взагалі визначити тип літального апарата». 

 

Ці висновки були встановлені в ході проведення експертиз і експериментів за участі фінських військових, які несли бойове чергування на ЗРК «Бук», що перебували на озброєнні Фінляндії до 2010 року.

 

Про це, зокрема, розповів колишній командир фінського батальйону ЗРК «Бук» Еса Келонімі, який брав участь у розслідуванні справи як експерт.

 

Екіпаж «Бука» складається, як правило, з трьох військових: командир, оператор і водій-механік установки. 

 

Щоб отримати базовий рівень знань для управління «Буком», необхідне спеціальне навчання не менше року, а для професійного рівня — до трьох років.

 

Тому керувати «Буком», а тим більше прицільно запускати з нього ракети, «донецькі ополченці» (гірники, трактористи, комбайнери) ніяк не могли.

 

За висновками експертів і моєю інформацією (підтвердженою супутниковими фотознімками), діями екіпажу пускової установки «Бук», яка знаходилася на сільськогосподарському полі біля смт Первомайське (поряд із селищем Сніжне) Донецької області, керували російські офіцери з КП і РЛС, які перебували на території Росії, недалеко від кордону з Україною.

 

Літак був збитий приблизно за 40 км до кордону з Росією. 

 

РЛС виявила ціль (нею був малайзійський літак замість російського — обидва цивільні «Боїнги», пролітали майже в один і той же час в одному і тому ж ешелоні повітряного простору майже на однакових висотах, маршрути яких перетнулися о 16:10), захопила її, передала координати цілі на КП і пускову установку «Бук» (бортовий номер 332) і супроводжувала ціль до моменту її знищення о 16:20.

 

Командир і оператори РЛС та на КП знали, що виявлена і знищена ціль (за її параметрами: висота, швидкість, обсяги та інші дані) — пасажирський літак. Але з Москви був наказ: ціль знищити!!! 

 

На думку військових спеціалістів, екіпаж «Бука» міг і не знати, що запускають ракету в пасажирський лайнер.

 

За підсумками розслідувань, здійснених упродовж липня — вересня 2014 року представниками Ради безпеки Нідерландів, Національного бюро з розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами,The  Boeing Company, Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO), Європейської комісії, Європейської організації з безпеки аеронавігації (Eurocontrol), Міжнародної організації кримінальної поліції (Interpol), Європейського поліцейського управління (Europol), Європейського агентства авіаційної безпеки (EASA), Національної ради з безпеки на транспорті (NTSB), а також експертів Австралії (ATSB), Великої Британії (AAIB), Індонезії (KNKT), Італії (ANSV), Малайзії (DCA), (BFU), Російської Федерації (Росавіація), США, Франції (BEA), встановлено, що причиною падіння літака стало його ураження боєголовкою моделі 9N314M ракети класу «земля-повітря» серії 9M38, якими оснащуються «Буки», що вибухнула на відстані близько метра від передньої лівої верхньої частини фюзеляжу авіалайнера о 13:20:03 (16:20:03 — за київським часом) на висоті 10,1 км, та випущеної з території, окупованої російськими військовими підрозділами і бойовиками-сепаратистами на південному сході від міста Торез (площею у 320 квадратних кілометрів).

 

Натомість версії щодо причетності українських військових до збиття літака, теракту на його борту, помилок пілотування та технічних проблем повітряного судна беззаперечно були спростовані.

 

13 жовтня 2015 року Рада безпеки Нідерландів оприлюднила звіт про причини авіакатастрофи, в якому зроблено однозначний висновок: літак МН17 був збитий ракетою з «Бука», випущеної зустрічним літаку курсом, з території, підконтрольній проросійським сепаратистам.

 

Віце-прем’єр міністр України, голова Міжвідомчої комісії з розслідування причин авіакатастрофи Геннадій Зубко заявив, що це був спланований теракт, метою якого було збити саме цей авіалайнер.

 

Високий представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Федеріка Могеріні заявила, що цей звіт поклав край 15-місячній спекуляції щодо того, хто збив малайзійський пасажирський.

 

Голова Ради безпеки Нідерландів Чиббе Яустра заявив, що це лише технічний звіт і в ньому не йдеться про відповідальних за запуск ракети, що збила літак.

 

Це пов’язано з тим, що Рада безпеки, відповідно до міжнародних правил, не має повноважень називати винних в авіакатастрофі.

 

Визначенням осіб, причетних до збиття літака, займається Міжнародна слідча група, яка й оприлюднить їх восени 2016 року. 

 

Проте прізвищ цих осіб міжнародні слідчі і генеральний прокурор Нідерландів так і не назвали на прес-конференції, яку вони провели 28 вересня 2016 року, пообіцявши це зробити до кінця року або на початку 2017 року.

 

Уже йде 2018 рік. Але обіцяне не виконане до цього часу! 

(Продовження в наступному номері)