У Національному художньому музеї у рамках нещодавно презентованого проекту «Місто ХА» 27 грудня відбудеться зустріч із письменником Сергієм Жаданом.
Один із найвідоміших мешканців Харкова так розповідає про своє місто: «В одне вікно бачу будівлю, де працював Ландау, в друге — будівлю Політехнічного університету, де виступав Маяковський, у третьому вікні у мене Літературний музей, де я свого часу жив і працював, а в четвертому — Будинок письменників 1920-х років, де відбувалось усе літературне життя. Я завжди хотів тут жити, я дуже люблю це місце, для мене, мабуть, тут точка рівноваги».
Куратори виставкового проекту-дослідження «Місто ХА», який представляють у Києві, — Тетяна Тумасян, незмінна директорка Харківської муніципальної галереї, і художник Сергій Братков.
Вони показують у трьох залах головного мистецького музею країни роботи 26 харківських художників за останні 100 років — від ідеологічно забарвленої класики авангарду Василя Єрмілова, робіт Бориса Косарева, Марії Синякової до наймолодшого покоління мистців Івана Світличного, Аліни Клейтман, Артема Волокітіна.
До речі, на відкритті виставки 15 грудня у НХМУ був, можна вважати, «зліт» харківських художників: Борис Михайлов прилетів із Берліна, Сергій Братков — із Москви, Артем Волокітін, Роман Пятковка, Павло Маков приїхали з Харкова.
Не можна не погодитися зі словами Сергій Жадана з каталогу до виставки: «Творчі кола Харкова нагадують іноді кола пекла Данте — в них багато спільного, проте зазвичай вони не перетинаються. В силу, скажімо так, цехової замкнутості й міської розкомунікованості. Це відрізняє Харків від, приміром, Львова чи Франківська — кожен творчий цех живе тут за своїми правилами та поняттями, виходячи насамперед із власних пріоритетів та темпераменту».
Можна ще додати про орієнтацію багатьох митців на Російську імперію, яка і до нині залишає слід у менталітеті харків’ян.
Головними героями виставки стали: Держпром, художники-авангардисти початку ХХ століття — саме уродженці Харкова, представники нон-конформізму, Харківська школа фотографії, «спадкоємці авангарду» і діячі актуального мистецтва Харкова.
Недаремно організатори виставки, яку представляють із уточненням «100 років авангарду», пояснюють: «Куратори використовують термін «авангард» у найширшому розумінні, не локалізуючи його в рамках історичного авангарду початку ХХ століття. У фокус їхньої уваги потрапляє експериментальне мистецтво, яке виходить за рамки класичної естетики і використовує оригінальні, новаторські способи вираження».
Бо лише на схемі, яку влучно назвали генеалогічним деревом Харкова, позначені 270 митців різних жанрів і напрямків, які залишили помітний слід в історії Харкова — міста не лише історії Російської імперії й УРСР, а й українського.
Серед них, зокрема, всесвітньо визнані авангардисти Анатоль Петрицький та Вадим Меллер. Інфографіка «Генеалогія харківського авангарду» — витвір художньої уяви Марії Волчонок та Гамлета Зіньківського за участі Павла Макова — справді найповніше наочно простежує шлях столітнього розвитку харківської культури за трьома основними векторами: Час, Події, Люди.
Куратори виставки «Місто ХА» показують, що авангардна естетика початку ХХ століття ідеально відповідала духу Харкова — потужного промислового міста, яке з 1919 до 1934 року було адміністративною і культурною столицею УРСР, в експозиції не згадуючи про те, що першою столицею радянської республіки його зробили, щоб позбутися духу незалежності УНР і пасткою для прогресивних українців, які стануть когортою Розстріляного Відродження.
Утім бачимо лише обрану частину митців-новаторів, які порушували правила, вступали в полеміку з традицією, виходили за межі усталених форм, жанрів та напрямів.
Новаторський прорив, здійснений конструктивістами у 1920—1930-х роках, продовжився у 1960—1970-х в андеграунді, де паралельно розвивалися модерністські й концептуалістські практики, — констатують куратори. Найпомітнішим явищем стала знаменита Харківська школа фотографії.
«Місто ХА» — це справді особистісний погляд кураторів на зріз культури міста Харкова, що намагається відобразити ключові мистецькі елементи: знак, текст і слово.
Показано частково як у творах харківських митців слово стає важливою композиційною складовою, — зокрема, у творах Віталія Куликова, Павла Макова чи Гамлета Зіньківського.
На виставці представлені роботи з колекцій Національного художнього музею України, Арт-фонду Ігоря Воронова, галереї VOVATANYA (Харків), приватних колекцій Бориса і Тетяни Гриньових, Олександра Бланка, із родинних колекцій художників — Ірини Бахчанян, Віри Бондаренко, Ірини Олександрової-Куликової.
Доповнює виставку дуже насичена просвітницько-лекційна програма і кінопокази. Зокрема, заплановано перегляд документальної стрічки «Будинок «Слово».
