Асоціативними шляхами — до «нової ночі»: рецензія на збірку поезій Оксани Єфіменко

   

   Асоціативні шляхи ніби пролягають у розріджено-легкому повітрі:

    Напівсвідомо квітка пелюстку губить

    і вітер жене її на захід

    там шпиль її зловить

    і стане вона знаменом…

    Темп поезій — повільнио-тихий, проте їх не назвеш медитативними, позбавленими темпераменту. «Всередині» палахкотять неабиякі пристрасті, хай і не завжди очевидні на перший позір:

    І люди прокидаються по ночах від його кроків,

    і люди дивляться у темні дзеркала,

    і ходять мовчки по своїх кімнатах.

    Думки збивають одна одну і гинуть,

    щойно їх торкнутись.

    І люди мовчки одягаються,

    безмовно узувають черевики,

    й беруть його за руку.

    І йдуть, куди він їх веде.

 

Краєвиди, дитячі спогади, видіння, настрої, страхи —найпоширеніший матеріал для творення поетичних образів в умовно першій половині книжки.

 

Сміливо можна сказати, що поетка виразно спирається тут на традиції високого літературного модернізму.

 

На це, до речі, вказує й автор передмови до збірки, американський поет і уродженець Одеси Ілля Камінський, називаючи задля контексту чимало гучних імен: від Лорки та Цвєтаєвої — до Бродського.

 

Але в книжці є й друга половина — в ній читач відчує гарячий та небезпечний подих актуальних, сказати б, політично-екзистенційних подій. Йдеться про Майдан і війну.

 

Збірка Оксани Єфіменко є цікавим і переконливим свідченням того, що ці зрушення виразно вплинули не лише на «екстравертних», відкритих до соціальних мотивів поетів, а й на авторів, виразно схильних до герметизму, самодостатності «вежі зі слонової кістки»:

 

    Вигляни у вікно —

    там погода не бажана ніким,

    там падають свічки на землю

    і розсипають полум’я.

    І котиться воно до кожних дверей.

 

Видно: поетка і тут залишається віддана своїм непрямим метафорично-асоціативним шляхам, але здобувається на нові виміри та енергетичні рівні.

 

І це добре — трагедія війни не має знаходити в літературі лише публіцистичні, епічні чи щоденникові відгуки.

 

Уміння давати речам і поняттям свіжо-яскраві імена — одне з головних досягнень книжки «На нову ніч».

 

А ще вона є черговим виявом посилення метафізичних тенденцій у сьогоднішній молодій українській поезії. Отож Оксану Єфіменко найкраще читати не діагонально-швидко, а уважними порціями.