За державу прикро,

      Давно відомо: не можеш здолати ворога — візьми його підступом, таким собі троянським конем. Щоправда, якщо слідувати давній міфології, перед троянцями був хоч якийсь вибір — пускати чи не пускати дерев'яний «презент» у свої редути. У ради профспілки працівників митних органів України вибору не було: коня їм завезли на обійстя без їхньої на це згоди. Йдеться про те, що керівництву ДМСУ і, зокрема, її голові Миколі Каленському, не сподобалась діяльність свого профспілкового органу. Через це було прийнято рішення змінити його лідерів.

      Перед тим, як описати профспілкову революцію, хотілося б зупинитись на аналізі причин конфлікту, що виник між начальством Держмитслужби та профспілкою, котру донедавна очолював Анатолій Павлов. У зверненні, яке профспілчани надіслали керівникам країни та кільком організаціям, причиною конфлікту було названо «нашу принципову позицію щодо незаконних звільнень і відсторонення із займаних посад багатьох професіоналів-митників». За словами Павлова, лише протягом двох останніх років судами (практично всіх інстанцій) на своїх посадах було поновлено приблизно 70 звільнених працівників.

      Проводячи подібну ротацію кадрів, голова Держмитслужби посилався на вказівку Президента провести кардинальну чистку митниці від корупції. Каленський взявся до роботи надзвичайно завзято: одразу після своєї «інавгурації» у 2001 році він звільнив більшість членів колегії ДМСУ, начальників управлінь, керівників регіональних митниць, митних установ. На їхнi місця Каленський привів своїх людей, переважно вихідців iз рідної Житомирської області. (Так, першим заступником голови ДМСУ став заступник начальника житомирського УБОЗу Віктор Лозко, головою апарату голови — співробітник житомирського УБОЗу Віктор Галицький). Згодом вийшов указ Каленського про скорочення посад заступників у всіх митних установах (у цілому звільнення торкнулося понад 200 осіб). «Митниця очищається від пройдисвітів!», — сказав, як відрізав, сам Каленський на одному iз засідань, повідомляло «Дзеркало тижня». Терпець профспілки, яка покликана відстоювати права митників, ясна річ, увірвався. Втручання профспілки та її голови Анатолія Павлова змусило Каленського 17 червня цього року наказом №400 призупинити рішення про скорочення посад заступників.

      Утім стосунки Павлова і Каленського погіршились ще до того, як профспілка «реанімувала» на своїх посадах кількадесят працівників. Як розповів кореспонденту «УМ» Анатолій Павлов, ДМСУ розпочала наступ на профспілку з позбавлення її більш-менш пристойного майна. До матеріальних втрат представники профспілки зараховують і те, що ще під час виборчої кампанії-2002 до них надійшло прохання з боку ДМСУ виділити кілька тисяч гривень на друк листівок для одного з провладних кандидатів.

      Невдовзі до майна профспілки жадібні руки простягнуло і Державне управління справами при Президентові України (іншими словами, одіозна ДУСя, а ще точніше — її Будівельне управління). У своєму зверненні до ДМСУ та її профспілки ДУСя прохала виділити їй по чверті мільйона гривень iз кожної структури (треба думати, що на якесь будівництво). За словами Павлова, профспілка гроші перевела, але, куди вони ділися, йому не відомо.

      Надалі фінансовий пресинг не припинився. Як розповів Павлов, профспілка тим часом придбала собі пристойного «Мерседеса». Каленського, вочевидь, зовсім замучила заздрість, бо згодом він наполіг на тому, щоб профспілка купила йому таке ж авто та ще й здала «на дурняк» в оренду.

      ...Був (сподіваймося, що буде й надалі) у профспілки один справжній рупор правди — газета «Профспілковий вісник». «Ох, і скандалу ж було, коли ми опублікували там витримки з бюджету на цей рік!» — пригадує екс-голова профспілки Анатолій Павлов. У тому номері редакція порівняла видатки держави на різні силові структури, а також на соціальні сфери, зокрема, на медичне обслуговування, культурно-масову діяльність. Внизу був надрукований маленький припис: «Протягом 2001 — квітня 2003 рр. ДМСУ не спрямувала (на вищезгадані сфери. — Авт.) жодної копійки». «Тепер керівництво профспілки хоче зробити цю газету своїм друкованим виданням або ж знищити», — говорить Павлов.

      Крім того, зазначає він, здирництво на користь Державного управління справами, купівля авто для ДМСУ суперечить Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії». В законі говориться, що «професійні спілки... незалежні від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, роботодавців, інших громадських організацій, політичних партій, їм не підзвітні і не підконтрольні».

      Певна річ, що Павлов як людина-опозиціонер по відношенню до керівників ДМСУ та як людина, яка надто багато відає про справжнє єство митниці, був зайвим у профспілці. На це йому неодноразово натякали. Як розповів кореспонденту «УМ» сам Павлов, донедавна в нього часто лунали телефонні дзвінки приблизного такого змісту: «Тобі буде набагато краще з батьком, він тебе давно чекає». Батько ж Анатолія Павлова помер ще півроку тому...

      На щастя, Павлов «відбувся» меншим — його просто усунули від керівництва профспілкою. При цьому прихід нового керівника ради профспілки Олександра Ровіна і процедурно, і просто по-людськи був несправедливим. Почнемо з того, що, за повідомленням газети «Вечірні вісті», аби ніхто чужий, бува, не потрапив до приміщення Київської регіональної митниці на позачерговий з'їзд митників у позаминулу суботу, вхід усередину персонально контролював заступник голови ДМСУ Юрій Дьомін.

      Проведення цього з'їзду готувалося на найвищому рівні: за словами Павлова, воно було доручене начальникові Миколаївської митниці Ковальському. Окрім того, «для керівництва цим незаконним процесом у ДМСУ було створено неофіційний підпільний штаб на чолі з першим заступником голови ДМСУ Віктором Лозком та начальником управління апарату Служби Віктором Галицьким», — йдеться у зверненні ради профспілки. Як стверджує Павлов, він був свідком телефонної розмови, що відбулася між Каленським та Ковальським, під час якої голова ДМСУ цікавився кількістю залучених до з'їзду та давав розпорядження пришвидшити цей процес. «Аналогічні розпорядження були надані Лозком і Галицьким особисто іншим керівникам управлінь центрального апарату Держмитслужби та начальникам митниць», — мовиться у зверненні.

      Найцікавіше те, що до того часу, коли мав проводитися з'їзд, у розпорядженні ради профспілки не було жодного протокольного рішення первинних організацій про позачергове скликання з'їзду. На якому, до того ж, було поставлене таке важливе питання, як зміна керівництва профспілки. Щодо останньої події, то необхідності в усуненні Павлова об'єктивно не було. З часу минулого форуму профспілчан минуло менше року, діяльність ради протягом цього періоду було визнано задовільною. Аби попередити беззаконня зі своїм зміщенням, Анатолій Павлов звернувся в регіональні митниці для скликання засідання ради профспілки. Однак відповідної кількості делегатів не назбиралося. За дивним збігом обставин, більшість з них в один і той самий день поїхали у відрядження або пішли на лікарняний. Звісно, не за власним бажанням: є інформація, що людей примушували лягати до шпиталю.