Якщо зараз вести мову про те, як сильно «просіло» президентське майбутнє Петра Порошенка протягом останніх тижнів, то найяскравішою ілюстрацією цього буде, звісно ж, довгограюча історія з Міхеїлом Саакашвілі.
Історія ця гучна, некрасива й така, що загрожує чималими політичними збитками для чинного Президента. Але так виглядає ситуація з точки зору українського споживача новин.
Слід розуміти: Захід підходить до оцінки подій зовсім з інших позицій.
Біганина по дахах за утікаючим від есбеушників Міхо — це не те, що найпершим вкарбовується в пам’ять наших партнерів.
А от те, що українська тіньова економіка вийшла на третє місце у світі, або те, що Україна була й залишається найкорумпованiшою державою Європи, важить дуже й дуже багато.
І хай це не є особистими здобутками Петра Порошенка, його величезна провина полягає у консервації цих вкрай негативних явищ. Саме це йому передусім i не пробачають на Заході.
Хоча й брутальна розправа з політичними опонентами не додає главі держави плюсів також.
«Душа, втрачена у корупції»
А загалом Президент Петро Порошенко володіє якістю, яка, напевно, робить його цілковито щасливою людиною. Він не помічає очевидних речей.
Доки Захід береться за голову від програної в Україні боротьби з корупцією, гарант обіцяє створення ще однієї антикорупційної структури.
На додачу до вже наявних НАБУ, НАЗК, САП і ненародженого поки що Антикорупційного суду, чий дух незримо витає над Україною і благословляє з височини всі безплідні потуги її керманичів навести в країні лад.
На бізнес-форумі, що проходив 1 грудня, Петро Порошенко говорив про потребу в започаткуванні ще однієї бойової одиниці.
«Зараз ми шліфуємо інший законопроект — про Національне бюро фінансової безпеки України. Бюро відлучить від впливу на економіку та бізнес і ГПУ, і СБУ, і НАБУ, і МВС, — не кажучи вже про податкову чи то поліцію», — зазначив глава держави.
На жаль, Петро Олексійович не розуміє, що на даному етапі створенням ще однієї ерзац-структури вже жодним чином не вдасться підсолодити те негативне враження, яке склалося про президентську вертикаль на Заході.
У контексті всіх «багів», на які прямо та недвозначно було вказано Україні, можна згадати і заяву речниці Європейської служби зовнішніх дій Майї Косьянчич, котра заявила про неприпустимість втручання ГПУ в роботу НАБУ.
«Публічне розкриття Генеральною прокуратурою деталей розслідування фактів корупції суттєво послаблює можливості Національного антикорупційного бюро проводити ефективні розслідування, а також підриває віру людей у можливість ефективної протидії корупції», — підкреслила Косьянчич.
Другий сигнал попередження надійшов від Держдепу США, що також поширив свою відозву.
А відозва ця містила цитату з висловлювань держсекретаря Рекса Тіллерсона, а саме — його жорстку констатацію того, що «немає сенсу боротися за тіло України на Донбасі, якщо її душа буде втрачена в корупції».
«Відображаючи волю народу України, США закликають усі гілки української влади діяти разом для того, щоб знищити корупцію у всіх державних сферах. Знищення корупції — це ключ до досягнення стабільності, безпеки, процвітання для українців», — наголосили в Державному департаменті США.
Заява Держдепу була оприлюднена 4 грудня, а вже 6-го її наздогнала надзвичайно різка авторська колонка Леоніда Бершидського на сайті агентства «Блумберг».
Побіжно «Україна молода» вже згадувала дану публікацію. Останній акорд цього опусу можна трактувати як завгодно широко — аж до прямого заклику повторити «на біс» для Порошенка долю Януковича.
Власне, авторська колонка на те й зветься авторською, щоб ретранслювати суб’єктивні міркування певної персони, проте не слід забувати, що автор тексту — не просто один iз колумністів, ім’я котрим — легіон.
Колишній засновник російського ділового видання Slon.ru, екс-консультант журналу «Фокус» та екс-редактор порталу Forbes.UA, Леонід Бершидський належить до медійників тієї вагової категорії, чиї слова є ключем до розуміння багатьох процесів, настроїв чи намірів, що визрівають за лаштунками світової політики.
Простіше кажучи, цей колумніст не просто тішить власне публіцистичне его в одній iз найповажніших західних агенцій, він одягає в слова те, про що думають найвпливовіші інституції світу.
Інколи ці слова звучать як піратська «чорна мітка» для тих, кому вони адресовані. Нині схоже на те, що «чорну мітку» отримав Петро Порошенко.
Не та людина
Усе, починаючи від заголовку статті («Захід підтримує не ту людину в Україні») і до розвитку основних тез, мало б змусити Петра Порошенка здригнутися у поганому передчутті.
Судячи з усього, до написання матеріалу Бершидського підштовхнули події довкола Саакашвілі, оскільки останнього згадано у публікації як унаочнення жорстокості Президента Порошенка, але все ж Міхо у цьому наративі — другорядний персонаж.
Головний же герой — все та ж неперевершена українська корупція. Отож iдеться про те, що Порошенко спочатку виглядав більш відкритим до решти світу, ніж його попередник, повалений Президент Віктор Янукович, і говорив гарною англійською мовою.
Він і його Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк знали, що хотів почути державний департамент США. Після української революції США, а разом з ним і ЄС, підтримали Порошенка і Яценюка як наступних лідерів України.
Ті, в свою чергу, виграли вибори і стали прозахідними політиками, які повинні були привести Україну в Європу. Але їхнi наміри виявилися корисливими, пише видання.
Бо у той час, коли Україна життєво потребувала грошей від Заходу, Порошенко і його політичні союзники виконували необхідні для цього умови.
Зокрема, створили НАБУ і започаткували посади антикорупційного прокурора.
Водночас Генеральний прокурор Юрій Луценко, близький союзник Порошенка, почав відкриту війну проти НАБУ. Однак США виступили з заявою, в якій засуджували «зрив розслідування корупції на високому рівні, арешт чиновників iз Національного антикорупційного бюро України і захоплення секретних документів НАБУ».
Як повів себе у цій ситуації Президент Порошенко? Річ у тім, пише Бершидський, що лідер України сам собі виписав індульгенцію.
Порошенко явно дійшов висновку, що він не втратить західну політичну підтримку, доки займає антиросійську позицію.
До тих пір, поки західні лідери вважають Україну оплотом проти Росії, він може діяти всередині країни, як i будь-який інший український політик старої школи, для котрого межі між владою, грошима та насильством розмиті. (Далі у колонці — як ілюстрація останньої тези — якраз і згадуються ексцеси довкола Саакашвілі).
На даний момент навіть найгучніші західні прихильники післяреволюційного українського уряду зрозуміли, що з Порошенком щось не так, веде далі Бершидський.
«Схоже, що Президент Порошенко відмовився від боротьби з корупцією, від будь-яких амбіцій на економічне зростання, фінансування ЄС чи МВФ», — цитує Бершидський економіста Андерса Аслунда.
«Ніякий дружній тиск на нього не діє.
Якщо українці струсять iз себе апатію і зроблять iз Порошенком те саме, що і з Януковичем (інакше той піде на перевибори у 2019 році), такої помилки повторено не буде», — попереджає автор.
Не Путін краде в Україні
Після того, як iз приводу Петра Порошенка висловилася агенція «Блумберг», слово взяло шановане американське видання «Вашингтон Пост». 9 грудня воно розмістило статтю з доволі промовистою назвою — «Заходу час зайняти жорсткiшу позицію по Україні». Її автор, як і Леонід Бершидський, також починає аналіз ситуації з ігрищ довкола НАБУ.
«Служба безпеки України, а також відомство Генерального прокурора зі своїми майже необмеженими повноваженнями і 45 тисячами співробітників організували хрестовий похід проти крихітного Антикорупційного бюро, в якому працюють не більше 700 осіб.
Уявіть собі, що ЦРУ і Генеральний прокурор США влаштовують змову з метою проведення операції проти того підрозділу ФБР, який займається боротьбою з корупцією. Активісти в Києві вважають, що ми наближаємося до переломного моменту. Якщо Антикорупційне бюро буде скасовано чи послаблено, то це буде похоронним дзвоном по прозорій демократії і по Україні», — пише The Washington Post.
Газета додає: західні уряди витратили сотні мільйонів доларів платників податків на Україну для підтримки антикорупцiйних реформ. Настав час захистити зроблені інвестиції.
Сполучені Штати і Європейський Союз повинні сказати Порошенку і його друзям, що вони зобов’язані вести боротьбу з корупцією.
Такого роду послання буде ще важливiшим з урахуванням останніх спроб Порошенка зміцнити владу перед наміченими на наступний рік виборами.
Президент і його прихильники чинять тиск на засоби масової інформації, а також вживають жорстких заходів щодо своїх критиків — і все це відбувається при повній відсутності міжнародного обурення.
Далі американські журналісти також акцентують увагу на тому, що Порошенко прикривається, як щитом, своєю антиросійською позицією.
«Захід вважає Порошенка бастіоном, що перешкоджає реалізації російських планів у Східній Європі, і сам український Президент надав Заходу чимало підстав для того, щоб так думати. У своєму недавньому виступі в ООН Порошенко згадав Росію понад 20 разів. А корупцію? Тільки раз».
«В цьому відношенні позиція Порошенка сильно розходиться з поглядами його власного народу. Незалежні опитування показують, що корупція найбільше турбує українців — більше, ніж навіть війна (...). Не Путін розкрадає українські державні фонди. Не Путін влаштовує діри на дорогах. Не Путін допомагає продажним чиновникам уникнути в’язниці. Не Путін примушує українську еліту ухилятися від сплати податків», — констатує очевидні речі «Вашингтон Пост».
І робить наступний висновок: «Іноземні союзники можуть допомогти Україні покінчити з цим розкладанням. Але вони можуть зробити це тільки в тому випадку, якщо перестануть погоджуватися з наративом, проштовхуваним урядовцями, і почнуть захищати свої власні інвестиції в прогрес України. В іншому випадку витрачені на Україну мільйони будуть вкрадені (...). Союзники України повинні також показати, що вони знають, як використовувати не тільки морквину, а й кийок. Вони повинні попередити уряд у Києві про те, що введений нещодавно безвізовий режим iз країнами Євросоюзу може бути припинений, якщо будуть зроблені будь-які спроби ще більше послабити НАБУ».
Що ж, такого «кийка» проти України наші заокеанські симпатики ще не використовували. Якщо агентство «Блумберг» натякало на потребу в усуненні Порошенка як такого, то The Washington Post вимальовує перспективу втрати нашою державою безвізового режиму.
А це, власне, чи не головний прапор у руках українського Президента, яким той без упину вимахує. Втративши його, Порошенко залишиться голим, як король у андерсенівській казці. Хіба що з фіговим листком не доведених до завершення реформ.
