У січні, 29-го, відзначаємо 100 років із дня бою під Крутами.
Самопожертву кількох сотень українських студентів, які, не маючи достатнього військового досвіду, зупинили вдесятеро більше військо ворога, нарешті, увіковічать у художньому кінофільмі, який так і назвали «Крути 1918». Показ заплановано на осінь.
На знімальному майданчику історичної стрічки «Крути 1918», поблизу Києва, біля Підгірців, минулого тижня було задіяно близько 150 солдатів Національної гвардії України.
Працювали перед камерами зовсім молоді хлопці й старші чоловіки: у полі, на морозі, з шостої ранку й допізна.
Одні — у ролі воїнів УНР, інші — червоноармійці армії Муравйова.
Батальні сцени — з вибухами, димовою завісою від пострілів, кулеметними чергами, кіньми.
У прямому значенні півтори сотні непрофесійних акторів і вже відомі глядачам українські кінозірки — у військовій формі 100-літнього зразка — знову пережили драму бою під Крутами.
Нагадаємо, бій під Крутами відбувся біля залізничної станції Крути поблизу селища Крути та села Пам’ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва, 18 км на схід від Ніжина (Чернігівщина).
Він тривав 5 годин між 4-тисячним підрозділом російської Червоної гвардії під проводом есера Михайла Муравйова та загоном із київських курсантів і козаків «Вільного козацтва», що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків.
Оборонці української державності призупинили на чотири дні наступ противника і здійснили організований відступ, руйнуючи за собою колії і мости.
Поновило наступ на Київ військо Муравйова не залізницею, як планували спочатку, а на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми, по бездоріжжю.
На перший погляд, нетривала затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Брест-Литовський мирний договір, який тоді рятував молоду українську державність.
Близько тридцяти юнаків потрапили після бою під Крутами в полон до більшовиків — їх розстріляли.
На похороні в Києві біля Аскольдової могили 19 березня голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав їх героями. Павло Тичина присвятив героїчному вчинкові вірш «Пам’яті тридцяти».
Сценарій фільму про юних борців за Україну написали ще 10 років тому. Але реалізовувати його взялися лише нещодавно.
В основу сценарію лягли спогади командира українських частин у бою під Крутами Аверкія Гончаренка, який у січні 1918-го був командиром першого куреня першої юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького, того ж року служив військовим комендантом Подільської губернії, у 1919-му був начальником канцелярії Головного отамана Симона Петлюри.
Його спогади про Крути опублікували 1938 року у військовому журналі «За державність», який видавало Українське воєнно-історичне товариство у Варшаві. (Після Другої світової війни Аверкій Гончаренко емігрував до США).
У центрі сюжету — історія вигаданих персонажів: генерала армії УНР Петра Савицького та його синів Андрія й Олекси, які закохуються в прекрасну Софію.
Брати опиняться по різні сторони барикад…
Легендарного Симона Петлюру у «Крутах 1918» зіграє Дмитро Ступка. У ролях також Євген Ламах, Надія Коверська, Андрій Федінчик, Олексій Тритенко, Олександр Піскунов, Остап Ступка, Наталя Васько, Віталій Салій, Роман Ясіновський. Режисер — Олексій Шапарєв. Саундтрек до стрічки виконає співачка Христина Соловій.
Перший офіційний трейлер фільму за участі перших осіб Держкіно і Мінкультури презентували 25 січня.
