Питання щодо скасування депутатської недоторканності вже багато років фігурує серед обіцянок українських політиків та включається до передвиборчих програм партій під час кожних виборів.
У 2000 році, на референдумі щодо змін до Конституції переважна більшість громадян (89%) підтримала обмеження депутатської недоторканності.
Після останніх парламентських виборів 2014 року п’ять фракцій у своїй коаліційній угоді пообіцяли скасувати депутатську недоторканність.
Однак сумнозвісна 80-та стаття Конституції, яка її гарантує, і досі залишається незмінною.
Вкотре згадати про депутатську недоторканність українське суспільство змусили подання Генерального прокурора одразу на шістьох депутатів Верховної Ради.
Іронія в тому, що й сам Юрій Луценко, будучи у першій п’ятірці блоку «Наша Україна — Народна самооборона», обіцяв скасувати депутатську недоторканність ще у далекому 2007 році.
А щодо фактичного позбавлення імунітету, то історія сягає корінням у 1994 рік.
Перше голосування про зняття недоторканності у парламенті відбулося 23 роки тому.
Тоді Юхима Звягільського звинувачували у зловживанні службовим становищем та вивезенні 300 млн. доларів нелегальної готівки до Ізраїлю.
Саме він і став «першою ластівкою».
Вдруге парламент голосував за зняття недоторканності у 1999 році.
Павло Лазаренко був звинувачений у відмиванні коштів та привласненні близько 400 мільйонів доларів.
У 2002 році позбавили недоторканності і засудили депутата Миколу Агафонова, який працював гендиректором агрофірми «Наукова» у Дніпропетровській області.
Йому інкримінували привласнення понад 24 мільйонів доларів. У 2000 році парламент позбавив недоторканності колишнього керівника «Градобанку» Віктора Жердицького, але його справу в українському суді не розглядали.
Наступного разу Верховна Рада давала згоду на позбавлення депутатської недоторканності у 2009 році представника фракції блоку Юлії Тимошенко.
Віктора Лозінського звинувачували в убивстві жителя Кіровоградщини.
У 2014 році парламент попереднього скликання підтримав подання ГПУ зі звинуваченнями у державній зраді та сепаратизмі й зняв депутатську недоторканність iз члена фракції Партії регіонів Олега Царьова.
У 2015 році вже чинний парламент проголосував за зняття недоторканності з представника фракції Радикальної партії Ігоря Мосійчука, його затримання і арешт.
Тоді ж Верховна Рада дала згоду на зняття недоторканності, але без затримання і арешту, іще одного депутата фракції Радикальної партії — Сергія Мельничука.
Того ж року недоторканність було знято й із Сергія Клюєва, а наступного, 2016-го, — з Олександра Онищенка.
Обох звинувачують у розкраданні державних коштів.
А реально першими запропонували зняти недоторканнiсть iще в 1994 роцi депутати на чолi з головою Комiсiї Верховної Ради з питань боротьби з корупцiєю Григорiєм Омельченком (усього понад 50 осіб — див. копiю заяви).
Парламент того ж скликання у 1998 роцi зробив перший крок, зняв недоторканнiсть iз депутатiв мiсцевих рад.
