...Дорога на один із найвідоміших українських будівельних майданчиків — із Києва майже прямо на північ — впирається у КПП «Дитятки».
Далі — вузька асфальтова смуга зоною відчуження Чорнобильської атомної станції. Тут, серед пісків і соснових лісів, через два роки постане об’єкт, на який Україна чекає вже майже півтора десятиліття.
Централізоване сховище ядерного палива мало почати свою роботу вже давно, але через низку причин, об’єктивних і не дуже, процес затягнувся.
Утім той день, коли Україна нарешті зуміла стати на шлях диверсифікації зберігання відпрацьованого ядерного палива, став святковим не лише для ядерної галузі, науковців, нардепів, а навіть і для посла США у нашій державі Марі Йованович, яка особисто приїхала у Буряківку, аби привітати українців.
Об’єкт Х у зоні відчуження
Саму ліцензію, що дає право будувати ЦСВЯП, НАЕК «Енергоатом» отримав 6 липня 2017 року. З того часу тривали підготовчі роботи разом із американською фірмою, яка, власне, і буде споруджувати сховище, — Holtec International.
«Ми пройшли дуже складний шлях законодавчого врегулювання всіх питань, усі процедури, які були ухвалені на законодавчому рівні вже після підписання контракту. І пройшли успішно. Незважаючи на внутрішньополітичну ситуацію в державі, яка постійно змінювалася, та неоднозначне ставлення до сховища з боку різних політичних сил, які використовували його у своїх передвиборчих програмах, у 2012 році було завершено процес законодавчого оформлення проекту — Верховна Рада України ухвалила Закон про будівництво ЦСВЯП», — прокоментував подію президент НАЕК «Енергоатом» Юрій Недашковський.
«Тернистий шлях» розпочався ще у 2005 році, проте через низку причин, у тому числі через зміну політичної кон’юнктури, проект довгий час був фактично заморожений. Реальна робота відновилася лише у 2014 році.
«Централізоване сухе сховище відпрацьованого ядерного палива планується розташувати на території в 18,2 га в Чорнобильській зоні, де буде встановлено 458 контейнерів для зберігання 16530 відпрацьованих паливних збірок iз Південно-Української, Рівненської та Хмельницької АЕС», — пояснює «УМ» директор із питань інформації та зв’язків із громадськістю Асоціації «Український ядерний форум» Ольга Кошарна.
За її словами, проектом передбачено 15 пускових комплексів загальною кошторисною вартістю 37,2 млрд. грн., які будуть реалізовані впродовж 50 років.
Найдорожчий iз них — перший пусковий комплекс вартістю 4,460 млрд. грн., оскільки до цієї суми входить вартість спорудження всієї необхідної інфраструктури ЦСВЯП.
Компанія ж Holtec Internatinal, яка будує українське ядерне сховище, має величезний досвід у спорудженні подібних об’єктів по всьому світу.
Аналогічні українському ЦСВЯП сховища, з використанням обладнання і технологій Holtec, зокрема, експлуатуються в Іспанії (АЕС «Аско» і «Хосе Кабрера»).
Устаткування Holtec для сухого зберігання ядерного палива використовують також у Бельгії, Швеції, Великобританії та, звичайно ж, у самих США.
Проти «гібридної ядерної війни»
Перші контейнери з відпрацьованим ядерним паливом планується доставити на майданчик уже на початку 2019 року. Більшість експертів, у тому числі й незалежних, погоджуються, що Holtec зуміє реалізувати контракт вчасно.
Чи не головний аргумент, чому Україні конче треба мати власне ядерне сховище, — фінансовий.
«Через відсутність такого об’єкта Україна змушена щороку витрачати близько 200 млн. дол. на оплату послуг iз вивезення та переробки відпрацьованого ядерного палива на території Росії. Всього за роки незалежності наша країна витратила на вивезення палива понад 2 млрд. доларів, тоді як ці кошти можна було спрямувати на будівництво власного сховища. І не тільки», — продовжує Кошарна.
«Уже в 2020 році ми станемо енергонезалежними в питанні відпрацювання ядерного палива і отримаємо змогу щорічно акумулювати понад 5,5 млрд. гривень у бюджеті України!» — зазначив віце-прем’єр України Володимир Кістіон.
Другий аргумент — не менш важливий, і знаходиться він у площині національної безпеки. Наразі ми цілком і повністю залежимо від Росії щодо зберігання ядерного палива.
Так, як свого часу ми залежали від постачання російського газу. До чого може призвести подібна ситуація у газовій сфері, Україна вже побачила.
«В історії України вже був прецедент, коли Росія відмовлялася близько трьох років приймати на тимчасове зберігання ВЯП з України. Тоді це поставило роботу атомного енергетичного комплексу в кризовий стан. Тож проект будівництва ЦСВЯП в поєднанні з диверсифікацією поставок свіжого ядерного палива — це форпост України проти гібридної війни. Досягнення «Енергоатома» заслуговують великої поваги. Крок за кроком спільними зусиллями робимо Україну енергонезалежною», — зауважив Володимир Кістіон.
Місце закладення цінної сировини
Утім існує ще один важливий аргумент «за» українське ЦСВЯП.
«Ядерне паливо, цикл використання якого зазвичай складає 3-4 роки, «вигорає» не більше, ніж на 10%. Тобто в відпрацьованих паливних збірках залишається близько 90% корисних радіонуклідів, які можна використовувати повторно, наприклад, у ядерних реакторах на швидких нейтронах (брідер). Поки розробка таких реакторів тільки ведеться, нею зайняті дослідні центри США, Японії, Франції, Індії, але експерти очікують, що реактори на швидких нейтронах можуть з’явитися вже в найближче десятиліття», — розповідає Ольга Кошарна.
Тож, за її словами, ЦСВЯП треба розглядати саме як сховище енергоносіїв, якими зможуть скористатися майбутні покоління.
«Тому слово «могильник», як намагаються його представити деякі противники проекту, абсолютно не відображає дійсність. Рішення щодо довготривалого зберігання ВЯП відповідно до документів МАГАТЕ називається «відкладене». Більшість держав, що експлуатують АЕС, ухвалили саме таке рішення. Після закінчення терміну зберігання буде вирішено: чи переробляти ВЯП радіохімічним способом, чи використовувати для виробництва ядерного палива нових типів реакторів або захороняти його в глибоких геологічних формаціях без наступного використання», — резюмує вона.
«Відпрацьоване ядерне паливо — це стратегічний ядерно-паливний ресурс, що може бути використаний у майбутньому при експлуатації ядерних реакторів наступних поколінь. Країни з розвинутою атомною енергетикою вже передбачили економічну привабливість використання відпрацьованого ядерного палива і розробляють технології виділення корисних залишків із відпрацьованого палива та проектують нові реактори, які будуть працювати на цих перероблених матеріалах. Україна не має залишатись осторонь цих технологічних процесів», — додала секретар Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Вікторія Войціцька.
Попри деякі заяви, нібито Україну хочуть зробити місцем зберігання шкідливих речовин з усього світу, які нині активно тиражують деякі політичні сили та деякі експерти, найчастіше проросійські, насправді ж ситуація виглядає зовсім не так.
Світ активно будує так звані сухі ядерні сховища. І бачить у цьому необхідний елемент розвитку ядерної енергетики.
«Будівництво сховища — необхідний етап для розвитку атомної енергетики в будь-якій державі. Більшість країн, що мають атомні станції, зберігають відпрацьоване ядерне паливо у власних спеціальних сховищах», — зазначає Ольга Кошарна і наводить статистику.
«Тільки впродовж 2016 року були введені в експлуатацію п’ять позареакторних сховищ для відпрацьованого ядерного палива, всі вони — сухого типу, із використанням технології бетонних контейнерів. Ці сховища разташовані в Ігналіні (Литва), Пало Верде (Мексика), Сайзуелле (Велика Британія), Уоттсі (США) та Саммере (США), — каже директор iз питань інформації Асоціації «Український ядерний форум».
— За інформацією МАГАТЕ, на кінець 2016 року обсяги відпрацьованого ядерного палива, що є на зберіганні, досягли 273 тис. тонн важкого металу, при цьому темпи його накопичення становлять близько 7 тис. тВМ/рік. При тому, що щорічний обсяг ВЯП на всіх АЕС у світі — 10 тис. тВМ».
Усього, за її словами, у світі нараховується 151 позаректорне сховище у 27 державах, із яких 121 належать до сховищ сухого типу. У США в експлуатації 70 сухих сховищ, які містять близько 36% відпрацьованого ядерного палива цієї країні.
«Щороку вводяться в експлуатацію нові об’єкти. За прогнозами, до 2020 року в США буде нараховуватися 74 незалежнi сухi сховища ВЯП. Усього ж у Північній Америці — 78. 35 сховищ сухого типу працюватимуть у Європі, 7 — в Азії та одне — в Африці», — резюмує Ольга Кошарна.
І подвійний рівень безпеки
Централізоване сховище — об’єкт, який відповідатиме всім можливим стандартам безпеки, які існують у світі. І навіть більше.
«Для проекту ЦСВЯП було обрано технологію із подвійною стінкою контейнерів. Хоча в інших країнах, за наявними у нас даними, використовують контейнери лише з одним бар’єром, — каже експерт Державного науково-технічного центру з ядерної та радіаційної безпеки Віктор Шендерович.
— Вимога подвійного бар’єра є вищою у порівнянні з вимогами, прийнятими в інших країнах, наприклад у тих-таки США. Безумовно, ці норми спрямовані на підвищення безпеки, хоча й пов’язані з додатковими витратами на виготовлення контейнерів, що збільшує вартість проекту».
За словами експерта, на етапі розробки ТЕО була проведена незалежна експертиза основних проектних рішень щодо їх відповідності вимогам безпеки з урахуванням міжнародних вимог.
«Цю експертизу проводила угорська фірма «TS Енескоп-Kft», яка працює в Будапешті, та за участю фірми Ereterv, також угорської, яка свого часу була генеральним проектувальником АЕС «Пакш», збудованої в Угорщині», — додає Шендерович.
Проект ЦСВЯП, за твердженням Віктора Шендеровича, гарантує безпеку та низький рівень впливу на навколишнє природне середовище при всіх можливих зовнішніх природних і техногенних подіях, включаючи екстремальні, які стаються рідше одного разу в мільйон років, а також суто гіпотетичні події. Як, наприклад, падіння літака.
...За словами президента Holtec International Кріса Сінгха, спорудження ЦСВЯП перетворить Україну на лідера європейської ядерно-енергетичної галузі у сфері поводження з відпрацьованим ядерним паливом.
«Україна посідає третє місце в Європі за встановленою потужністю атомних потужностей, але після введення в експлуатацію ЦСВЯП ваша країні посяде перше місце в Європі. Централізоване сховище, побудоване за найновішими технологіями, — це об’єкт, яким Україна може дійсно пишатись.
У США ми на два роки відстаємо від вас за термінами спорудженням Централізованого сховища для відпрацьованого палива з американських АЕС. Це зайвий раз доводить, що варто країні прийняти вольове рішення та послідовно його виконувати, і вона отримає продукт першого класу», — наголосив Сінгх.
Контракт із Holtec експерти оцінюють як вигідний для нашої держави. Хоча би тому, що сучасні американські технології будуть поступово передані українському підприємству «Турбоатом».
