«Друг Москви», головний в «офшорі» і старий-новий президент: результати виборів у трьох країнах ЄС

У п’ятницю та суботу в Чехії пройшов другий тур президентських виборів.

 

Діючий президент країни Мілош Земан остаточно переміг свого головного суперника з першого туру Їржі Драгоша і був переобраний на другий п’ятирічний термін. 

 

Після підрахунку 100% голосів ви­борців оголошено, що Мілош Земан здобув 51,37 відсотка голосів, а його суперник Їржі Драгош — 48,63 відсотка.

 

Драгош визнав свою поразку. Активність виборців становила 66,6% і була вищою, ніж у першому турі.

 

73-річний Земан залишається на посаді президента Чеської Республіки від березня 2013 року.

 

Раніше був, зокрема, прем’єр-міністром Чехії та лідером Чеської соціал-демократичної партії.

 

Вибори виявили різкий поділ чеського суспільства за лініями: провінція — місто та традиційно-консервативний штиб життя і проєвропейський вибір.

 

Земан обійшов свого суперника на 9 тисячах 696 дільницях iз загальної кількості 14 тисяч 866 виборчих дільниць.

 

Усі вони розташовані в малих містечках та селах більшості країв Чеської Республіки. Їржі Драгош, натомість, переміг у всіх великих містах країни.

 

Прага віддала за нього 68% голосів, Брно — 57,58%, Ліберец — 55,64%, Градец Кралове — 54,7%, Ческе Будейовіце — 53,16%, Пардубіце — 52,53%, Пльзень — 52,44%, Злін — 52%, Оломоуц — 51,55%.

 

Провінції подобається «народна простакуватість» Земана. Хай у нього і кепське здоров’я, але він і чарочку регулярно перехиляє, і масний анекдот може розповісти, і нецензурним словечком промову «оживити». Словом, «свій простий чолов’яга».

 

Так, у підсумку, консервативна провінція перемогла більш просунуті міста. 

 

За повідомленням інформагенції ЧТК, за Земана віддав свої голоси електорат найбільш консервативних та націоналістичних партій країни: «Свободи і прямої демократії», Комуністичної партії Чехії і Моравії та ANO («Акція невдоволених громадян»). Голосування за Земана прибічників популістської партії ANO є вмотивованим.

 

Популісти перемогли на останніх парламентських виборах, але виявилися в ізоляції.

 

Інші політичні сили країни навідріз відмовилися вступати з ними в урядову коаліцію, тож популісти сформували уряд меншості на чолі з їхнім лідером мільярдером Андреєм Бабішем.

 

Як і слід було очікувати, парламент не надав вотуму довіри уряду Бабіша і він тепер перебуває в «підвішеному» стані, не є легітимним.

 

Земан, який сам є популістом і симпатизує ANO, обіцяв надати Бабішу другий шанс, укотре доручити йому формування уряду.

 

Президент Чехії має радше церемоніальні повноваження, але за підтримки близького йому за духом уряду Бабіша може набрати значно більшої політичної ваги. 

 

Земана з настороженістю сприймають у Європі. Адже він відзначився своїми антимігрантськими висловлюваннями, критикою мусульман, симпатіями до Росії та її лідера.

 

Він також виступав за скасування санкцій проти Москви через анексією Криму і війну на сході України.

Чинний президент Республіки Кіпр Нікос Анастасіадіс лідирує на виборах нового глави держави, які відбулися в неділю, 28 січня, свідчать результати екзит-полів.

 

Проте він не зміг набрати понад 50 відсотків голосів виборців, тому остаточного переможця оберуть у другому турі, який відбудеться 4 лютого, інформує агенція «Рейтер».

 

За оприлюдненими попередніми результатами, Анастасіадіс заручився підтримкою 35,5% виборців, а кандидат від комуністичної «Прогресивної партії трудового народу Кіпру» Ставрос Малас — 30,25% виборців.

 

Третім із дев’яти претендентів фінішував син екс-президента Тассоса Пападопулоса — Нікос Пападопулос, який репрезентує центристську Демократичну партію. У другому турі зійдуться Анастасіадіс та Малас. 

 

Президента Кіпру обирають на п’ять років прямим таємним голосуванням. ­Володаря виборчої «бронзи» Нікоса Пападопулоса вважали реальним кандидатом на перемогу, але він рішуче не підтримує ідеї об’єднання острова, що відлякало від нього частину виборців і відкинуло на третє місце. 

 

Характерно, що кожні президентські вибори на Кіпрі відбуваються під гаслом возз’єднання острова.

 

Ось і нинішні вибори відбуваються через шість місяців після провалу останніх переговорів щодо возз’єднання Кіпру.

 

Острів залишається розділеним, північну його частину контролює самопроголошена Турецька Республіка Північного Кіпру, яку визнає лише Анкара. На півдні — Республіка Кіпр, яка з 2004 року є членом Європейського Союзу.

 

Нікос Анастасіадіс має чудові шанси на перемогу в другому турі. Його голов­ним досягненням упродовж першої каденції вважають надзвичайно успішну економічну політику.

 

Як і в США, президент Кіпру є також главою уряду, і під його керівництвом країна успішно подолала фінансову та банківську кризу.

 

На цей час Кіпр за темпами зростання ВВП є одним iз лідерів Євросоюзу. 

 

Звичайно, тут можна зауважити, що фінансово-банківську кризу легко долати, коли країна є головним європейським офшором, «чорним банком», у якому тримають свої гроші нечисті на руку політики та кримінальні угруповання, передусім iз країн колишнього СРСР.

 

Кіпріоти усвідомлюють, де знаходиться «рука дающа». Оприлюднені цього місяця результати дослідження свідчать, що серед усіх країн ЄС найбільший рівень довіри до Росії та її лідера Володимира Путіна саме на Кіпрі — 75%. Це навіть більше, ніж у традиційно проросійських Сербії та Болгарії. 

Президент Фінляндії Саулі Нійністе переміг на президентських виборах у неділю, забезпечивши собі другий шестирічний термін на посаді вже в першому турі.

 

За результатом повного підрахунку голосів, що був завершений упродовж кількох годин після закриття виборчих дільниць, він здобув 62,7 відсотка голосів.

 

Його найближчий суперник, висуванець «Зелених» Пекка Хаавісто, має 12,4 відсотка, жоден із решти шести кандидатів не здобув більше 7 відсотків. Явка виборців становила 66,7 відсотка.

 

69-річний Саулі Нійністе, проєвропейський діяч, який раніше був також міністром фінансів і спікером парламенту Фінляндії, мав високу популярність упродовж першого президентського терміну.

 

Він ішов на переобрання як незалежний кандидат, без зв’язку з консервативною правоцентристською Національною коаліційною партією, яку раніше очолював.

 

У Фінляндії президент — переважно церемоніальна фігура, та все ж має деякі важливі повноваження. Зокрема, він спільно з урядом визначає зовнішню політику і політику в галузі безпеки.

 

За дослідженнями, з погляду багатьох фінів головним завданням президента країни є зберігати добрі відносини і з сусідньою Росією, і з Заходом, особливо з США.

 

Саулі Нійністе це вдавалося протягом першого терміну; хоча Фінляндія як член Євросоюзу й приєдналася до санкцій проти Росії через агресію Москви проти України, він підтримував добрі стосунки з президентом Росії Володимиром Путіним.

 

Він також фактично зблизив Фінляндію з союзом НАТО, членом якого Хельсінкі не є, не викликавши ворожнечі з Росією.

 

Нині Нійністе став першим кандидатом, який переміг на президентських виборах у Фінляндії вже в першому турі з часу запровадження прямих виборів президента 1994 року.

 

Його інавгурація відбудеться першого лютого.