Піжмурки з Саакашвілі

04.10.2017
Пам’ятаєте, в часи нашого дитинства була така гра, коли ведучому зав’язували очі, плескали у долоні і кричали: «Дід Панас, дід Панас, облиш мухи, лови нас».
 
І ведучий повинен був ловити бешкетників. Певне, в таку гру вирішив зіграти і Міхеїл Саакашвiлi. 
 
Спочатку екс-посадовець повинен був перетнути кордон на КПП «Краковець».
 
І поки журналісти пакують валізи, беруть зубні щітки та змінні шкарпетки, а на КПП у спішному порядку миють асфальт i фарбують шлагбауми, Саакашвілі змінює плани і їде до Шегині.
 
А за ним прямує клінінгова бригада та автобус із журналістами. Яскраво уявляється картина, коли акул пера припрошують сідати до екскурсійного автобуса та поїхати дивитися на приїзд Саакашвілі. З таким ажіотажем не прибував навіть вогонь з Єрусалима.
 
Чому Саакашвілі полюбив їздити Польщею? Можливо, хотів погратися у пiжмурки з прикордонниками, а можливо, це кмітливий план українських очільників.
 
До приїзду відомого грузина пункти пропуску обов’язково рихтуватимуть і чим більший список КПП, куди планує з’їздити колишній голова Одещини, тим кращою буде загальна картина.
 
А можливо, це рекламний хід Укрзалізниці. Спад попиту на квитки «Інтерсіті» змусив щось вигадувати, і компанія почала підпільну піар-акцію: «Поїхати в поїзді з персоною нон-ґрата, потрапити в ефір відомих телеканалів».
 
Та мені здається, що в потязі їхали охоронці мандрівника та його родина. Яка, до речі, приїхала у Шегинi, займаючи цілий автобус. Циганський табір, чесне слово.
 
І от, коли головна залізнична компанія країни зрозуміла свій промах — поїзд iз Перемишля не виїхав. За офіційними даними: на «борту» була людина, якій в Україну в’їзду немає.
 
Мені цікаво, чому не можна було просто продати йому квитка. Адже в потязі, крім депутатів, могли бути і люди. Їх пообіцяли відправити додому автобусом.
 
Жарти жартами, але все це сумно. Як показує жорстока практика, коли всі ЗМІ так активно обговорюють безглузду новину — варто очікувати серйозних неприємностей.
 
І можна тільки міркувати, від чого нас так старанно відволікають: від техніки, яку зосере­джує на кордоні ворог, від пенсійної реформи чи ще чогось не менш важливого, на що в медіа не вистачило місця та часу, поки вони гралися у піжмурки з Саакашвілі. 
  • Вахканалія зі створення академічних ліцеїв

    Спостерігаю за цією словесною діареєю, яка несеться в соцмережах навколо проблеми створення академічних людей у профільній школі, і ніяк не можу зрозуміти, чому ті, від кого вона йде, не усвідомлюють елементарних речей. >>

  • Поминання предків: давнє й сьогодення

    Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>

  • Музичний діалог батька і доньки

    У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>

  • Після теракту на Голосієві: про право на зброю та відповідальність поліції

    Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>

  • Майбутнє України народжується у самому горнилі війни

    Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>