«Як ви човен назвете, так він вам і попливе», — цей відомий вислів з мультика про капітана Врунгеля якнайкраще відповідає сьогоднішній ситуації з втіленням ідей і слів на українських теренах. Ідей або українських національних, або ж царських, тоталітарних чи «невизначених». Відомо, що все в нашому світі починається з думки і слова, які матеріалізуються у світі речей і подій і, змінивши які, можна вплинути на хід подій довкола нас. Проте чи можна сподіватися, що простір, усе ще заблокований печаттю спадку вже неіснуючої держави (плетивом назв міст і сіл — Кіровоград, Дніпропетровськ, Леніно-Ульянове; «всеукраїнських» вулиць Карла Маркса, Будьонного чи Чекістів; заводів «Більшовик» чи імені 40-річчя Жовтня; свят 8 Березня і Дня народження Щербицького тощо), раптом сам собою наповниться ідеями свободи і поваги до людей? Адже ці безневинні знаки є ніби вікнами й дверцятами, відчиненими у світ, який вони символізують. Тобто у світ тоталітаризму.
Сьогодні ми хочемо змін на краще. Поле для таких змін у нашій країні майже неоране. Однак, як виявилося, орати його можливо. І засівати чимось гарним — також. Нещодавно народний депутат Олег Тягнибок проклав на цьому полі значну борозну — завдяки його депутатському запиту був ліквідований герб СРСР на фасаді будинку Федерації профспілок у центрі столиці, на майдані Незалежності. Сьогодні — наша розмова з Олегом Тягнибоком про можливості й перспективи таких змін.