У літературному музеї Харкова влаштують свято закоханих у стилі ХІХ – початку ХХ століття

Вечір із романтичною назвою «Слобожанський амур» співробітники Харківського літературного музею підготували спеціально до Дня святого Валентина, аби довести, що місцеві традиції не гірші за чужоземні.

 

Допомагатимуть їм у цьому любовні історії українських письменників різних часів, починаючи від харків’янина Григорія Квітки-Основ’яненка і завершуючи найпереконливішим романтиком вітчизняної поезії Володимиром Сосюрою. 

 

Альтернативою масовій роздачі валентинівських сердечок тут стануть салонні ігри ХІХ – початку ХХ століття під красномовними назвами «Флірт» і «Фант», авторська гра «Історія» за текстами письменників 1920-х років та майстер-клас справжньої зваби «Мова віяла».

 

«Спробуйте освідчитись у коханні, дружити, ненавидіти або ревнувати рядками поезії та прози початку ХХ століття», — наполегливо радять організатори, закликаючи відійти від нав’язаних соціумом стандартів. 

 

Активізувалися цими днями і вітчизняні етнографи, які знайшли в українській традиції альтернативу російській Масляній.

 

Виявляється, наші предки у цей же час починали відзначати свято Колодія, що влаштовувалося на честь весняного пробудження природи.

 

Йдеться фактично про передноворічні торжества, оскільки у дохристиянські часи у нас Новий рік зустрічали не в січні, а з приходом тепла.

 

Кулінарні традиції теж були свої, і замість теперішніх млинців варили вареники iз сиром (символ Місяця), щедро заправляючи їх вершковим маслом.

 

«Традицію випікання млинців більшою мірою впровадили у нас саме в радянський час, — каже етнограф Олена Івановська. — На всьому терені Радянського Союзу насаджували одні і ті самі свята, щоб традиції етносів, які входили до складу імперії, відходили на периферію і їх не згадували. Адже є нормальна біологічна потреба: душа бажає свята».