Київська Андріївська церква, що на Подолі, занесена до каталогу «100 чудес світу. Шедеври людства п’яти континентів», виданого у Німеччині у 2002 році.
Цю пам’ятку пропонується внести до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Нині діє виставковий проект про 250-річчя Андріївської церкви, ініційований Національним заповідником «Софія Київська», за підтримки партнерів: Національного Києво-Печерського історико — культурного заповідника, Національного художнього музею України, Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній», Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки ім. В. Г. Заболотного.
Творіння Растреллі і Чайковського
«Повість врем’яних літ» доносить до нас пророцтво апостола Андрія на пагорбах Дніпра: «І вранці встав і сказав, що були з ним: «Чи бачите гори ці? На цих горах засяє благодать Божа, буде місто велике, і спорудить Бог багато церков».
І зійшовши на гори ці, благословив їх, і поставив хрест, і помолився Богу, і зійшов з гори цієї, де згодом буде Київ».
Апостольське пророцтво збулося, і серед багатьох відомих християнських храмів, що прикрашають наше місто, саме Андріївська церква здобула велику пошану і любов.
Вишуканий силует церкви справляє враження, що ця споруда «Піднесена до небес» — саме таку назву отримав виставковий проект, що демонструє зібрання артефактів, пов’язаних з історією храму, зведенням та оздобленням церкви.
Глядачам представлено шедеври іконостасу та інтер’єрного живопису, раритетні стародруки, архівні матеріали, портрети постатей, пов’язаних iз будівництвом храму.
Експонати виставки розміщено у північній виставковій залі Софійського собору до 12 лютого.
Андріївська церква має цікаву історію, її збудовано в 1749-54 (за іншою версією, у 1747-1762 роках) за проектом архітектора Франческо Бартоломео Растреллі на Андріївській гірці місцевими зодчими під керівництвом московського архітектора Івана Мічуріна, на місці Хрестовоздвиженської церкви.
Замовницею була імператриця Єлизавета Петрівна, яка мала задум збудувати київську резиденцію: Царський (Маріїнський) палац та палацову Андріївську церкву.
Під час церемонії закладки імператриця сама поклала в основу церкви перші три цеглини.
Для світової культурної спадщини Андріївська церква цінна як єдина споруда Растреллі, що зберегла до сьогодні свої автентичні архітектурні форми, найбільшу частину інтер’єру та внутрішнього оздоблення.
Над 39 іконами іконостасу працювали майстри Канцелярії від будівель під керівництвом Івана Вишнякова — замовлення виконували петербурзькі та московські живописці Олексій Антропов, Андрій Єрошевський, Петро Семенов, Олексій Бєльський, Олексій Поспєлов, Іван Фірсов.
Відомому художнику Олексію Антропову належать «Зішестя Святого Духа на апостолів», «Нагорні проповіді Христа», «Таємна вечеря», «Благовіщення» з Царських врат, ікона з іконостасу «Успіння Богородиці» та зображення Андрія Первозваного на західному склепінні церкви.
Ікони зворотного боку іконостасу виконані нашими земляками — українськими художниками Іваном Роменським та Іваном Чайковським.
Церква має тривалу історію численних ремонтів та реставрацій іконопису, що розпочалася ще за царських часів і тривають до сьогодні — ця тема заслуговує на окрему публікацію.
За радянського періоду, у 1978—1979 роках, було відновлено верх будівлі в її первісному вигляді, за автентичними кресленнями Растреллі по фотокопіях Віденського музею «Альбертіна» (цю роботу виконали «Укрреставрація» і Національний науково-дослідницький реставраційний центр України).
Вже у часи Незалежності, в 2009—2011 роках, здійснено укріплення пагорба та конструкцій будівлі і стилобату, благоустрій схилів та гідроізоляцію і мощення паперті.
Наразі тривають роботи з реставрації інтер’єру, поліхромної скульптури, живопису та іконопису фахівцями науково-реставраційної майстерні Національного заповідника «Софія Київська».
Катерина заморозила фінансування київських споруд
Про історію створення церкви та найцікавіші експонати розповіла Ліна Василівна Янченко, старший науковий співробітник Національного заповідника «Софія Київська»:
«Виставку присвячено 250-літтю Андріївської церкви, тому експозиція розпочинається з ікони Андрія Первозваного з фонду Лаври, поруч ми бачимо також і картину художника ХІХ століття, що ілюструє апостольське пророцтво: на київських пагорбах згодом засяє світло православної віри та постане багато храмів, отже, Андріївська церква дійсно є символом нашого християнського віросповідання.
Сама будівля ідеально вписана в київський ландшафт, збереглася до сьогодні неушкодженою протягом усіх історичних подій — революції, Першої і Другої світових війн.
Архітектор зi світовим ім’ям Франческо Бартоломео Растреллі є автором шедевральних споруд, його творча спадщина доводить, що він жодного разу не повторювався.
Бачимо на виставці креслення Смольного монастиря, що за своїм силуетом є дуже близьким до Андріївської церкви, але якщо подивитися уважніше — в деталях є значні відмінності.
Раніше сам автор проекту мав уміти все робити самостійно, тому Рестреллі був і архітектором, і художником, і різьбярем, і декоратором.
Процес роботи над Андріївською церквою виявився дуже непростим — відомо, що перші спроби наших земляків будувати за кресленнями Растреллі у масштабі закінчилися провалом, адже місцеві майстри не мали належного рівня освіти, тож не змогли втілити все правильно, за задумом майстра.
Отже, Растреллі зробив усі креслення в співвідношеннях у натуральному розмірі, промальовував на величезних аркушах всі елементи внутрішнього начиння.
Він повністю вимальовував усе: архітектуру, ліпнину, аналої, підсвічники, панікадило, досягаючи у всьому стильової гармонії.
До речі, все продумано детально: наприклад, у рамах для ікон жоден вензель чи голівка херувима ніколи не повторювалися.
Всі історики мистецтва, дослідники і музейники підкреслюють той факт, що це єдиний автентичний іконостас Растреллі, що зберігся у повному обсязі і дійшов до нас.
В експозиції відвідувачі можуть побачити частину вже відреставрованих ікон з іконостаса, а також ікони зворотного вівтарного боку.
Найбільша серед живописних робіт, виконана на тему Апокаліпсису «Поклоніння царів земних Царю Небесному».
Відомо, що цю монументальну композицію виконав український художник Іван Чайковський.
Задля кращого збереження ікон зворотної сторони іконостаса фахівцi прийняли рішення залишити їх після виставки в одному з залів Софії Київської.
Відвідувачі також мають унікальну нагоду порівняти ікони з Андріївської церкви з іконами Козелецького іконостасу, що прикрашає родинний храм Розумовських — собор Різдва Богородиці в селищі Козелець Чернігівської області.
Художній ансамбль обох храмів створювався майже одночасно, тому можемо спостерігати вплив петербурзької художньої школи на місцевих художників.
Найталановитішим художником iз цієї команди Канцелярії, яка працювала в Андріївській церкві, був Олексій Антропов, його пензлю належить найбільша кількість атрибутованих живописних творів церкви.
Серед них — «Успіння Богородиці», це єдина ікона, де було знайдено авторський підпис Антропова, це сталося під час реставрації 1952 року.
Питання авторства козелецьких ікон залишається відкритим: версій чимало, деякі дослідники вважають, що, можливо, серед митців був придворний художник Розумовських Григорій Стеценко.
На виставці представлено чотири ікони з Козелецького іконостасу, решта зберігається й експонується в пам’ятках заповідника «Чернiгів стародавній».
Надзвичайно цікавим для нас є листування, ми бачимо у вітрині копії з бібліотеки імені Вернадського: саме завдяки цим документам ми знаємо, коли було освячено Андріївську церкву — ця подія відбулася 19 серпня 1767 року на свято Преображення.
На той момент імператриця Єлизавета вже померла, і для церкви склалася негарна ситуація — адже її приїзду чекали, щоб освятити храм.
Її наступниця, імператриця Катерина ІІ, відмовилася підтримувати проекти, започатковані Єлизаветою, і взагалі не цікавилася Києвом...
Отже, всі київські споруди — і Андріївська церква, і весь комплекс Маріїнського палацу — було викреслено зi списку фінансування, і міська влада не знала, що далі робити.
Збереглося листування київського губернатора Воєйкова і київського митрополита Арсенія Могилянського, які протягом кількох років намагалися розібратися зi статусом Андріївської церкви.
Врешті-решт губернатор збирається сам їхати до Петербурга «вибивати» гроші на ремонт, адже за часи простою, коли не освячену церкву не можна було відкрити, і вона водночас залишалася без опалення, не відкривалися і не провітрювалася — почалась руйнація від сирості.
Але в Петербурзі замість грошей на ремонт губернатор отримав терміновий наказ від Катерини ІІ: «В незамедлительное время освятить Андреевскую церковь».
Він привозить цей наказ до Києва та доводить до митрополита Арсенія, який звітує у відповідь, що освячення відбудеться на свято Преображення.
Поступово проводилися ремонтні роботи — столична влада перекинула всі ці турботи на плечі київського магістрату, отже, відремонтували церкву за міські кошти.
Перші богослужіння після освячення здійнювали монахи кафедрального Софійського монастиря. До речі, і перше церковне начиння перейшло до Андріївської церкви також iз Софії — отже, цей зв’язок відчувається з перших років відкриття церкви і до сьогодні.
