На користь України: головне про висновок Венеційської комісії щодо мовної статті

Зрозуміла політика Угорщини стосовно того, щоб угорці за кордоном не асимілювалися. Стаття 7 Закону «Про освіту» особливо обурила МЗС Угорщини (немало експертів побачили у цьому політичний проросійський підтекст).

 

У вересні міністру закордонних справ України Павлу Клімкіну було скеровано офіційного листа, в якому Закон «Про освіту» було названо «соромом і ганьбою».

 

Керівництво Угорщини неодноразово погрожувало Україні санкціями ЄС, якщо Закон не буде скасовано. 

 

Нагадаємо, що подібні листи (що­правда, менш категоричні) скерували також голови МЗС Болгарії, Греції.

 

Розсудити Україну та невдоволені держави мала Венеціанська комісія, проаналізувавши правомірність статті 7, де йдеться про освіту нацменшин. 

 

І от нарешті Венеційська комісія ухвалила своє офіційне рішення: визнала статтю рамковою, тобто такою, що укладена згідно з правовими нормами, підтвердивши тим самим право України на поліпшення рівня вивчення рідної мови.

 

Міністерство освіти і науки України вважає висновок Венеційської комісії стосовно мовної статті Закону «Про освіту» збалансованим та конструктивним, готове сприяти деталізації статті 7 у Законі «Про загальну середню освіту», а також погоджується з рекомендацією про подовження перехідного терміну для імплементації.

 

Відповідна позиція сформульована за результатами фінального засідання Венеційської комісії, 8 грудня 2017 року.

 

У МОН України акцентують увагу на послідовній позиції Венеційської комісії в питанні місця й ролі державної мови в освітньому процесі.

 

Визначальна роль державної мови не може ставитися під сумнів та повністю відповідає всім міжнародним правовим інструментам міжнародних та регіональних організацій. 

 

Спільно з національними громадами міністерство працюватиме над подальшою розробкою різних підходів до навчання меншин, з урахуванням їхніх освітніх потреб. Основна ціль — забезпечити достатній рівень володіння як державною, так і рідною мовами.

 

Венеційська комісія прийняла аргументацію української сторони щодо закидів, ніби мовна стаття Закону «Про освіту» звужує права представників національних меншин.

 

Зокрема, Венеційська комісія підкреслила, що питання змісту і обсягу прав належать суто до компетенції Конституційного Суду України. Низка питань застосування мов має вирішуватись спеціальними законами. А отже, звинувачення з боку Угорщини не підтримані.

Одна з важливих рекомендацій Венеційської комісії — продовжити перехідний період для імплементації статті. Так, нині мовна стаття Закону «Про освіту» має вступити в дію з 2020 року.

 

Міністерство освіти і науки України погоджується, що, з педагогічної точки зору, продовження перехідного періоду є обґрунтованим, і повністю підтримає цю рекомендацію. 

 

Комісія також підкреслила, що Україна має максимально широко використати можливості пункту 4 статті 7, що МОН і планує зробити.

 

Україна вдячна Венеційській комісії, що значна кількість зауважень української сторони була прийнята, а запит на підготовку аналізу українського законодавства на його відповідність чинним міжнародно-правовим стандартам було опрацьовано у стислі терміни.

 

Україна готова й надалі співпрацювати з експертними органами Ради Європи задля розвитку законодавчої бази для забезпечення прав національних меншин.

 

Крім того, 11 грудня 2017 року було опубліковано офіційний висновок Венеційської комісії щодо відповідності мовної статті Закону «Про освіту».

 

Як уже зазначалося, Венеційська комісія врахувала більшість поправок МОН, висновок є збалансованим та конструктивним. 

 

Комісія підкреслила, що «сприяння посиленню державної мови та її обов’язковість для усіх громадян є законною і навіть похвальною метою держави».

 

Також зазначено, що державна мова — чинник єдності та взаєморозуміння в суспільстві.

 

Важливо додати, що основним пунктом висновку є останній заключний пункт (№126), в якому консолідовано рекомендації комісії та за яким потім Рада Європи проводить моніторинг імплементації країною рекомендацій Венеційської комісії. 

 

Зокрема, в цьому пункті йдеться: «126. Багато питань можуть негайно розглядатися через інші законодавчі акти та при виконанні ст. 7 у тому вигляді, як вона ухвалена, зокрема через прийняття закону «Про середню освіту». У зв’язку з цим Венеційська комісія рекомендує, зокрема: повною мірою використовувати гнучкість, передбачену п. 4 ст. 7, при ухваленні імплементаційного законодавства для забезпечення значного рівня викладання офіційними мовами ЄС для відповідних меншин; продовжувати забезпечувати достатню частку освіти мовами меншин у початковій та середній школі, на додаток до вивчення державної мови; поліпшити якість викладання державної мови; внести зміни до перехідних положень Закону «Про освіту», забезпечивши більш тривалий перехідний період для поступового здійснення реформи; звільнити приватні школи від нових мовних вимог відповідно до статті 13 Рамкової конвенції; розпочати в межах виконання нового Закону «Про освіту» новий діалог із представниками національних меншин та всіх зацікавлених сторін щодо мовного питання в освіті; забезпечити, щоб виконання Закону не загрожувало збереженню культурної спадщини меншин та безперервності вивчення мов меншин у традиційних школах».

 

Враховуючи рекомендації, МОН пропонує наступні моделі імплементації статті 7, що будуть прописані в Законі «Про загальну середню освіту».

 

Моделі навчання у школах із мовами меншин будуть враховувати освітні потреби дітей різних національних громад, зважаючи на три критерії.

 

Перший критерій — вразливість мови, другий — мовне середовище, в якому проживає меншина, і третій критерій — мовна група, до якої належить відповідна мова.

 

Отже, мають бути запропоновані три моделі застосування і вивчення мов для впровадження статті 7 Закону «Про освіту».

 

Перша модель передбачає можливість викладання мовою меншини всіх предметів з 1-го до 11 (12)-го класу поряд з українською мовою.

 

Ця модель діятиме для вразливих мов, тобто тих, що не мають власної держави для розвитку мовної термінології, а також для тих, що не живуть у середовищі власної мови.

 

Наприклад, кримські татари не мають жодної іншої держави, яка б переймалася розвитком термінології їхньої мови, наразі громада проживає винятково в українськомовному чи російськомовному середовищі, що також не сприяє розвитку кримськотатарської.

 

Наступна модель — для національних громад, мова яких належить до мов Європейського Союзу. Залежно від мовної групи та мовного середовища проживання, використання цієї моделі може мати два варіанти.

 

Перший варіант для громад, чия мова належить до слов’янської мовної групи, та які проживають у переважно українськомовному середовищі.

 

Йдеться, наприклад, про польську, словацьку, болгарську мови. Як і передбачено Законом, діти, материнська мова яких належить до цієї групи, зможуть повністю навчатися рідною мовою у дитсадку та початковій школі, водночас вивчаючи українську.

 

Починаючи з 5-го класу, разом із предметами, що вивчаються рідною мовою, будуть запроваджуватися предмети, що вивчаються українською, їх частка буде збільшуватися та пропорційно зростатиме до старшої школи. 

 

Другий варіант враховуватиме особливості вивчення української мови представниками інших мовних груп та які переважно проживають у середовищі рідної мови.

 

Зокрема, йдеться про румунську та угорську громади. Для шкіл із цими мовами навчання перехід на вивчення предметів українською відбуватиметься поступово, а відсоток предметів, що вивчаються державною, буде меншим.

 

Такий підхід зумовлено тим, що вивчати мову іншої мовної групи значно складніше і потребує більше навчального часу, щоб досягти мовного рівня для вивчення інших предметів.

Третя модель — для національних громад, материнська мова яких належить до однієї з українською мовної сім’ї, а також, що проживають переважно в середовищі власної мови.

 

До таких мов належить російська. Діти, що навчатимуться за цією моделлю, переходитимуть на вивчення предметів українською одразу після 5-го класу.

 

Діти, материнська мова яких російська, легко засвоюють українську, водночас вони здебільшого проживають у середовищі саме російської мови — у сім’ї, на вулиці спілкуються нею, переглядають фільми й телебачення.

 

Отже, єдине місце, де діти з цієї національної громади можуть вільно застосовувати державну мову, — це школа.

 

Вивчаючи предмети українською, водночас продовжуючи вивчати російську як предмет, діти зможуть на якісно високому рівні оволодіти одразу обома мовами — і українською, і російською.

 

Варто також відзначити, що у 124-му  пункті висновку Венеційської комісії зазначається, що положення мов, які не належать до мов Європейського Союзу, зокрема російської, є певною мірою нерівним.

 

Слід додати, що в Україні нема меншин, окрім російської, мова яких не належить до мов Європейського Союзу, та які б навчались рідною мовою у школах.

 

Однак, враховуючи наведені вище аргументи, а також те, що відповідна рекомендація не входить до заключного пункту висновків Венеційської комісії, Міністерство освіти і науки України не погоджується з твердженням Венеційської комісії, що стаття 7 не пропонує рішень, зокрема для російської мови. 

 

Міністерство освіти і науки також розпочало роботу над поліпшенням  вивчення української мови у школах із мовою навчання національних громад.

 

Спільно з меншинами МОН працює над подальшою розробкою різних навчальних підходів з урахуванням освітніх потреб дітей.

 

Основна мета — забезпечити достатній рівень володіння державною мовою, водночас зберігаючи якісне навчання різних предметів як державною, так і рідною мовами.

 

Розлогий коментар Венеційської комісії ще належить глибинно осмислити. Але висновок від того незмінний: захист національних інтересів України має стати пріоритетом держави. Аби шанували сусіди, аби не доводилося шукати правди у міжнародних судах та звертатися до європейських арбітрів.