Перекладена іншими мовами, українська література гідно представляє нашу державу у світі.
Так, «Заповіт» Тараса Шевченка перекладений 150 мовами світу.
Давніми є літературні стосунки України зі Сходом, і як приклад — «Оповідання арабського історика ХІ віку Абу-Шоджі Рудраверського про те, як охрестилася Русь», перекладене у Києві Тауфіком Кезмою.
Агатангел Кримський написав про арабський світ українською мовою «Бейрутські оповідання», «Пальмове гілля».
Іван Франко створив цикл «Із староарабської поезії», написав за мотивами старовинних арабських казок свої твори «Абу-Касимові капці» і «Коваль Бассім».
А тепер завдяки праці ліванського перекладача Імадеддіна Раефа є можливість читати твори Франка і Кримського арабською мовою.
Агатангел Кримський два роки жив у Бейруті
Ліванець Імадеддін Раеф 1995 року закінчив факультет журналістики Ростовського університету.
Ще під час навчання він зацікавився постаттю видатного вченого-сходознавця з України Агатангела Кримського — коли дізнався, що той два роки жив у Бейруті, перебуваючи там у науковому відрядженні, і написав чимало праць, присвячених рідному для Імадеддіна Лівану.
Йшли роки, а зацікавлення Кримським не минуло. І ось настав час, коли Імад узявся перекладати «Бейрутські оповідання».
Справа виявилася повільною і надзвичайно копіткою. Тривала вона 15 місяців. Обсяг тексту — 25 тисяч слів. На переклад однієї сторінки Імад витрачав кілька днів.
Працюючи з «Бейрутськими оповіданнями», використовував усі номери часопису «Нова громада», на сторінках якого у 1906 році всі ці оповідання були надруковані.
І ось до 120-тиріччя першої публікації «Бейрутських оповідань» здійснено видання їхнього перекладу арабською мовою.
У Лівані воно було представлене на 60-й Міжнародній виставці арабської книги в Бейруті у грудні 2016 року.
У Києві презентація відбулася у Національній бібліотеці ім. В.І. Вернадського у березні минулого року.
Імадеддін Раеф розповів, що складність перекладу була в істотній відмінності мови Агатангела Кримського від теперішньої української мови. Сучасні словники мало допомагали.
Ось тоді Імад роздобув «Російсько-український словник», виданий у 20-ті роки ХХ століття, редактором якого був сам Агатангел Кримський, і з його допомогою все переклав.
Марина Гримич, координатор проекту видання перекладу «Бейрутських оповідань» Кримського, на презентації зазначила, що це — перша ластівка перекладу арабською мовою української художньої прози, а також свідчення того, що стосунки України і Лівану тривають щонайменше 120 років, що є зарубіжна україністика в цьому регіоні.
А ще — переклад «Бейрутських оповідань» покликаний показати, що Агатангел Кримський заснував школу сходознавства й арабістики в Україні (в Росії певна школа ще до Кримського вже була), бо його досі не сприймали на Сході як представника України.
І через 120 років від часу написання «Бейрутських оповідань» Агатангела Кримського про життя і побут простих жителів Бейрута можна прочитати арабською мовою.
Агатангел Кримський у своєму творі висвітлив те, про що не говорили бейрутські письменники тих часів — про майбутнє їхньої держави, бо в неї був вибір між двома шляхами розвитку — з орієнтацією на Європу або на Росію.
Він зібрав стільки деталей, тонкощів Сходу, описав різні життєві ситуації, звичаї ліванців, що тепер арабські історики використовують ці оповідання для своїх досліджень.
Агатангел Кримський розповідає про життя простих людей, їхній побут: як влаштована кухня, як виховують дітей і господарюють, а також про дитячі ігри і навчання, про школу й учителів.
Найімовірніше, «Бейрутські оповідання» Кримського — це єдиний документ, який описує двогрошову систему, що діяла тоді в Бейруті, і це додає багато нових знань з історії міста.
Своїм твором автор показав тогочасне життя, дав змогу почути діалекти бейрутців, зрозуміти, що їх хвилювало.
Бо всі інші тексти того часу були традиційно формальними. А 25-річний Кримський зумів написати про Бейрут так, що навіть сучасні ліванці здивовані.
Трагізм і краса почуттів Івана Франка
За рік після виходу в світ «першої ластівки», під кінець 2017 року з’явилася друга.
Імадеддін Раеф переклав арабською мовою ліричну драму Івана Франка «Зів’яле листя».
Чому Імадеддін узявся за переклад саме «Зів’ялого листя» Франка? Адже Франкова спадщина є величезною і дуже різноплановою. Імад проникся трагізмом особистого життя поета, що переданий у збірці.
Ще у листі до Агатангела Кримського від 26 серпня 1898 року Іван Франко пише, що написав «Зів’яле листя» під впливом власних життєвих обставин і переживань.
А літературознавці одностайно називають цю збірку вершиною інтимної лірики Франка.
Бо «людина, яка б вона сильна не була, не може жити самою боротьбою, самими громадськими інтересами, — сказав Михайло Коцюбинський у своєму «Рефераті «Іван Франко», читаному в чернігівській «Просвіті» далекого 1908 року. — Трагізм особистого життя часто вплітається в терновий вінок життя народного. У Франка є прекрасна річ — лірична драма «Зів’яле листя». Це такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою почуття і розумінням душі людської, що, читаючи їх, не знаєш, кому віддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв?».
Поетичні перлини з ліричної драми «Зів’яле листя» покладено на музику і вони є відомими українськими романсами — «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Чого являєшся мені...», «Червона калино, чого в лузі гнешся», «Як почуєш вночі край свойого вікна...».
Імадеддінові порадила узятися за переклад «Зів’ялого листя» франкознавець зі Львова Соломія Вівчар.
Вона консультувала Імадеддіна під час перекладу, допомагала у складних випадках перекладу, написала передмову.
Видання здійснене у Києві Посольством України в Ліванській Республіці та ГО «Товариство «Українці Лівану» за проектом Марини Гримич.
Імадеддін Раеф планує презентувати свою нову працю і в Україні — у Києві 2018 року на ярмарку «Книжковий Арсенал», а також відвідати музей «Дім Франка» у Львові, від якого він отримав запрошення.
Рік тому пошуки шляху до перекладу «Бейрутських оповідань» Агатангела Кримського привели Імадеддіна Раефа до «Словника» Кримського.
Знадобився він і для перекладу ліричної драми Франка. Для перекладу цієї збірки інтимної лірики він спочатку витлумачив усі вірші прозою, після чого здійснив ще один, більш детальний і глибокий переклад.
Став у пригоді досвід перекладу «Бейрутських оповідань». Дуже допомогли матеріали конференції «Зів’яле листя: тексти, матеріали, дослідження», яка відбулася 2007 року у Львівському національному університеті імені Івана Франка.
А особливістю видання є те, що в ньому українські й арабські тексти подані паралельно, тобто читати її може і українець, і араб.
Тож чекатимемо презентації перекладу ліричної драми «Зів’яле листя» Івана Франка арабською мовою в Україні, який здійснив ліванський журналіст Імадеддін Раеф, тим самим не лише зробивши внесок у скарбницю світового перекладацтва, а й зміцнюючи дружні культурні зв’язки й співпрацю між Україною і Ліваном.
