Вирватися з плоского одномірного бачення факторів порятунку пенсійної системи України, як от — підвищення пенсійного віку — до багатовимірності, що відповідає реаліям економіки та духу часу — ця потреба сьогодні стала однією з найнагальніших.
Цілком очевидно — система пенсійного забезпечення в Україні опинилася у стані колапсу.
Її розбалансованість у першу чергу спричинена дефіцитом Пенсійного фонду, що в 2016 році складав 145 мільярдів гривень (або шість відсотків ВВП) — це більше, ніж ми, країна, яка перебуває у стані війни, витрачаємо на власну оборону.
Пенсії не будуть предметом маніпуляцій політиків
Пенсійна реформа мала бути проведена ще в 2014 році, але тоді завадила головна перешкода — відсутність фінансового ресурсу.
Як наслідок — із 26 мільйонів українців працездатного віку офіційно зайнятими вважаються 16 мільйонів, 2 мільйони — офіційно безробітними; про 8 мільйонів офіційних даних немає.
Відрахування відповідного до кількості працюючих соціального внеску як однієї зі складових Пенсійного фонду стало проблематичним, що суттєво посприяло дефіциту ПФ.
Із 16 мільйонів працюючих соціальний внесок сплачують 10,5 мільйона.
Пенсіонерів в Україні налічується 12 мільйонів. Ще півтора мільйона тих, хто отримує соціальну допомогу. Отже, на одного пенсіонера припадає один платник ЄСВ.
У Польщі при таких самих демографічних показниках аналог цього внеску сплачує 22 мільйони осіб.
Коли в 2016 році прийшов новий уряд, прихований дефіцит Державного бюджету країни складав на той момент 105 млрд. грн.
Дефіцит Пенсійного фонду становив 145 млрд. гривень, а власні надходження — 112 мільярдів гривень.
Як уже зазначалося, рік непростої роботи нинішнього уряду — і пенсійна реформа за крок до ухвалення народними депутатами.
Вихід із ситуації знайдено: економічний, соціальний і разом — інноваційний прорив, закладений власне у формулу пенсійної реформи.
ЇЇ метою насамперед є досягнення базових показників в удосконаленні реформування пенсійної системи, відновлення соціальної справедливості пенсійного забезпечення та диференціація пенсії залежно від стажу та заробітку людини. Останній захід проводився ще в 2012 році.
Стратегічним завданням пенсійної реформи є усунення диспропорції в самій системі та вихід упродовж десяти років на бездефіцитний бюджет солідарної системи пенсійного фонду, аби забезпечити пенсійну самодостатність майбутнім поколінням пенсіонерів.
«Перегляд пенсійного забезпечення відбуватиметься не епізодично: раз на п’ять чи десять років, а щорічно — відповідно до формули розрахунку, що її закладено в проект реформи. Таким чином створюється модель, за якої матеріальне становище пенсіонера не залежатиме від доброї волі високопосадовців», — каже міністр соціальної політики Андрій Рева.
Камінь спотикання
Отже, як голосуватимуть народні депутати у вересні? Хто буде проти того, аби вже в жовтні почався ріст розміру пенсій тим, хто перебуває за межею бідності, стане очевидним згодом.
А поки що в Міністерстві соціальної політики систематизують усі пропозиції і зауваження, надані парламентарiями.
Міністр соціальної політики зазначає, що підхід сприйняття цих поправок чіткий: принципові позиції потрібно відстоювати й доводити їх важливість.
До таких базових параметрів, за словами Андрія Реви, належать підвищення тривалості страхового стажу, призначення пенсії в 60 років та набір різних варіантів виходу на пенсію, і це по-перше.
По-друге, скасування можливості дострокового виходу на пенсію, крім робітників сфери шкідливих умов праці та військовослужбовців.
По-третє, зниження коефіцієнту оцінки трудового стажу з 1,35 до 1,00. Усе інше утверджуватимуть дискусійним шляхом.
Міжнародні експерти, даючи оцінку законопроекту пенсійної реформи, зазначили, що її ідейному натхненнику, міністру соціальної політики, вдалося створити не формулу, не стратегію, а саме технологію прориву із замкненого кола.
Накопичується те, що є надлишком
Вирішення питань «ремонту» пенсійної системи можна згрупувати у вигляді своєрідних важелів, що привели в рух початок порятунку солідарної системи.
Оскільки проблеми пенсійного забезпечення в Україні мають системний характер, тому й обрано комплексний підхід для їх вирішення.
Першим кроком стала відв’язка мінімальної заробітної плати від прожиткового мінімуму, підвищення розміру мінімальної заробітної плати до 3200 гривень та внесення змін до трудового законодавства щодо посилення відповідальності недобросовісних працедавців. Також розширилась кількість платників Єдиного соціального внеску (ЄСВ).
У свою чергу, це забезпечило надходження до бюджету ресурсів для подальших змін. І з початку 2017 року надходження до Пенсійного фонду зросли на 40%.
У разі ухвалення парламентом пенсійної реформи на перший етап — осучаснення пенсій, що має розпочатись вже нинішнього жовтня, необхідно 14-15 млрд. грн.
Для порівняння, на оборону держава витрачає 134 млрд. грн., а на потреби ПФ — 141 млрд. грн.
За словами міністра, після прийняття пенсійної реформи, що дозволить збалансувати базову — солідарну — систему, розпочнеться дискусія щодо введення другого рівня пенсійного забезпечення — накопичувального.
Дорожню карту щодо того, що потрібно робити, коли та який законопроект приймати, чиновники розроблятимуть у співпраці з експертами.
На думку Андрія Реви, старт впровадження накопичувального рівня залежатиме від того, наскільки успішно в країні будуть вирішені певні необхідні завдання.
Насамперед ідеться про темпи детінізації економіки. Зрозуміло, що після зростання рівня заробітної плати в Україні — а це є в планах і розрахунках — збільшаться і відрахування до бюджету. І вже після цього можна буде вводити накопичувальний рівень.
Адже з високої зарплати ці відрахування не будуть такими відчутними для людей, а отже, не буде й причин ухилятися від сплати обов’язкових внесків.
Варто зазначити, що в солідарній системі відрахування до усіх необхідних фондів здійснює роботодавець, у накопичувальній — кожен платить за себе сам зі своєї зарплати.
«Ми об’єктивно оцінюємо економічну ситуацію, і я сподіваюсь на те, що впровадження другого рівня пенсійної системи можливо буде розпочати в 2021 році, — зазначає міністр соціальної політики України. — Саме в 2021 році зрівняється пенсійний вік для чоловіків і жінок. За нашими прогнозами, до того часу середня заробітна плата має вирости до 11000 гривень. А за сприятливих умов, можливо, й більше. Тобто, сподіваюсь, у нас будуть усі передумови для введення накопичувального рівня пенсійного забезпечення».
Крізь терни — до інновацій
Як відомо, законопроект пенсійної реформи підтримала і місія МВФ, і представництво Світового банку, і Міжнародна організація праці.
На нещодавній зустрічі з міністром Андрієм Ревою начальник відділу соціального захисту Департаменту міжнародних трудових стандартів Міжнародної організації праці Олександр Єгоров зазначив, що їхні експерти мають намір написати фінальні коментарі до законопроекту пенсійної реформи, однак уже зараз очевидна інновація.
«Її аналогу немає у світі, — зауважив пан Єгоров. — Це зв’язування стажу з віком виходу на пенсію. Вона вносить новизну в пенсійну думку».
Нагадаємо, що, незважаючи на попередні рекомендації місії Міжнародного валютного фонду — збільшити для всіх вік виходу на пенсію, він в Україні залишатиметься незмінним — 60 років.
Проте вже з 1 січня 2018 року право виходу на пенсію у 60 років матиме той, у кого стаж складатиме 25 років. Далі, протягом 10 років, він має, щорічно зростаючи на один рік, вирости до 35 років.
Той, у кого в 2028 році стаж складатиме від 25 до 35 років, зможе піти на пенсію в 63 роки. При тривалості стажу від 25 до 15 років право виходу на заслужений відпочинок настає в 65 років.
Для тих, у кого не буде офіційно підтвердженого мінімального стажу, — 15 років передбачена не пенсія, а державна соціальна допомога.
Щодо останньої, то така норма не новизна, вона діє в Україні. Наразі 100 тисяч осіб, котрі не мають права на пенсію, отримують соціальну допомогу, що, за попередніми нормативами, була призначена з 63 років.
