Політичні прогнози — справа невдячна.
Надто часто тут усе залежить від випадку, який може кардинально змінити хід історії.
І навряд чи хто з експертів на початку 2013-го розглядав усерйоз можливість відмови від курсу євроінтеграції, Євромайдан і, зрештою, падіння режиму Януковича.
Утім є й загальні тенденції, які дозволяють передбачити, які фактори найбільше впливатимуть на політичне життя України у році, що почався. Ми визначили три такi аспекти:
1. Чи зростатимуть протестні настрої і чи може це вилитися у масові акції, які спричинять дострокові президентські чи парламентські вибори?
2. Чи передбачаються хоч якісь успіхи у боротьбі з корупцією чи все і далі нагадуватиме «спортивну риболовлю» — зловив, сфотографувався, зміряв-зважив і відпустив?
3. Як розгортатимуться події на Донбасі?
З такими запитаннями ми звернулися до відомого політтехнолога, президента PR-агенції Bohush Communications Дениса Богуша, експерта Інституту політичної освіти, одного з лідерів партії «Сила людей» Олександра Солонтая та політичного аналітика, редактора часопису «Генеза» Сергія Грабовського.
Замість імпічменту — вибори
Сподівання на швидкі та кардинальні зміни, які зародилися в українців після перемоги Революції гідності, як і на «закінчення війни за кілька тижнів», так і не справдилися.
Влада й надалі робить усе, щоб, з одного боку, зберегти свої позиції, а з іншого — пригасити протестні настрої і дискредитувати їхнiх лідерів.
Незважаючи на це, «вулична демократія» все більше дає про себе знати, як це показав «Міхо-майдан» чи недавнє пікетування Головного управління Національної поліції в Київській області з вимогами неупередженого розслідування вбивства правозахисниці Ірини Ноздровської.
Ознакою цього є факт, що люди починають збиратися не стільки під партійними прапорами, скільки за покликом серця.
Утім більшість експертів схиляється до думки, що третього Майдану цього року не буде. І на те є кілька причин.
Перша — і головна: цей рік дає старт для президентської виборчої кампанії, а тому всі політичні сили намагатимуться використати протест для консолідації свого електорату.
І якщо до березня нічого радикального не станеться, про імпічмент Президенту можна забути — за законом, за рік до виборів це заборонено.
Усім, хто вимагатиме негайного вирішення питання, пропонуватимуть це зробити шляхом голосування у встановлений законом термін — у березні 2019-го.
«2018 рік кардинально відрізнятиметься від минулого. У березні стартує виборча кампанія (а фактично, вона вже стартувала) і весь 2018 рік пройде під знаком наступних виборів. Парламентські дострокові теоретично можливі, якщо їх оголосити вже. Але реалістичнiшим є варіант, що це будуть строкові, після президентських. Саме те, хто стане наступним Президентом, і визначатиме подальшу підтримку політичних сил і проектів, — переконаний Олександр Солонтай.
— Вулиця на ці процеси матиме свій вплив, але не вирішальний. Щоб вулиця привела до дострокових виборів, потрібно, щоб поряд із Саакашвілі стали не лише політики-антикорупціонери, а й лідери політичних сил — Тимошенко, Ляшко, Садовий, Наливайченко, Гриценко. Але це навряд чи відбудеться, оскільки всі вони є потенційними кандидатами в президенти і кожен вестиме власну кампанію. Саме цим і користується нині Порошенко, який успішно відбиває всі атаки і має всі перспективи дочекатися строкових президентських виборів».
На те, що дострокові вибори практично нереальні, вказує і Денис Богуш, називаючи й іншу причину.
«Протести будуть, і вони будуть наростати, але вони не сягнуть критичного рівня, бо для більшості Порошенко не є абсолютним злом, як був Янукович. Він такий: наче щось і робить, наче старається, на міжнародному рівні його приймають. Не буде і парламентських дострокових виборів, бо це рішення мають прийняти самі депутати, а вони цього ніколи не зроблять, бо більшість у новий склад парламенту просто не потрапить. Вони це знають і всіляко намагатимуться протриматися максимально довго», — стверджує експерт.
Утім, на думку Сергія Грабовського, вибори на даному етапі нічого не змінять, оскільки потрібне повне перезавантаження системи.
«Ніякі вибори не дадуть позитивних зрушень. Україна опинилася в ситуації, яку шахісти називають «цунгцванг»: будь-який хід чи-то влади, чи опозиції лише погіршує ситуацію. І тут вихід тільки один: повна зміна правил гри. Якщо цього не зробити, буде ще гірше», — переконаний він.
Фактор вулиці
Але й зовсім відкидати фактор вулиці не слід. Невдоволення діями влади зростатиме і протестна енергія шукатиме виходу. А форми цього протесту можуть бути різними.
«Вулиця і далі радикалізуватиметься. Суспільство уже дійшло до такого рівня зрілості, що може одночасно тримати і лінію фронту, і підтримувати акції протесту. Але майбутні вибори сприятимуть консолідації людей не стільки навколо ідеї зміни влади, бо всі розуміють, що владу треба міняти, скільки навколо кандидатів і партійних сил.
З одного боку, на цій хвилі слід очікувати появу нових політичних сил і облич, особливо — наприкінці цього року. З іншого — це знову розпорошуватиме сили, тому дати однозначний прогноз, як розвиватимуться події і які політичні сили в результаті опиняться на гребені хвилі, зараз дуже важко», — говорить Олександр Солонтай.
Незважаючи на те, що Міхеїлу Саакашвілі відкрили візу до Нідерландів, звідки родом його дружина, він і надалі намагатиметься впливати на протестні настрої в Україні.
«Треба знати Міхо, щоб розуміти, що він просто так не відмовиться від цього, і не факт, що він у Нідерданди поїде взагалі», — стверджує Денис Богуш.
Водночас він зазначає, що українці висловлюють свій протест проти того, що відбувається в Україні, і в інший спосіб.
«У нас за останній рік спостерігається масова міграція людей за кордон. Усі, хто має таку можливість, їдуть з України. Особливо — молодь. У нас уже кілька років не хочуть проводити перепис населення, бо бояться отримати після 52 мільйонів цифру в 37 чи 35 мільйонів. А це реально — ми зараз не знаємо, скільки людей живе в Україні. І ці тенденції зберігатимуться — люди просто не бачать виходу».
Утім можливий і інший сценарій розвитку подій.
«2018 рік може принести непрогнозовані й неочікувані речі. Третього Майдану вже не буде, бо це не та форма, яка була би ефективна. Буде щось інше. Активність певної частини суспільства, безумовно, зростатиме і може вилитися в нестандартні форми, яких іще не було», — прогнозує Сергій Грабовський.
Час змін?
Наближення президентських виборів спонукає шукати позитиви і звітувати про зроблене. А тут адміністрації Президента Порошенка хвалитися практично нічим.
Це яскраво показало і новорічне звернення Президента, де серед досягнень опинився і мега-марш вишиванок в Одесі, і «Євробачення», а головним підсумком року стало визволення з полону заручників, яке відбулося напередодні.
Саме тому, на думку Олександра Солонтая, 2018-й рік стане роком якщо не самих реформ, то принаймні демонстрації їх ефективності як перед українцями, так і перед зарубіжними партнерами.
«Гра на публіку перед Заходом продовжиться, бо минулого року грошей не дали, а вони вкрай потрібні. Але паралельно буде і гра на нашу публіку, бо почнеться виборча кампанія. І влада, і опозиція намагатимуться демонструвати свою ефективність. Тому повідомлень про боротьбу з корупцією і про реформи буде набагато більше. Бо якщо все залишиться на цьому ж рівні, що й зараз, то на початку 2019 року Порошенко може навіть не вийти в другий тур.
А він мріє не лише про другий тур, а й про другий термін. І в нього є два сценарії: або робити кардинальні зміни та реформи, або зробити авторитарний режим, як у Росії чи Білорусі, і перегнути країну через коліно. Але тоді в 2019 році у нас будуть не вибори, а повстання», — зазначив політолог.
Інші експерти більш скептичні щодо перспективи проведення реформ, зокрема боротьби з корупцією.
«Реальна боротьба з корупцією помирає. Поки що ще США вступилося за НАБУ, але це протистояння старої і нової систем триватиме, і не факт, що нова переможе. Поки що прогресу немає ніде: судова система лишилася, як була, правоохоронна — так само, і це вже доходить до маразму. Мені розповідають, що, якби зараз Янукович повернувся в Україну, його теж за «заставу» в кілька мільйонів можуть випустити на поруки, і він вільно ходитиме по Києву на цілком законних підставах», — говорить Денис Богуш.
«Нічого це все не дасть, крім якихось дрібних рибок. Потрібна різка зміна правил гри, наслідки будуть складними для країни, але без них ситуація стане катастрофічною», — переконаний і Сергій Грабовський.
Донбасу — мир чи війна?
Не менш неоднозначні прогнози викликає й ситуація на Донбасі. Усі експерти схиляються до того, що визначальним фактором у цих процесах стануть результати виборів президента Росії, які відбудуться уже в березні цього року. Але вплив цих виборів може бути кардинально протилежним.
«За місяць до виборів, 1-2 лютого, буде оприлюднено дані американської розвідки про те, де в кого з російських можновладців за кордоном яка нерухомість і які кошти на рахунках, які існують корупційні схеми та інші можливості «збагатитися за рахунок російського народу».
Для Росії це буде величезний шок, і Путіну треба буде якось заглушити це все, відвернути увагу на щось інше. І не факт, що цим іншим не стане загострення ситуації на Донбасі. Причому вони можуть придумати провокацію, що українці почали проривати фронт, а ми відповіли. І я не виключаю навіть використання ядерної боєголовки. Чим більше буде шуму, тим для них краще», — застерігає Денис Богуш.
Натомість Олександр Солонтай припускає, що найбільша загроза з боку Путіна може очікувати Україну уже після виборів.
«Перше півріччя 2018 року буде схожим на 1916-17 роки, а друге півріччя дуже небезпечне, бо Росія через наші вибори і через фактор війни намагатиметься і далі дестабілізувати ситуацію. Оприлюднення даних американської розвідки Путіна навряд чи лякає: він контролює свій внутрішній інформаційний простір і намагатиметься не загострювати ситуацію перед виборами, щоб не нарватися на новий пакет санкцій.
А після виборів він може сфальшувати результати, а потім повірити в це і надихнутися настільки, що почне нову хвилю агресії. І для того, щоб протистояти, нам вкрай необхідно закінчити реформу армії. А головне — уникнути протистояння ЗСУ, підпорядкованих Міноборони, та Нацгвардії, підпорядкованої МВС. Поки що така небезпека існує», — зазначає експерт.
Є і третій сценарій розвитку подій, і не факт, що кращий.
«Росія може, користуючись нашим бардаком, почати активно грати роль «миротворця». Але така миротворчість буде нам лише на шкоду. І якщо наша влада піде на це і змушена буде почати дружити з Москвою, нам навіть можуть повернути Донбас. Але — на російських умовах. І це буде навіть не варіант Януковича чи Кучми, а нас відкинуть із Донбасом до часів Щербицького.
І не треба думати, що Росії нікуди відступати, що там народ підніметься. Дідька лисого! Росіяни ще кілька років голодуватимуть, тільки б мати велику імперію. Російська імперія в сенсі нормального сусіда для України абсолютно безнадійна, як Хамас чи Хесболла для Ізраїлю», — переконаний Сергій Грабовський.
На жаль, на думку експертів, великих підстав для оптимізму на початку року немає. Але й опускати руки не варто.
Як сказав нам той же Сергій Грабовський, «треба просто оцінювати речі тверезо й бути готовими в певний момент розрубати всі вузли за 30 хвилин». І — вірити в Україну й у власні сили, додамо ми.
