Україна поступилась Польщі своїм місцем у Радбезі ООН

Рада Безпеки ООН, головний керівний орган ООН, який відповідає за дотримання миру і безпеки у світі і має право видавати обов’язкові до виконання рішення, нараховує п’ять постійних членів (Китай, Франція, США, Росія та Велика Британія) і 10 непостійних членів, які репрезентують окремі великі регіони світу і обираються терміном на два роки.

 

З першого січні кожного року відбувається ротація частини з 10 непостійних членів РБ ООН. Першого січня закінчилася дворічна каденція шести країн: України, Єгипту, Італії, Сенегалу, Уругваю та Японії.

 

Ще рік залишилося попрацювати в Радбезі ООН Болівії, Швеції, Ефіопії та Казахстану, який у січні буде керувати роботою Радбезу на правах головуючого. 

 

Новими непостійними членами РБ ООН iз першого січня стали Гвінея, Кувейт, Польща, Нідерланди, Перу і Республіка Кот-д’Івуар.

 

Польща змінює Україну як представник східноєвропейської групи держав.

 

Перебування у складі Радбезу навіть на непостійній основі є великою честю та обов’язком, адже більше 60 держав зі 193 країн-членів ООН взагалі ніколи не здобували права входити до Радбезу в ролі непостійного члена.

 

Варто зазначити, що Україна за два роки перебування у складі РБ ООН не залишила по собі згадок якоюсь яскравою чи резонансною на світовій арені ініціативою.

 

Польща обіцяє діяти активніше та наполегливіше у відстоюванні прав країн регіону, який вона репрезентує.

 

Польща є непостійним членом Ради безпеки ООН ушосте. Востаннє була в цій ролі в 1996-1997 роках.

 

Проте на практиці дії ООН дуже обмежені. Більшість резолюцій мають характер заклику поважати міжнародний порядок, а більш суперечливі дії часто блокують постійні члени ООН, які мають право вето.

 

Останніми роками більшість резолюцій у справі Сирії ветувала прихильна до Дамаска Росія.

Від 1 січня до кінця червня 2018 року роботою Євроспільноти керуватиме Болгарія.

 

Керівництво в Софії перебрало на себе це завдання від Естонії, яка головувала в Раді ЄС у другій половині 2017 року.

 

Серед пріоритетів болгарського президентства в ЄС — наближення країн Західних Балкан до Євроспільноти та питання, яких не вирішила Естонія.

 

Дипломати позитивно оцінюють перше президентство Естонії в ЄС.

 

Вказують, що Таллінну вдалося досягти згоди Євроспільноти в багатьох питаннях, хоча не в усіх.

 

Зокрема, країни ЄС досі не домовилися про способи вирішення міграційної кризи. Ключові переговори відбуватимуться саме під час головування Болгарії, тому що до червня європейські уряди хочуть досягти компромісу в цій справі.

 

Найближчі півроку — це також наступний етап переговорів про вихід Великої Британії з Євроспільноти і початок розмов про новий бюджет ЄС після 2020 року.

 

Болгарія хоче приділити багато уваги Західним Балканам, які прем’єр-міністр Бойко Борисов назвав перспективним регіоном.

 

«Ми хочемо зосередитися на наближенні до Європейського Союзу країн цього регіону. Західні Балкани — це унікальне місце, історична спадщина і культура», — заявив очільник болгарського уряду.

 

У травні в Софії відбудеться євросоюзно-балканський саміт. Болгарія очолила роботу Ради ЄС через 10 років після вступу до Співтовариства.

 

Від першого дня після вступу вона перебуває під постійним наглядом Брюсселя у зв’язку iз закидами, які стосуються недостатньої боротьби з корупцією та організованою злочинністю.

Леуварден на півночі Нідерландів та столиця Мальти Валетта отримали статус «Культурних столиць Європи-2018».

 

Важко уявити собі більш різні міста — не лише за географією і кліматом, а й за програмою заходів.

 

У нідерландському Леувардені проект «Культурна столиця Європи» перетворився на справжній соціальний експеримент.

 

За допомогою культури та мистецтва у столиці регіону Фрисландії хочуть розробити концепцію омріяного відкритого суспільства (фризькою — iepen mienskip).

 

У рамках численних виставок, майстер-класів та перформансів мають порушуватися такі непрості теми, як сталий розвиток, розмаїття та соціальна нерівність.

 

«Ми ризикнемо зробити те, що ще ніколи не робили в такому масштабі та на такому рівні», — інтригує офіційний сайт культурної столиці Європи «Луеварден—Фрисландія 2018».

 

Якщо заходи в рамках «Культурної столиці Європи» в Леувардені планують розпочати по-нордичному спокійно — з виступів дитячого хору та безплатного входу в музеї на вихідних наприкінці січня, то на порядку денному на Мальті -— вечірка-відкриття, що триватиме цілий тиждень.

 

Організатори обіцяють відвідувачам традиційне острівне свято — мальтійською festa — з музикою, танцями та вуличним мистецтвом.

 

Причому святкуватимуть відкриття «Культурної столиці» не лише на основному однойменному острові держави, Мальті, а й на сусідньому, другому за величиною, острові Гозо.

 

Попри скромний бюджет програма мальтійської «Культурної столиці» заповнена численними заходами.

 

Впродовж року у Валетті та інших містах Мальти заплановано 140 проектів та 400 різноманітних культурних заходів. Загальну тему заходів на Мальті вирішили прив’язати до «Європейського року культурної спадщини», яким проголошено 2018 рік.

 

Тож Валетта в рамках «Культурної столиці» хоче зробити акцент на «унікальній спадщині мальтійських островів».

 

Які міста стануть «Культурними столицями Європи-2019», також уже відомо. Це буде Матера в Італії та Пловдив у Болгарії.