Потяг «Київ—Крути»: в Україні урочисто відзначили 100-річчя легендарного бою частин УНР

Відчути дух епохи. Такою була мета організаторів заходів, приурочених до сторіччя історичного бою під Крутами, які почалися у понеділок.

 

Почалися із символічного «Потяга єднання», який відвіз більше 600 сучасних  ліцеїстів старших класів навчальних закладів серед­ньої та професійної освіти військово-спортивного профілю з усієї України, військових i журналістів шляхом, яким сто років тому їхали на війну молоді хлопці, діючи за принципом, який не так давно збирав майдани і змушував штурмувати військкомати — «Хто, якщо не я».

 

Були серед них і родини Героїв Небесної сотні, діти загиблих на сучасній українсько-російській війні.

 

«Надзвичайно зворушливо було, зайшовши на вокзал у Києві, побачити на інформаційному табло напис: 1 платформа. «Київ — Крути», — каже міністр культури Євген Нищук.

 

На Чернігівщині, біля меморіалу Героїв Крут у ці дні було особливо людно.

 

Крім «Потяга єднання», сюди їхали делегації істориків, краєзнавців і просто людей, яким не байдужа власна історія.

 

Серед них було багато і студентів, однолітків тодішніх гімназистів. А також учасників бойових дій, які у свої 20-25 на повну силу пізнали «братню любов» на новітній українсько-російській війні.

 

Про війну нагадав і меморіал — там відкрилася експозиція, присвячена пам’яті 23 військових, загиблих на цій війні.

 

Взагалі, глибший аналіз тих подій дає дивні паралелі з 2014-м: та ж розгубленість командування і нездатність до рішучих дій, відвертий саботаж силовиків, підігрітих російською пропагандою, і та ж готовність до спротиву з боку молоді.

 

Так само дух епохи дала відчути і реконструкція боїв із повсталими арсенальцями, організована в понеділок у Києві ВО «Свобода».

 

Власне, цей бій і давав відповідь, чому в бою під Крутами довелося покладатися в першу чергу на сили Студентського куреня — курінь гайдамаків на чолі iз Симоном Петлюрою, який вирушив на підмогу, змушений був повернутися, щоб придушувати повстання.

 

Після реконструкції — традиційний cмолоскипний марш від Арсенальної площі до Аскольдової могили, присвячений героям Крут.

 

Про Крути говорили й актори, які, як ніхто, вміють відчувати дух епохи. У Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна з майбутніми вояками спілкувалася народна артистка України Ада Роговцева.

 

Темі Крут присвячена і нова робота Чернігівського театру ім. Тараса Шевченка «Балада про Крути» режисера Андрія Бакірова, прем’єра якої відбулася в Києві на сцені театру Франка.

 

До речі, у виставі відчутна спорідненість, яка останнім часом набуває все гострішого звучання — про паралелі між тодішніми подіями і сьогоденням, між тодішніми захисниками суверенності України і нинішніми бійцями. І щось-таки в цьому є.

 

Дню пам’яті Героїв Крут були приурочені й інші заходи. Президент України присвоїв ім’я Героїв Крут Військовому інституту телекомунікацій та інформатизації.

 

«Саме з цього будинку в 1918 році вирушили на фронт та у безсмертя бійці Першої юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького під командуванням командира 1-го куреня школи Аверкія Гончаренка, які рівно 100 років тому дали перший в історії великий бій російським більшовикам, які до того майже безперешкодно просувались на Київ», — зазначив з цього приводу журналіст і волонтер Юрій Бутусов.

 

Попри те, що більшість уваги у ці дні була приділена контексту сторічної давнини, практично всі відзначали майже тотожні паралелі між тією добою і сьогоденням.

 

«Національно-визвольні змагання і боротьба за державність України тривають. Маємо того ж зовнішнього агресора, що і 100 років тому, і ті самі внутрішні негаразди: роз’єднаність суспільства, брак патріотизму в суспільстві та серед політиків, засилля бюрократії... ну і вплив Москви на еліту, людей, їхні душі...» — зазначила журналістка «Радіо «Свобода» Богдана Костюк.

 

А це означає, що історичні уроки таки треба засвоювати.