У Кропивницькому пройшов мистецький фестиваль "Кропивницький"

Кропивницький шість днів розкошував від концентрації у місті мистецтва різних форм і жанрів найвищого ґатунку: з Києва, Харкова, Львова, Івано-Франківська, Одеси, Луганська, Сум.

 

 

Біля парку «Ковалівський» ручкався з різнокольоровими скульптурами-чоловічками.

 

 

Слухав знаних у світі скрипалів і народні пісні Донеччини, «Другу ріку», «Без обмежень», «Крихітку», Сергія Жадана…

 

Дивився «Дві сім’ї»: документальну стрічку про своїх Тобілевичів і Тарковських, які народили славу української літератури і театру. Тамував подих і навіть не стримував сльозу, спостерігаючи на сцені за неймовірно несподіваними новими акцентами класичних Шевченкової «Катерини» і Франкового «Украденого щастя». Долучався до своїх прадавніх джерел і творив націю разом із персонажами театралізованих новел Марії Матіос. 

 

 

У післявоєнному реалізмі Німеччини зразка 1928 року, який описав Еріх Марія Ремарк у «Трьох товаришах», разом з акторами Національного драматичного театру імені Івана Франка шукав паралелі з нашим сьогоденням. І стверджував голосами сестер Тельнюк та Івана Леньо з гурту Kozak System: «Ні, ця війна не потрібна нікому». І заклинав: «Перемагай і вертайся додому. Просто живим повертайся!..» 

Ствердити статус Кропивницького як знакового міста на культурній мапі України — таку головну мету мали організатори нового однойменного місту Національного фестивалю. Підґрунтя для неї благодатне: земля, яка плекала таланти таких видатних митців як Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Заньковецька і, звісно, Марко Лукич Кропивницький (корифея тут, як правило, називають саме по імені та по батькові).

За 6 днів показали 21 виставу. Три постановки привіз Львівський театр «Воскресіння», окрім того був задіяний у театральній ході й урочистому відкритті фесту. Навіть під дощем актори — хто звично, інші на ходулях — зіграли вуличну виставу «Сни за Кобзарем». 

«Минулого року на фестиваль «Вересневі самоцвіти», який проходить у нашому місті багато років, Донецький академічний обласний драматичний театр привозив виставу Павла Ар’є «Слава Героям». Враженнями я жила ще кілька тижнів. Тому на Кропфесті найбільше хотіла на «Бабу Прісю», бо той же Павло Ар’є її і написав, і поставив у Херсонському театрі імені Миколи Куліша, — розповідає Ганна Коломієць. — Потрапила. Все було нереально круто — актори, декорації, музика і світло! Павло Костенко (Вовчик) та Світлана Журавльова (Слава) — прекрасні. Неперевершеною у ролі вольової знахарки Прісі була народна артистка України Олена Галл-Савальська. Як вона щебетала з онуком, як «строїла» дільничного, а як кляла-ворожила! Коли вона говорила зі Смертю, то не те щоб ворухнутися, навіть дихати було страшно. Це потрібно бачити на власні очі!»

 

 

Глядачі мали змогу на фесті подивитися виставу «Слава Героям» київського театру «Золоті ворота», а також постановки інших найкращих українських режисерів: Андрія Білоуса, Ростислава Держипільського, Станіслава Жиркова, Євгена Курмана, Юрія Одинокого, Раду Поклітару, Владислава Троїцького. Київський Молодий театр показав «Загадкові варіації» з неперевершеними Станіславом Бокланом та Олексієм Вертинським. А феєрично завершували фестиваль «Трьома товаришами» за Ремарком — виставою Національного драматичного театру імені Івана Франка. Євген Нищук у ролі одного з головних героїв — Роберта — виклався так само на всі 100, як і в ролі міністра культури, який доклав усіх можливих зусиль, щоб «Кропивницький-2017» відбувся. (А історія переживань, дружби, кохання і втрат після Першої світової у виставі не одну глядачку змусила змахувати сльози).

У літературній програмі взяли участь 19 авторів з усієї України, зокрема Артем Полежака (Харків), Галина Крук (Львів), Дмитро Лазуткін (Київ). На одній сцені виступали Олена Герасим’юк і Елла Євтушенко, які не так давно випустили дебютні книжки й увірвалися в літературний процес; а старше покоління представляли лауреат Шевченківської премії з літератури Анатолій Кичинський, а також поет і волонтер Сергій Злючий. 

Понад усім на прем’єрному Національному мистецькому фестивалі «Кропивницький-2017» щиро і ненав’язливо виявлялися проукраїнські культурні позиції. Їм у Кропивницькому ще доводиться пробиватися крізь політиканство і заскорузлість світогляду прихильників офіційно зниклої назви міста «Кіровоград», яких ще немало. 

Нагадаємо, сучасну назву місто на берегах річки Інгул отримало трохи більше року тому, 14 липня 2016-го. Обласний центр на честь українського письменника і драматурга Марка Кропивницького перейменували у рамках Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів та заборону пропаганди їхньої символіки». 

 

 

Відлік віку міста більшість веде від початку 1752 року, коли з’явився указ Російської імперії про будівництво оборонної фортеці святої Єлисавети.

 

Мало хто згадує, що у XVI - першій половині XVIII століття землі сучасного Кропивницького і прилеглих територій були володіннями Запорозької Січі.

 

Тут існували розрізнені зимівники запорозьких козаків: слободи та хутори.

 

Мешканці поселень селились там на свій страх і ризик, оскільки перебували на незахищених прикордонних землях. Колонізаторство Задніпровських місць, а саме так тоді називались землі між Дніпром та Південним Бугом, почалося козаками Миргородського та Полтавського полків наприкінці XVII - на початку XVIII століття.

 

На той час, за версіями краєзнавців, на території сучасного Кропивницького існували чотири слободи, засновані козаками. 

 

Потужний культурний десант допомагає ламати імперсько-радянсько-російські стереотипи, відкриваючи очі на українську історію та сучасні мистецтва. (Креативний директор фестивалю — Сергій Проскурня).

 

«Кропивницький став енергетичним простором для людей, які об’єднуються, — каже міністр культури Євген Нищук. — І нам дуже важливо, щоб ця подія об’єднала і містян, і тих, хто приїжджає сюди. Під час формування нового бюджету на культуру, цей успіх дозволить нам говорити про те, що такі заходи себе виправдовують. Мистецькі фестивалі — це інвестиція в потенціал міста, регіону. Коли на порядку денному у реформуванні країни ключову роль відіграє культура, яка відбудовує, мирить, об’єднує, дарує гарний настрій та надію».

 

Організатором фестивалю «Кропивницький-2017» є Міністерство культури за підтримки Кіровоградської обласної і міської влади.

 

Цього року цільовим рядком у держбюджеті на нього виділили 7 млн. грн.

 

За словами Євгена Нищука, наступного року будуть намагатися залучати і спонсорські гроші для проведення другого мистецького фестивалю.

 

Уже в планах — зведення у «Ковалівському» парку, який розташований між Театром Кропивницького і філармонією, глядацької зали на зразок комплексу «Дзінтарі» в Юрмалі у Латвії.

 

 

«Коло однодумців, шалений темп, драйв від роботи, реалізація задуманого, командний дух, небачений аншлаг, нові друзі, море емоцій — це все останній тиждень, це все Національний мистецький фестиваль «Кропивницький»!» — переповнений враженнями ініціатор проведення фестивалю народний депутат Олександр Горбунов, уродженець Кропивницького.

 

До речі, вхід на всі вистави був безкоштовним, за запрошеннями. Без нарікань не обійшлося. Хоча максимально проходи завтавляли приставними стільцями.

 

...Цього року, наприкінці жовтня, мине 135 років, як було зіграно першу на підросійській частині України виставу трупи українських артистів під керівництвом Марка Кропивницького у Єлисаветградському театрі — нині це реконструйований театр Кропивницького у місті Кропивницький.

 

Саме в ньому, на великій і малій сценах, показали частину вистав фестивалю «Кропивницький-2017».

 

Там творили батько українського театру Марко Кропивницький тоді ще зі своїми учнями Миколою Садовським та Марією Заньковецькою — це їх називають корифеями.

 

А за 20 км звідти — хутір Надія, садиба, де жив драматург Іван Карпенко-Карий (Тобілевич).

 

Тому всі пазли складаються, щоб проводити у Кропивницькому щорічний мистецько-театральний фестиваль. 

 

Світлини:

1.  Музична сцена фестивалю. (Фото Олександра Майорова).
2. Вистава "Катерина".  (Фото Львівського театру імені Марії Заньковецької).
3. Анжеліка Савченко та Євген Нищук у виставі "Три товариші".
4. Актори Олексій Вертинський і Станіслав Боклан.

У колажі використане фото Валерії Ландар і світлини зі сторінок у «Фейсбуку»  «Тельнюк: Сестри» та «Національний мистецький фестиваль «Кропивницький».