Після того, як 26 січня Апеляційний суд Києва відправив під нічний домашній арешт колишнього президента Грузії, лідера політичної партії «Рух нових сил» Міхеїла Саакашвілі, останній знову пішов у наступ.
«Я оголошую, що ми будемо продовжувати марші за відсторонення Порошенка від влади. У найближчі дні ми оголосимо про початок масових акцій з метою відсторонення мирним способом і зміну влади бариг в Україні», — заявив тоді Саакашвілі.
Чергове віче відбулося цієї неділі. Учасники маршу зібралися біля пам’ятника Тарасу Шевченку і мали намір пройтися маршем по Хрещатику.
Однак плани довелося міняти — Хрещатик виявився перекритий машинами з єврономерами, власники яких влаштували свою акцію протесту, вимагаючи зниження мит на розмитнення і зняття обмежень, а сам майдан Незалежності був заставлений металевими конструкціями, обтягнутими жовто-блакитними полотнищами під колір українського прапора.
Тож кількатисячна колона пройшлася Володимирською вулицею і спустилася до Європейської площі, де і відбувся мітинг.
Міхеїл Саакашвілі вкотре звинуватив у всіх проблемах «владу бариг» і закликав Петра Порошенка прийти на чергове віче, призначене на 18 лютого, щоб добровільно подати у відставку, пообіцявши, що після цього пенсії в Україні зростуть удвічі.
«Якщо він зараз піде, уникнувши кровопролиття, йому багато чого пробачать і залишать його в спокої. Але хочу попередити: якщо він і далі буде репресувати людей, то покарання буде дуже суворим і від народного гніву його нічого не врятує. В Росію він не зможе втекти, а на Заході його не приймуть», — заявив політик.
Саакашвілі також пообіцяв, що через два тижні він назве свої кандидатури як на посаду Президента України, так і в альтернативний уряд, а також пригрозив депутатам, які не голосуватимуть за відставку Порошенка, що оприлюднить їхні адреси і люди ходитимуть до них додому, щоб переконати в необхідності голосування.
«Ми хочемо одного — прибрати цих від влади мирно і самим піти після цього», — додав колишній президент Грузії.
Щоб продемонструвати, як це виглядатиме, учасники віче вирушили автопробігом до маєтку Петра Порошенка в Козині, щоб передати йому особисте запрошення на 18 лютого.
Утім у Козині їх зустріли два кордони поліції, які забезпечували порядок на місці.
Після невеликих перемовин праоохоронці пропустили до воріт делегацію парламентаріїв, які намагалися достукатися у президентські ворота, однак їм ніхто так і не відчинив.
Не вдалося учасникам акції і запустити над маєтком привезений із собою дрон — за їхніми словами, там стоїть «глушилка», яка не дає техніці піднятися вище 5 метрів і збиває сигнал.
Загалом акція пройшла спокійно, хоча лишила після себе більше запитань, ніж відповідей. В першу чергу — що збираються робити Саакашвілі та його соратники у разі, якщо Порошенко проігнорує їхнє «запрошення», а головно — якщо раптом погодиться на їхні умови?
Схоже, більшість учасників акції сприймають такі «походи» в першу чергу як «накачування м’язів» перед боєм, який іще попереду.
«Чи є сенс у цих маршах, якщо жоден iз них, починаючи з жовтня минулого року, так і не привів до повалення олігархічної системи?! Сенс є. Ми пробуємо сили. Ми бачимо однодумців. Ми дорослішаємо. Ми раз за разом доводимо і собі, і тим, хто вже опустив руки, що тільки так треба говорити справжнім громадянам із владою — мовою вимог і громадського тиску. І я особисто бачу, що настрій людей у країні швидко змінюється — від апатії до бажання боротися і перемагати», — написав у «Фейсбуці» один із них, письменник і учасник бойових дій Микита Кашницький.
З іншого — скільки можна наступати на граблі?
«Популізм — це така сама величезна загроза нашій країні, як корупція. Саакашвілі ув’язує відставку Президента зi збільшенням пенсій. І ніхто в нього не запитає, а яка така чарівна паличка зробить ці фантастичні речі? Популізм підігрівається іншими, нібито цілком притомними, політиками, які мали б відчувати все-таки більшу відповідальність. Але ж ні... Ні політичний клас (і влада, і опозиція), ні суспільство, як виявляється, ще не дозріли до вирішення всіх проблем політичними інструментами, раз досі щоразу, з будь-якого питання, яке мало б вирішуватися в парламентських та урядових кабінетах, вдається до «інструменту вулиці», — зазначає журналістка та медіа-експерт Діана Дуцик.
Найсумніше, що чим ближчими будуть вибори, тим активніше нам нав’язуватимуть цю казочку про чарівну паличку, яка одним махом вирішить усі проблеми. Тоді як вчитися треба зовсім іншого.
