День, коли парламент зупинився. Ні, цей день ще не настав. Проте останнім часом його пророкує дедалі більше політиків та політичних експертів.
Мовляв, ось-ось почнуться передвиборчі перегони та поставлять ефективну законотворчу роботу в Україні «на паузу» майже на два роки — до завершення президентських та парламентських виборів наприкінці 2019-го.
Такі «оптимістичні» прогнози лунають настільки часто, що послаблюють роботу Верховної Ради вже зараз, на початку 2018 року.
Менш вмотивованими стають навіть ті, хто був рішуче націлений і далі впроваджувати позитивні зміни.
Чи варто починати хвилюватися через цей тренд?
Так, бо наша країна поки не може дозволити собі тривале сповільнення роботи парламенту.
Подумайте, як часто ви відвідуєте будівельні магазини. Якщо ви живете в облаштованій квартирі з якісним ремонтом, мабуть, вкрай рідко, і то заїжджаєте максимум по лампочку.
А от якщо ваша квартира тільки пережила навалу будівельників, або в ній непридатні для життя умови — тут уже поїздки до будівельного гіпермаркету стають щотижневою традицією.
Схожа логіка і в законодавчому процесі. На відміну від багатьох західних країн, в Україні триває «капітальний ремонт» законодавства.
Для його завершення нам треба приймати багато якісних змін.
Критично важливо поліпшувати бізнес-клімат, і значну кількість відповідних економічних законів уже презентовано, та вони готові до розгляду.
Своєї черги чекає низка антикорупційних, військових та соціальних ініціатив. Існує низка технічних змін, які удосконалять роботу вже ухвалених реформ.
І зрештою, маємо з півсотні законопроектів, які ми просто зобов’язані ухвалити в рамках євроінтеграційної угоди.
Жодне з цих питань не почекає ще два роки. І для цього нам зараз потрібна безперервна ефективна робота Верховної Ради.
Тепер повернемося до питання, чи реально для парламенту її забезпечити.
Чи завжди закривається «вікно можливостей» ВР напередодні виборів?
Можна сперечатися до хрипоти, а можна подивитися історію минулих скликань. Статистика повністю спростовує міф про «передвиборчу дисфункцію».
За останні 20 років кожне скликання наприкінці своєї роботи, як правило, ухвалювало не менше законів, ніж у тому ж реформаторському 2017-му.
Депутатам 3-го та 4-го скликань вдалося навіть підвищити свою ефективність у цей період на 37% та 20% відповідно.
Що справді знижувало ефективність Верховної Ради, так це політичні кризи. Але їх виникнення не залежало від того, скільки лишалося працювати депутатам до кінця каденції.
Тож досвід минулих парламентських скликань відверто спростовує твердження про кінець ефективності парламенту за рік до виборів.
А як щодо якості парламентських рішень у передвиборчий рік?
Як правило, протягом останнього року депутати не схильні розглядати непопулярні в суспільстві рішення.
Це цілком логічно для політиків, які хочуть отримати свої голоси на виборах. Що характерно, не тільки для українських.
Та, на превеликий жаль для адептів «зради», цей світовий тренд аж ніяк не завадить роботі Верховної Ради у 2018-2019 роках.
У нас уже не залишилося важких та зовсім не популярних серед населення рішень. Навпаки, порядок денний переповнений законопроектами, на які очікують і бізнес, і громадяни.
Тож у народних обранців є всі шанси і країні допомогти, і набрати додаткові бали від електорату.
Які висновки ми можемо зробити?
Однозначно, закриття «вікна можливостей» парламенту через передвиборчий період виглядає більше штучною «страшилкою», аніж реальною проблемою.
Зважаючи ж на нашу складну ситуацію в країні, виборці найвірогідніше не пробачать таку «паузу» ані коаліції, ані опозиції 8-го скликання.
У популярного зараз серед українських політиків Вінстона Черчилля була чудова фраза: «У важкі для країни часи значення міфів важко переоцінити».
Тож міф про неефективність/недієздатність парламенту перед виборами нам треба розвіювати разом — і самим депутатам, і журналістам, і громадськості.
У наших силах зробити так, щоб останні роки роботи поточного скликання можна було сміливо охарактеризувати популярним жестом Вінстона про «перемогу».
Причому саме правильною стороною.
Ярослав Железняк
експерт зі зв’язків з ВР Стратегічної групи радників при КМУ (SAGSUR), співзасновник проекту PolitEyes
(«Українська правда»)
