Унікальний за своєю місією фестиваль української музики «Переосмислюючи Європу: Україна» пройде 23-24 жовтня у Стокгольмі.
Музика українських композиторів минулого і сучасності: Дмитра Бортнянського, Миколи Лисенка, Миколи Леонтовича, Мирослава Скорика, Валентина Сильвестрова, Ганни Гаврилець та Олександра Кравчука — звучатиме у престижних професійних концертних залах Musikaliska та Eric Erikssonhallen.
Украли домівки і скрипки
Виконавці — 150 молодих та зовсім юних музикантів з України та Швеції. Зокрема, молодіжний академічний симфонічний оркестр Львівської філармонії INSO, дитячий хор «Щедрик», найстаріша хорова школа Швеції Adolf Fredriks Musikklasser.
На фестивалі слухачам представлять особливий склад солістів. Виступатимуть юні лауреати міжнародних конкурсів: львів’янин Степан Сивохіп (гобой), а також біженці з Донбасу Максим Шарпар (фортепіано), Євгенія Джалалова (скрипка), близнята Софія та Анна Кисляк (скрипка).
Ті діти, якi змушенi булi залишити свої домівки через війну на сході України, виступатимуть у гала-концерті 24 жовтня — у День ООН, привернувши таким чином увагу шведської громадськості до проблем війни на Донбасі та окупації Криму Російською Федерацією.
Обдаровані українські діти отримають можливість продемонструвати свій талант у Швеції та виступити на одній сцені з відомими музикантами: піаністкою Наталією Пасічник та віолончелістом Якобом Кораньї.
До речі, Наталія є палким дипломатом промоції української музики у світі. Її диск Consolation (2016) з українською музикою має винятково найвищі оцінки в рецензіях музичних професійних журналів світу, він став подією року в німецькому журналі Mittelbayerische.
Хто вони, ці талановиті діти? Уродженцю Єнакієвого 12-річному Максиму Шарпару в 2014 році допомагала переїхати з зони війни на Донбасі у Київ благодійна організація «Відповідальне майбутнє». Хлопець зараз навчається у спеціальній школі імені Миколи Лисенка для талановитих дітей.
Максим живе у школі-інтернаті, оскільки мати і батько не мають можливості переселитися із зони війни.
Тим часом юний музикант виграв призи на кількох міжнародних музичних конкурсах, був фіналістом Міжнародного конкурсу піаністів імені Володимира Горовиця.
Скрипалька Євгенія Джалалова, їй 9 років, народилася в Лисичанську Луганської області. Переїхала у столицю разом із мамою та бабусею.
Нині дівчинка навчається гри на скрипці так само у спеціальній школі ім. Лисенка для талановитих дітей.
Скрипалькам Софії та Аннi Кисляк нині по 11 років. Близнючки народилися в Донецьку, втекли від війни разом із матір’ю.
Тепер вони грають на позичених скрипках. Бо їхні інструменти вкрали. Софія та Анна, які отримали багато перших призів у міжнародних конкурсах для дітей, зараз живуть у Києві і продовжують навчання уже у столичній дитячій музичній школі.
Фортепіанний концерт творів сина Моцарта, який мешкав у Львові
У рамках фестивалю відбудеться світова прем’єра твору одного з найвідоміших сучасних композиторів Швеції Андреа Тарроді — концертино «Пісні неба»/Songs of the Sky, написаного спеціально для цього фестивалю і присвяченого Наталії Пасічник, на основі української та шведської народних мелодій. Також на заключному концерті фестивалю вперше у Швеції прозвучить фортепіанний концерт Франца Ксавера Моцарта (сина Вольфганга Амадея Моцарта), який прожив більшу частину свого життя у Львові.
Унікальний за своїми контентом і місією фестиваль є громадською ініціативою, яку підтримала низка компаній та меценатів.
Ідея його проведення належить Наталії Пасічник, відомій українсько-шведській піаністці та засновниці Українського iнституту в Швеції.
З української сторони її партнерами стали громадські об’єднання: Міжнародний інститут культурної дипломатії в особі Тетяни Калити та «Відповідальне майбутнє» (Responsible Future), засноване та очолюване Вікторією Зубенко і Клавдією Шевелюк.
«Дитячі таланти — це майбутнє країни. Особливо важливо говорити мовою таких талантів у світі в конфліктні часи, які сьогодні переживає наша країна. Співпраця громадських об’єднань між країнами ще раз доводить, що сьогодні важливо звучати мирно для тих, хто хоче бачити і чути Україну як частину європейської родини», — каже Клавдія Шевелюк, директор із розвитку Responsible Future.
«Стратегією діяльності Українського iнституту в Швеції від часу його заснування була побудова довгострокових проектів. За три роки нашого існування ми започаткували Нордичний фестиваль українського кіно, який матиме свій четвертий сезон цього року; Фестиваль сучасних анімаційних фільмів, який ми проводимо разом із нашими партнерами з Європейської спілки культурних інституцій, — розповідає Наталя Пасічник, директор Українського інституту у Швеції. — І ми маємо надію, що і цей музичний фестиваль (Rethinking Europe) стане початком постійного представництва української музики в Скандинавії. Адже музика — найбільш цивілізована мова, яка дісталася людству. Це шлях комунікації поза часом і кордонами. Ми вирішили зосередити головну увагу фестивалю на дітях, на поколінні, яке формуватиме майбутнє нашого континенту. Дати можливість молодим талантам з України, які вже встигли пережити втечу від війни, побудувати приязні стосунки з їхніми колегами-однолітками, відкрити шлях до взаєморозуміння через музику як об’єднуючий фактор. Фестиваль дозволить шведській публіці відкрити для себе музичні скарби України, а ми, як організатори, сподіваємось представити нові перспективи глобального процесу переосмислення Європи».
«На жаль, Україна залишається terra incognita для пересічного європейця, який послуговується «офіційною» думкою про нас, почерпнутою нерідко з російських джерел, — констатує Тетяна Калита, директор Міжнародного інституту культурної дипломатії. — Для нього ми є пасивним предметом політичних перемовин, об’єктом гуманітарної допомоги. За таких умов дуже важливо зарекомендувати себе суб’єктом дій, самим створювати потрібні нам події і формувати враження про себе, щоб «світ знав нас iз наших вуст». Перший музичний фестиваль, ініційований Українським інститутом у Швеції, відповідає нашим прагненням фігурувати в європейському культурному просторі як суб’єкт, а репертуар та виконавський рівень наших музикантів свідчать про належність до цього простору. Вони і є тими вустами, що здатні гідно представляти Україну у світі».
