Центр розслідування корупції та організованої злочинності (OCCRP — абревіатура від Organized Crime and Corruption Reporting Project) оприлюднив матерiали, в яких розповідається про те, як правляча еліта Азербайджану відмиває гроші та підкуповує європейських політиків для лобіювання своїх інтересів у ЄС.
Розслідування під назвою «Азербайджанська пральня»» під керівництвом OCCRP проводили десять провідних європейських видань, зокрема французька «Монд», британська «Гардіан», данська «Берлінгске», російська «Новая газета».
Обвинувачення OCCRP були підтримані організацією «Міжнародна прозорість».
Правляча еліта Азербайджану працювала з таємним фондом, бюджет якого становив 2,8 млрд. доларів.
Впродовж двох років ці кошти використовували для підкупу європейських політиків, лобістів, журналістів і бізнесменів, які взамін пропагували позитивний імідж азербайджанської влади.
Мовчання за гроші
Джерело надходження коштів залишається невідомим. Проте у звіті йдеться про «достатні свідчення зв’язків із родиною президента Ільхама Алієва».
У звіті OCCRP також припускається, що кошти походили з урядових кіл Азербайджану і Росії. Деякі кошти надходили напряму від азербайджанського уряду, твердять автори розслідування.
Зокрема, від міністерства з надзвичайних ситуацій, мінборони, служби безпеки до фондів надійшло 9 млн. доларів. Ще 29 млн. доларів надійшло від Рособоронекспорту, йдеться у звіті OCCRP.
Проте левова частка коштів — 1,4 млрд. доларів — надійшла від Baktelekom MMC, приватної компанії, яка не має жодного стосунку до телекомунікаційного велетня Baktelecom.
Гроші надходили і від офшорних компаній «із підставними директорами і акціонерами», що зазвичай були зареєстровані у Британії.
Більша частина грошей, згідно зi звітом, була виплачена європейським політикам, лобістам, журналістам і бізнесменам.
У часи, коли діяла схема, Азербайджан, багату на нафту пострадянську країну, звинувачували у системній корупції, спотворенні результатів виборів, ув’язненні опозиційних політиків, правозахисників і журналістів. Але, як ідеться у звіті OCCRP, за гроші було «придбано мовчання».
Лобістська стратегія Баку, відома як «ікрова дипломатія», бо чорну ікру у вигляді хабарів роздавали десятками кілограмів, стала звичною практикою після того, як 2001 року Азербайджан отримав членство в Раді Європи.
В основі цієї стратегії — коштовні подарунки, поїздки і фінансові виплати, в обмін на які європейські політики просували інтереси Азербайджану в Євросоюзі.
У розслідуванні зазначається, що для відмивання грошей азербайджанська влада використовувала чотири фіктивні компанії, які були зареєстровані у Великій Британії на підставних осіб, пов’язаних iз кланом президента Ільхама Алієва.
Дві з них були в Англії, і дві — у Шотландії. Ці компанії вже ліквідовані. Кошти з фондів, якими керували британські компанії, надходили до Німеччини, Франції, Туреччини, Ірану і Казахстану.
Чотири базовані у Британії компанії, через які, згідно з розслідуванням, проходили кошти, були пов’язані із анонімними офшорними компаніями на Британських Віргінських островах, Сейшелах і Белізі.
Більша частина коштів, за інформацією розслідувачів, була отримана з бюджету Азербайджану. Гроші виводили з банків, серед яких, зокрема, був державний International Bank of Azerbaіdjan.
Останній, до речі, у травні цього року оголосив себе банкрутом, через що кілька сотень тисяч вкладників втратили гроші.
Журналісти європейських видань вважають, що гроші звичайних громадян пішли на особисті рахунки азербайджанських чиновників та хабарі європейським політикам.
За інформацією OCCRP, одним зі спонсорів «ікрової дипломатії» є Рособоронекспорт. Російська державна компанія, яка спеціалізується на постачанні зброї за кордон, перевела на рахунки фіктивних компаній азербайджанського керівництва десятки мільйонів євро.
Частина коштів, які були надані Рособоронекспортом, як з’ясували журналісти, невдовзі були переведені на рахунок першого віце-прем’єра Азербайджану.
Хто і почому?
Як пише французька «Монд», щонайменше три європейськi політики, журналіст і кілька бізнесменів були серед отримувачів коштів із «азербайджанської пральні».
За версією журналістів, серед них — колишній депутат Бундестагу та екс-голова моніторингової комісії ПАРЄ Едуард Лінтнер, на рахунок якого з 2012 по 2014 рік переказали близько 891 тис. євро.
Саме він очолював спостережну комісію від Німеччини під час президентських виборів в Азербайджані 2013 року.
І зробив висновок, що «вибори пройшли на високому рівні і відповідали європейським стандартам».
В інтерв’ю німецькій газеті «Зюддойче Цайтунг» чиновник не заперечував, що отримував від азербайджанської влади грошові перекази, при цьому стверджував, що це була його зарплата за керівництво компанією з розвитку німецько-азербайджанського співробітництва.
Скандал також зачепивв директора ЮНЕСКО Ірину Бокову та її чоловіка, болгарського політика та члена правління Європейського банку реконструкції та розвитку Каліна Мітрєва.
В 2013 році одна з британських фіктивних компаній Polux Management перевела на рахунок Мітрєва 20 тис. євро начебто за управлінські послуги.
Але за три дні до здійснення переказу дружина Ільхама Алієва, яку чоловік призначив віце-президентом Азербайджану, репрезентувала в Парижі виставку «Азербайджан — простір толерантності» за підтримки ЮНЕСКО.
Раніше, 2010 року, дружину азербайджанського президента нагородили медаллю Моцарта, вищою нагородою ЮНЕСКО, яку їй вручила особисто Ірина Бокова.
Загалом, упродовж 2012-2014 років чоловік Ірини Бокової — пан Мітрєв — отримав від фіктивних азербайджанських компаній у Великій Британії 425 тис. євро. За його версією, за надання послуг.
Інший фігурант розслідування — італійський політик та колишній керівник Європейської народної партії у Раді Європи Лука Волонте.
За інформацією розслідувачів, він отримав від керівництва колишньої радянської республіки через підставні британські компанії близько трьох мільйонів євро.
Як стверджує сам Лука Волонте, таким чином оплачувались його послуги консультанта.
На думку розслідувачів, його головним завданням було не допустити прийняття ПАРЄ резолюції про політв’язнів в Азербайджані. Тепер італійський політик перебуває під слідством.
Нагадаємо, Парламентська асамблея Ради Європи проголосувала проти критичного для Азербайджану звіту у 2013 році. Це голосування нині стало предметом окремого розслідування.
«Ікрова дипломатія», як пише газета «Монд», має дві мети. По-перше, для Баку важливо заручитися підтримкою іноземних держав у його конфлікті з Вірменією.
По-друге, приборкати критиків клану президента Ільхама Алієва, який перебуває при владі вже 14 років і незмінно вдається до політичних репресій та незаконних арештів тих, хто виступає проти його режиму.
Уряд Азербайджану спростував обвинувачення у відмиванні грошей та підкупі західних політиків.
Прес-секретар МЗС країни Хікмет Хаджиєв заявив: «Звіт, опублікований низкою ЗМІ з так званими обвинуваченнями Азербайджану в корупції, абсолютно не відповідає дійсності. Ми сприймаємо його як яскравий зразок фальшивої новини, добре спланованої упередженої пропагандистської кампанії проти Азербайджану».
А ТИМ ЧАСОМ…
У суді паризького передмістя Нантер 5 вересня розпочався знаковий судовий процес: вперше в історії Франції іноземна держава (Азербайджан) подала позов до місцевих журналістів.
Їх звинувачують у використанні слів «диктатура» та «деспот» щодо Азербайджану та його президента.
Азербайджан оскаржує в суді слова, які пролунали 7 вересня 2015 року в популярній французькій програмі Cash Investigation («Розслідування походження готівки»), що виходить на телеканалі France 2.
Розслідування тележурналістів називалося «Мій президент у діловій поїздці» і було присвячене розповіді про відносини, які пов’язують французьких політиків iз владою деяких республік колишнього СРСР.
Саме в цій телепрограмі режим Ільхама Алієва був названий «диктатурою» на чолі з «деспотом».
Реакція азербайджанської влади була негайною: вже 9 вересня стало відомо, що французький адвокат Олів’є Пардо, який репрезентує інтереси Азербайджана, склав від імені «клієнта» позовну заяву про «дифамацію».
Цим юридичним терміном описують оголошення в ЗМІ вигаданих відомостей, які ганьблять особу чи установу, яких вони стосуються. Йдеться, по суті, про позов на захист честі та гідності.
Через позов було порушено судову справу проти Дельфін Ернотт, президента групи «Французьке телебачення», телеведучої Еліз Люсе та автора розслідування — журналіста Лорана Рішара, який назвав Азербайджан «диктатурою» в інтерв’ю для France 2.
Азербайджан вимагає спростувань і символічного штрафу в 1 євро як компенсації моральних збитків.
Значення цього судового процесу дуже велике. Якщо суд стане на бік позивача, то французька Феміда невдовзі буде завалена позовами від інших диктаторських режимів, які будь-коли критикували французькі ЗМІ.
По-друге, суд має вирішити, чи Азербайджан можна називати «диктатурою», принаймні у Франції.
