Маріупольці першими побачили воєнну драму про оборону Донецького аеропорту «Кіборги», яка у загальноукраїнський прокат вийде 7 грудня.
Допрем’єрні покази стрічки про народження нових героїв, як підкреслює режисер Ахтем Сеїтаблаєв, уже пройшли у Запоріжжі, Дніпрі, Львові, Тернополі, Івано-Франківську, Чернігові, Києві.
«Якби таке кіно вийшло раніше, ми не віддали б жодного сантиметра нашої землі. Цей фільм набагато сильніший за всі «гради» та зброю», — вважає полковник Всеволод Стеблюк (позивний «Айболіт»).
«Кіборги» стали одним iз переможців 8-го конкурсного відбору Держкіно. Виробництвом займалася кінокомпанія «Ідас-філм».
Загальний бюджет фільму — близько 48 млн. грн., половину з них надало Держкіно. Офіційна прем’єра кінокартини запланована на 6 грудня — День Збройних сил України.
Зйомки драми-бойовика відбувалися взимку-навесні цього року. Близько 40% епізодів стрічки відзняли на Чернігівщині. Батальні сцени танкових боїв поставили на полігоні у Гончарівському.
Головну декорацію, сам Донецький термінал, довелося двічі будувати і руйнувати для зйомок під Києвом і Черніговом.
Прототипи головних героїв фільму знімалися у невеличких епізодах і постійно були поруч з акторами на знімальному майданчику. Підказували, корегували, щоб показати правдиву історію про оборонців термінала.
Герої стрічки — прості солдати, з різних родів військ, у зруйнованих декораціях, з дорогою замінованою машиною, в різних одностроях.
У кожного оборонця аеропорту — своя історія, характер і погляди на життя; власні мотиви любити Україну і йти її обороняти.
Ролі у фільмі виконали: Макар Тихомиров, Андрій Ісаєнко, Віктор Жданов, Олександр Піскунов, Роман Ясинський, В’ячеслав Довженко, Костянтин Темляк, Роман Семисал, інші.
Про свою роль комбата Роман Семисал, який у реальності рік прослужив у Луганській області, розповідає: «Зйомки тривали лише вісім чи дев’ять днів. Не більше. Я мав приклади командирів, бо служив спочатку у 2-му батальйоні 24-ї бригади. У нас був хороший комбат Сергій Дяченко. Для ролі частково взяв щось від нього, частково — від тих офіцерів, з якими спілкувався. Слідкував, як вони розмовляють, як ставляться до підлеглих, до командування. Щось і переніс у кіно, але якоїсь певної людини я не грав».
Роман Семисал каже: «Я на проби приїхав у формі, «броніку» та касці, які мені купувала дружина з братом, споряджаючи мене на передову. Ахтем здивувався, коли мене побачив: «Ти одразу отак, у повній екіпіровці?» — «Ну, так, — відповів. — Інакше не відчуєш». Тільки носячи на собі 12-кілограмовий «бронік», коли ноги взуті у берці, все повертається на рівень тактильних відчуттів. Це занурює тебе у ті обставини. Але на зйомках нам поміняли форму. Бо в мене була пікселька — нам її видали наприкінці 2014 року. А в кіно ми граємо ще в дубці».
Згадаємо, Міжнародний аеропорт «Донецьк» імені Сергія Прокоф’єва — на північному заході міста Донецьк. Названий на честь композитора Сергія Прокоф’єва, який народився в Донецькій області.
Призупинив обслуговування рейсів 26 травня 2014 року, після захоплення бойовиками терористичної організації «Донецька народна республіка» і остаточно оголошений закритим 3 червня 2014 року.
Фактично, він закритий ще 26 травня 2014 року після обстрілів російськими бойовиками. Бої велися без зупинки все літо та до кінця 2014-го і, незважаючи на спроби встановлення перемир’я, продовжилися у січні 2015-го.
Аеропорт повністю зруйнували 22 січня 2015 року російські війська та «сєпари», терористичні угруповання. У переддень 21 січня 2015 року українські сили визнали втрату контролю над аеропортом та змушені були відступити.
Фільм «Кіборги» розповідає історію двотижневого бойового чергування там у вересні 2014 року.
Добровольча група військових уперше приїжджає до Донецького аеропорту імені Сергія Прокоф’єва. Стратегічно важливий об’єкт на цей момент уже чотири місяці захищають українці в умовах постійної війни.
В одній команді захисників — «Мажор» (Макар Тихомиров) — музикант, син впливових небідних людей, що втік на війну. Ще «Серпень», «Гід», «Субота», «Марс» та «Старий». Історії усіх частково списані з реальних оборонців аеропорту.
До речі, консультантом стрічки став один iз військових, які брали участь у захисті Донецького аеропорту від російсько-сепаратистських сил, — Кирило Недря з позивним «Доцент».
Він, викладач Дніпровського університету внутрішніх справ, отримав контузію в терміналі аеропорту незадовго до того, як його залишив.
Команда фільму обіцяє, що з кожного купленого квитка на фільм «Кіборги» 5 гривень буде перераховано у фонд «Повернись живим» на допомогу сім’ям загиблих кіборгів.
Розширену версію стрічки уже наступного року обіцяють показати на телеканалі «1+1».
«Група розвідки доповіла: «По нас «Буратіно» має працювати. Якщо ви вирішите піти, я вас зрозумію», — двічі звучить у «Кіборгах». Двічі залишилися всі. «Хлопці, ви — не люди, ви — кіборги!»
БЛІЦ-ІНТЕРВ’Ю
Наталія Ворожбит:
Боролася зі страхом писати
Сценарист «Кіборгів» — Наталія Ворожбит. Вона коротко розповіла «УМ» про роботу над воєнною кінодрамою.
— Наталю, яка частка у «Кіборгах» реальних подій, яка — художнього вимислу?
— Складно в процентному співвідношенні вирахувати. Сюжет, який тримає цю історію вкупі, в основному вигаданий. Але частини, елементи сюжету, з яких складається історія, є реальними, мені їх розповіли захисники аеропорту. Персонажі також складаються з реальних прототипів, за кожним героєм стоїть одна, дві або три реальні людини, та не все, що трапилося з ними в кіно, трапилось iз ними в житті, на щастя. Але головна невигадана подія — це бої за Донецький аеропорт.
— Як довго працювали над сценарієм, яку максимальну кількість варіантів сцен переписували і чому?
— Над сценарієм працювала менше року. Написала десь за півтора місяця, але решту часу збирала матеріал і боролася зі страхом писати. Переписувала зовсім не багато. Ахтема задовольнив перший варіант сценарію, щось змінювалось вже на знімальному майданчику.
— Чому спочатку було шестеро головних героїв, а в результаті вийшло п’ятеро?
— Завдяки цьому питанню я їх порахувала. За моїми підрахунками, їх шість як було, так і залишилось. Можливо, шестеро не поміщались на постері. А можливо, шостий не брав до рук зброї, він медик, тому його хтось не рахує. Не знаю. Але їх точно шість. Я знаю, що відсотків на 40 історію скорочено, багато чого не ввійшло, але обов’язково ввійде в телевізійну версію.
— Чи писали, принаймні частково, ролі під акторів? (Наприклад, Романа Ясиновського ви знали за проектом «Class Act: Схід-Захід»).
— Не під акторів я писала ролі, а відштовхуючись від реальних персонажів, до яких відчувала постійну емпатію. До акторів я такої емпатії не відчуваю, це тільки б зашкодило.
— Чи є у вас улюблений літературний чи кінотвір про війну, воєнні дії?
— Я не люблю твори про війну. Але читала в достатній кількості твори письменників, якi воювали, — Бикова, Васільєва, інших. Також перед і під час написання дивилася фільми про війну, щоб зануритись у тему. Добровільно дивлюсь тільки фільми Олексія Германа про війну.