Поява чоловіка на кухні — таке ж звичне явище, як і поява снігу взимку чи дощу восени. Не стихійне лихо, звісно, але все одно напружує.
Бо частенько він «матеріалізовується» на кухні саме тому, щоб щось «перекусити» між перекусами, і за кількістю переглядів холодильника чи каструль може конкурувати з кількістю переглядів відомих роликів в інтернеті.
Але часом буває не так. Іванофранківець Андрій Волик, журналіст і кулінарний блогер, любить кухню за те, що там можна, по-перше, творити а, по-друге, з допомогою кулінарних шедеврів висловлювати свої почуття.
Цього він навчився у батьків і дуже добре переконався в дієздатності такого «прийому».
«От образиться мама і не говорить із татом, а він навіть і не намагається починати діалог, бо знає, що винен, — написав Андрій. — І хоча винен він був не завжди, але спробуй доведи це жінці! І от так дметься вона, дметься аж до ранку, але рівно до моменту, коли з кухні починає долинати аромат свіжого борщу. Де й дівалася образа!
І якщо хтось щасливий, коли їм чоловіки подають каву в ліжко, то моя мама, якби було зручно їсти, напевно, воліла б, аби в ліжко подавали борщ, бажано з пампушками, приправленими часничком. Досі не знаю достеменно, що тато клав у той борщ, але діяв він безвідмовно. Просто алхімія якась».
Кокосова ніжність
Даремно Андрій дивується, бо шлях до жіночого серця також лежить нехай не безпосередньо через шлунок, але через піклування і зацікавлення уподобаннями своєї половинки точно.
Жінкам ще приємніше, коли чоловік приготує те, що любить саме вона. Як бачимо з прикладів, навіть побутові суперечки це повністю нівелює.
Тому, чоловіки, беріть на озброєння поради Андрія Волика — і про те, що їжа — це той же прояв любові і турботи, і що чоловікам під силу все і навіть кулінарія, і про те, що готувати — це просто приємно навіть для себе.
«За основу взяв головне батькове правило: готувати треба з душею, тоді навіть банальний вінегрет буде смачний. До речі, згадалося, як він колись з вареного буряка вирізав троянду і вмостив її серед тарілки з тим-таки вінегретом. Мені здається, що я досі смачнішого за той простий салат не їв. Знаєте, це, здавалося б, така мала деталь, але вона так багато для мене важить», — написав Андрій Волик наступний дитячий спогад.
Андрій веде кулінарний блог і ділиться власними рецептами в ЗМІ. Каже, що вони перевірені вже не раз, тому можна сміливо пробувати.
Чоловікам радить ламати стереотипи про те, що кухня — жіноча територія, бо насправді це спільна територія. І якщо чоловік помиє посуд, корона з нього не спаде, а, навпаки, укріпиться.
«Люблю готувати різноманітні страви. Обожнюю страви з риби та випічку», — далі пише про себе блогер, але я розумію, що страви з риби — на черзі.
Бо мені просто не терпиться поділитися враженнями про те, що випічка за його рецептом вдається чудовою з першого разу.
У мене є досвід, правда, випікання одного його торта, але це вже «лакмусовий папірець» того, як вдаються страви за Андрієвими пропорціями.
А похвалитися я хочу кокосовим тортом з курагою. Торт сам по собі — це те, що завжди з тобою (зі мною), але мене зацікавив коментар Андрія про нього, що він без борошна і тому не особливо калорійний, проте дуже смачний.
Про калорії не скажу — не рахувала, а от те, що смачний — із задоволенням підтверджую.
«Якщо ви любите кокосову стружку, то цей рецепт саме для вас. Її тут дуже багато. Так само, як і кураги. Ще один плюс — торт без борошна, тому підійде тим, хто слідкує за вагою. Загалом рецепт не складний і підійде як початківцям-кондитерам, так і професіоналам. Адже поєднання смаків просто неймовірне», — це дослівний коментар автора рецепта.
Знадобиться, для тіста: яйця — 6 шт. (білки відділити від жовтків), 100 г цукру, 125 г кокосової стружки, чайна ложка ванільного екстракту.
Для крему: 125 мл апельсинового соку, 75 г кураги, 125 г кокосової стружки, 125 г цукру, чайна ложка лимонного соку, 280 мл жирних вершків, свіжа м’якоть кокоса (може бути цедра лимона чи апельсина, яку нарізають смужками, а можна і курагу тоненько порізати) — 3 столові ложки і 90 мл води.
Розігрійте духовку до 180 градусів. В окремій посуді збийте жовтки з цукром. Аби вони побіліли. Також окремо збийте білки в густу піну. Спочатку до збитих жовтків додайте кокосову стружку.
Робіть це обережно. Потім підмішайте обережно збиті білки. Легенько перемішайте. І викладіть у глибоку форму діаметром 21 см. Випікайте 45 хвилин.
Доки корж випікатиметься, промийте курагу і подрібніть її. Нагрійте апельсиновий сік. Але щоб не закипів. Покладіть рівномірно в нього курагу. Накрийте кришкою. Курага за цей час розм’якне і набере в себе апельсиновий сік.
Скропіть холодною водою кокосову стружку. Змішайте воду, цукор і лимонний сік у каструльці. Додайте кокосову стружку і варіть 5-7 хв. Раджу спостерігати за процесом і помішувати, аби не пригоріло.
Стружка має розм’якнути і стати кремоподібною. Після цього викладіть курагу на паперовий рушник. Збийте вершки.
Торт збирається наступним чином. Розрізаєте корж на дві частини. На нижню кладете половину кокосового крему. Потім викладаєте курагу. Зверху решту крему. Накриваєте коржем.
І зверху обмазуєте торт збитими вершками. Зверху прикрашаєте або свіжою кокосовою м’якоттю, або цедрою.
Імбирна коврижка
Осінь усе наполегливіше запрошує до чаю, з чаєм хочеться запашної випічки. Трошки можна, головне — додати в неї корисних інгредієнтів.
Про корисність імбиру ми вже читали не раз, на черзі — використати його, приміром, в імбирній коврижці за рецептом Андрія Волика.
«Дуже смачна і корисна імбирна коврижка «народилася» в Шотландії. Може стати чудовою альтернативою перекусу з чаєм на роботі. Досить добре зберігається», — заохочує він.
Потрібно: борошно — 175 г, вівсяна мука — 50 г, сода — 1,5 ч. л, мелений імбир — 1 ст. л, цукор (світло-коричневий) — 75 г, мед або патока 100 г, вершкове масло — 75 г, яйце (розмішайте) — 1 шт., молоко — 150 мл, родзинки — 125 г.
У мисці змішайте обидва види борошна, соду та імбир.
Розтопіть вершкове масло з цукром і медом у великому сотейнику. Зніміть з вогню і додайте яйце та молоко, добре вимішайте. Додайте сухі інгредієнти, розмішайте до однорідності, наприкінці додайте родзинки.
Поставте на деко форму, вилийте в неї тісто. Випікайте годину при температурі 170 градусів. Коли допечеться, залишайте коврижку у формі, доки не вистигне. Перед подачею наріжте шматками.
Ще одна порада: випікайте коврижку в квадратній формі, тоді у вас вийдуть рівні квадратики, коли будете розрізати.
Можна також замінити родзинки консервованим імбиром, але це для палких шанувальників пікантного смаку.
Подавати можна з вершковим кремом та фруктами, гарно пасує до нектаринів.
Рости, хлібцю, на славу отцю!
Так-так, чоловіки також уміють пекти хліб! Не знаю, як хто, а я чомусь вважаю випікання хліба вершиною кулінарної майстерності.
Бо хліб відчуває руки, думки, так колись мене вчила бабуся. Напевне, так і є.
Але боятися того, що не вдасться, не варто. Якщо навіть чоловікам вдається, то жінкам — і поготів! Тим паче, що хліб, який він пропонує спекти, — цільнозерновий, корисний для жіночої фігури, шкіри, і не лише.
А чоловіки просто люблять свіжий хрумкий хліб, тому сто причин його спекти сходяться на одному — на точному рецепті.
Андрій пропонує свій варіант, але на початку знову ж таки коментує рецепт і продукт: «Хліб за цим рецептом особливий, він дуже поживний та багатий на різноманітні вітаміни. На мій погляд, у нього є лише один недолік — він досить довго готується (тісто має підходити до 8 годин), але повірте — результат цього вартий. Знаю, що закваску можна приготувати самому, але я пішов легшим шляхом і придбав у магазині екопродуктів».
Інгредієнти: Закваска — 300 г, вода — 500 мл, сіль морська — 1-2 ч. л, мед — 50 — 100 г, борошно цільнозернове — 700 г, олія — 2 пригорщі, інші злаки за смаком — 2-3 ст. л.
Перший етап приготування — змішуємо у великій мисці закваску з теплою водою (бажано дерев’яною ложкою) до того, аби утворилась більш-менш однорідна маса.
Потім поступово додаємо борошно і продовжуємо перемішувати, доки не утвориться тісто. Миску з тістом накриваємо рушником і ставимо у тепле місце на 1-1,5 години.
Після чого відбираємо від загальної маси 300 г і кладемо у півлітрову банку, це буде закваска для наступного разу.
Тепер додаємо до тіста мед, сіль і олію, а також різноманітні злаки, які вам найбільше до вподоби. До цього тіста можна додати до 200 г іншої муки, наприклад вівсяної або житньої.
Можна і не додавати. Добре вимішуємо тісто і ставимо підходити у тепле місце ще годин на шість. Якщо дуже поспішаєте то можна і на чотири, але не менше.
Власне для цього хліба дуже важливим є те, аби тісто добре вистоялось.
Перед випіканням формуємо тісто у буханку і перекладаємо у форму. Можна помазати верх буханки збитим білком і посипати зверху зернятами кунжуту. Духовка має бути розігріта до 200 градусів.
В такому режимі випікаємо хліб 10 хв. Потім зменшуємо до 180 і печемо ще 50 хв. Після того, як хліб спечеться, витягніть його з духовки і накрийте рушником.
Пам’ятайте, що гарячий хліб їсти не рекомендують, це негативно впливає на травлення і може викликати розлад шлунка. Хліб за цим рецептом дуже смачний і довго не черствіє.
Хліб традиційний
Є в Андрія і досвід випікання такого хліба. «Приготувати хліб власноруч досить легко, при цьому ви завжди будете впевнені в його якості. В нагороду також отримаєте задоволення від самого процесу замішування тіста, ну і, звичайно, сам запашний хліб. Але пам’ятайте головну умову — у вас має бути хороший настрій і чисті думки, тоді й хліб буде смачним», — радить кулінарний майстер.
Потрібно: цукор — 1 ч. л, вода тепла або молоко — 225 мл, сухі дріжджі — 1,5 ч. л або пресовані 11 г, борошно — 375 г., сіль — 1 ч. л.
Розчиніть цукор у 150 мл води. Покладіть туди дріжджі і розмішайте. Залиште на 20-30 хвилин. У великій мисці змішайте борошно з сіллю, зробіть у центрі отвір і влийте туди опару і решту води.
Перемішайте все дерев’яною ложкою, потім вимішайте руками і сформуйте кулю.
Перекладіть тісто на посипану мукою поверхню і вимішуйте 5 — 10 хв., доки тісто не стане еластичним. Притримуйте край тіста ребром долоні, другою рукою тягніть його до себе.
Складіть тісто пополам, поверніть на 90 градусів і повторіть процес. Ви маєте відчути зміну в консистенції тіста після перших 5 хвилин замісу.
Для цього етапу можна використовувати міксер iз насадками-віничками, щоб удвічі зекономити час.
Сформуйте з тіста кулю, обгорніть його намазаною маслом харчовою плівкою і поставте в тепле місце підходити на 1-2 години — тісто збільшиться в об’ємі вдвічі.
Тісто має трохи липнути до рук. Перекладіть його з миски на посипану мукою поверхню, вибийте кулаком і вимішуйте 2 хвилини.
Надайте тісту форму буханки і перекладіть у форму. Накрийте і залиште знову підходити на 30—40 хв., щоб тісто заповнило форму повністю.
Посипте тісто борошном і випікайте в розігрітій до 220 градусів духовці 25-30 хв. Готову хлібину можна визначити так: якщо постукати по дну — має лунати глухий звук.
Осінь є сенс любити вже за це: за запашну випічку, за духмяний чай в колі рідних і друзів і за піклування близьких і створення затишку. Створюйте, піклуйтеся і випікайте — приємно все це ділити з рідними!
