Недуга «за ширмою»: як убезпечити себе від вірусних гепатитів

Наприкінці липня світова громадськість відзначала Все­світній день боротьби з гепатитом.

 

Його основна мета — привернути увагу спільноти до проблем обізнаності про захворюваність вірусними гепатитами, закликати громадськість, політиків і працівників охорони здоров’я до невідкладних дій, які допоможуть попередити випадки інфікування та смерті від гепатиту, а також подумати над тим, як викорінити це захворювання.

 

Адже вірусний гепатит (група інфекційних захворювань, відомих як гепатит А, В, С, D та E) уражує сотні мільйонів людей в усьому світі, викликаючи гострі та хронічні захворювання печінки.

 

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), сьогодні 257 мільйонів людей у світі інфіковані вірусом гепатиту B.

 

2015 року від цієї інфекції померли 887 000 людей, включаючи летальні наслідки від цирозу і раку печінки, які виникли внаслідок хронічного перебігу гепатиту В.

 

Лікарі б’ють на сполох: формування хронічного перебігу недуги розвивається у 80-90% дітей грудного віку, інфікованих гепатитом В, упродовж першого року життя.

 

У дорослих хронічний вірусний гепатит В у 350 разів підвищує ризик розвитку цирозу та раку печінки через 10-15 років після інфікування.

 

Вірусний гепатит В є глобальною недооціненою проблемою для системи охорони здоров’я, кажуть фахівці. 

 

За оцінкою українських епідеміологів, рівень захворюваності на вірусні гепатити в Україні становить 7-9% від загальної кількості населення країни.

 

У країнах Європи цей показник коливається від 0,2% до 2,5%.

 

Щорічно в нашій країні реєструється 11-14 тисяч нових випадків вірусних гепатитів.

 

Станом на початок 2017 року в Україні на обліку перебувало 67 141 хворих, які потребують лікування (20 258 — з гепатитом В і 46 883 — з гепатитом С).

 

Вірус гепатиту В може виживати за межами організму людини щонайменше 7 днів.

 

Протягом цього періоду вірус може викликати інфекцію при потраплянні до організму людини, незахищеної вакцинацією.

 

Інкубаційний період захворювання становить у середньому 75 днів, але може варіюватися від 30 до 180 днів.

 

Вірус можуть виявити протягом 30-60 днів після інфікування, він здатний тривалий час перебувати в організмі й розвиватися в хронічний гепатит В, пояснюють інфекціоністи.

 

Гепатит В найчастіше поширюється від матері до дитини під час пологів або в результаті горизонтальної передачі (під впливом інфікованої крові), особливо від інфікованої дитини неінфікованій дитині протягом перших 5 років життя.

 

Розвиток хронічної інфекції дуже поширений серед дітей грудного віку, інфікованих їхніми матерями.

 

Тож лікарі наголошують: найнадійніший захист від гепатиту В — вакцинація. 

Якщо гепатит В здебільшого проявляється гострими формами та має яскраво виражені симптоми, що і дає змогу вчасно розпочати лікування, то з гепатитом С — складніше.

 

Найчастіше, за словами лікарів, його виявляють під час випадкових клінічних досліджень: обстеження донорів, вагітності або підготовки людини до планової операції.

 

У 80% хворих цей вірус виявляють уже на хронічній стадії, у 15% з них може розвинутися цироз, а в 7-10% — рак печінки.

 

Власне, через пізнє діагностування вірус гепатиту С називають лагідним убивцею.

 

Інфікуватися гепатитом С людина ризикує під час медичних маніпуляцій — лікування у стоматолога, переливання крові, в салонах краси (манікюр, педикюр, тату, пірсинг), унаслідок статевих контактів.

 

Недуга вкрай рідко проявляється зовнішніми ознаками, скажімо, жовтизною шкіри. 

 

Терапія може тривати від 5 до 11 місяців — залежно від генотипу вірусу.

 

Щоб визначити, якого саме лікування потребує хворий, потрібні додаткові обстеження, які рекомендує лікар. 

До речі, лікування потребують не всі хворі на гепатит С.

 

Як зауважує столичний лікар-інфекціоніст Тетяна Єгорова, 15 відсотків хворих одужують без специфічної терапії — збудник хвороби в них зникає сам по собі.

 

Але в будь-якому випадку, пацієнт, у якого виявлено вірус гепатиту С, має звернутися до лікаря-інфекціоніста й обговорити з ним специфіку лікування. 

 

«Стверджувати, що кожен, умовно кажучи, має щороку здавати аналіз на гепатит, — некоректно. Однак є певна категорія населення, яка потребує періодичного обстеження на вірус гепатиту В, С. Скажімо, люди, які контактують із кров’ю пацієнтів, — пояснює Тетяна Андріївна. — Загалом, люди мають ретельніше дослухатися до власного здоров’я. Трапляється, людину тривалий час турбує слабкість, але вона пояснює свій стан навантаженнями на роботі, стресовими ситуаціями. І не пов’язує це із захворюванням, відтак — не звертається до лікаря.

 

Однак тільки фахівець допоможе ви­значити причину нездужання, призначить адекватне лікування. Сьогодні існує багато приватних лабораторій, які пропонують цілий спектр обстежень, у тому числі на гепатити В і С. Але самостійно, без поради лікаря, робити обстеження не варто. Я своїм пацієнтам завжди пояснюю, які аналізи і для чого здавати в кожному конкретному випадку». 

 

А ТИМ ЧАСОМ...