Для того, щоб співпраця з МВФ вийшла на новий рівень, Україна має виконати чергову «порцію» вимог від Міжнародного валютного фонду.
Зокрема, і голова місії Крістін Лагард, й її заступник Девід Ліптон вказують на потребу у створенні Антикорупційного суду.
А постійний представник МВФ Йоста Люнгман нагадує про необхідність проведення пенсійної реформи.
«Четвертий перегляд програми радою виконавчих директорів МВФ можливий після вжиття заходів, необхідних для завершення цього перегляду. Йдеться про пенсійну реформу, про заходи, спрямовані на прискорення приватизації, а також на забезпечення конкретних результатів в антикорупційній діяльності. Не менш важливим є дотримання раніше досягнутих домовленостей щодо заходів у фіскальному та енергетичному секторах», — сказав він.
Отже, усе залежить від України. Цей меседж чітко та недвозначно передали нам емісари МВФ. За поточну осінь заплановані три візити представників Фонду до України. І два з них уже відбулися.
Бути чи не бути
12-14 та 19 вересня — ось дати перебування у Києві контролерів Міжнародного валютного фонду. Ще один приїзд намічено на жовтень — тоді прибуде технічна місія МВФ, щоб разом з українською стороною проглянути доопрацювання бюджетного законодавства.
Потрійний візит представників місії має завершитися вирішенням питання про надання Україні чергового траншу на суму 1,9 мільяра доларів.
Раніше планувалося, що це станеться у червні-липні, проте згодом транш був відтермінований. Що буде зараз — поки незрозуміло.
«У нас відсутнє розуміння того, чи буде транш цього року. При цьому місія приїде, коли в НБУ відсутній голова, а також коли можуть тимчасово відсторонити міністра фінансів», — говорять джерела в НБУ.
Ситуація дійсно складна. Адже Валерія Гонтарева, відставлена з посади, але не звільнена остаточно, формально перебуває у відпустці з 11 травня. І тут криється ще одне невиконане парламентом завдання — призначити нарешті повноцінного голову Нацбанку.
Подейкують, що біля його керма може стати голова «Райффайзен Банку Аваль» Володимир Лавренчук. Але, яке б прізвище не мав новий керівник НБУ, наразі він відсутній як явище.
Що ж стосується міністра фінансів, то за Олександра Данилюка буцімто має намір «серйозна взятися» Генеральна прокуратура.
Офіційна причина — проста: йдеться про підозру в ухилянні від сплати податків, до якого Данилюк, як стверджує ГПУ, вдавався з 2010-го по 2014-й рік.
Неофіційним же мотивом прокурорського гніву називають відмову Данилюка підвищити зарплати працівникам відомства та збільшити обсяги фінансування ГПУ.
Тимчасове відсторонення міністра дасть можливість вивести його з-під удару структури Юрія Луценка та бодай спробувати зберегти добру міну при поганій грі. Особливо в переддень приїзду МВФ.
Що й казати, Україна зустрічає фінансових контролерів «якнайкраще»: відсутнім керівником Нацбанку та потенційно гучним скандалом з профільним міністром, від котрого (мається на увазі: скандалу) дуже сильно відгонить корупцією.
Тією самою корупцією, за відсутність результатів у боротьбі з котрою нас і мають намір вкотре шпетити представники Міжнародного валютного фонду.
Для повноти картини слід згадати й ті не впроваджені поки що засадничі реформи, про які йшлося на початку, й передусім — пенсійну та земельну.
Плюс заморожену приватизацію, котра вже тривалий час не може зрушити з місця — попри всі обіцянки уряду та навіть закладені в бюджет кошти, що мають надійти від реалізації об’єктів державної власності.
А відтак питання «чи отримає Україна кошти від МВФ?» ризикує відразу перейти в розряд риторичних.
Вибір є завжди
Нагадаємо, що нова порція фінансової допомоги надходить у постреволюційну Україну з 2014 року. За цей час МВФ перерахувала нам більше 11 мільярдів доларів.
Спочатку 4,6 мільярда доларів надійшли за програмою stand-by, яка була зупинена через тривалий процес формування уряду та дострокові парламентські вибори.
Але потім Україна отримала ще 6,7 мільярда доларів за програмою розширеного фінансування EFF, загальним обсягом близько 16,75 мільярда доларів.
Ця програма розрахована на чотири роки, але умови її виконання підлягають регулярному перегляду. Всупереч обвинуваченням на адресу МВФ з боку ряду українських політиків у тому, що він висуває занадто жорсткі умови кредитування, Фонд досить гнучко реагує на проблеми України.
Так, в липні офіційний представник МВФ Вільям Мюррей заявив, що Фонд відстрочив до кінця 2017 року проведення Україною земельної реформи як обов’язкову умову кредитування. Нам йшли та йдуть назустріч, однак це не означає, що так триватиме вічно.
Західному світу, плоттю від плоті якого є Міжнародний валютний фонд, не потрібен набір красивих та правильних гасел. Як не потрібні йому й безкінечні анонси того, що і як буде зроблено.
Йому потрібна дещо нудна, але цілком конкретна бухгалтерська звітність, яка унаочнить — в цифрах та фактах — отримані досягнення.
І якщо говорити, наприклад, про боротьбу з корупцією, то тут також потрібна не красива телекартинка і не показові (аби не сказати — показушні) обшуки та затримання, а рутинна робота з реальними показниками розкритих чи попереджених злочинів.
Саме виходячи з цього, МВФ робитиме висновки про дієздатність української влади як такої. При цьому розуміючи під «владою» не тільки персони Президента, Прем’єра чи окремих міністрів, не тільки інституції та структури держуправління, а все це разом узяте.
Оцінюється лише та синергія, в якій може (або не може) працювати сукупна державна машина.
Нам важливо пред’явити світу єдину реформаторську групу однодумців, адже в тертя та політичні торги між окремими фракціями вникати нікому не цікаво. Тим паче сприймати це тертя як спробу виправдати відсутність змін.
Однак важливо не лише продемонструвати все вище перераховане нашим фінансовим спонсорам та інвесторам. Важливо також те, аби отримані від них гроші справді почали працювати.
У коштів МВФ доволі вузьке призначення — вони йдуть на обслуговування зовнішнього боргу, однак борг продовжує накопичуватися — як із зовнішніх, так і з внутрішніх джерел.
А отже, про ефективність використання згаданих 11 мільярдів мова наразі не йде.
Ліки, прописані нам у МВФ, не діють, тож тіло держави якщо ще не помирає, то принаймні засвідчує симптоми серйозної хвороби.
Одужати чи загинути остаточно — вибір одного з цих двох варіантів лишається за Україною і залежить виключно від того, як сильно наш «пацієнт» хоче жити.
А ТИМ ЧАСОМ...
Втрати світової економіки від корупції щорічно становлять від 1,5 до 2 трильйонів доларів, або 2% світового ВВП. Про це йдеться в заяві голови Міжнародного валютного фонду Крістін Лагард.
За її словами, це лише «верхівка айсберга» і «довгострокові наслідки йдуть набагато глибше». Лагард зазначила, що у МВФ «не шоковані такими сумами».
«Ми знаємо, що корупція є проблемою, і ми намагаємося щось із цим зробити», — сказала директорка МВФ. Вона пропонує боротися з корупцією, ґрунтуючись на принципах «прозорості».
