«Розслабленість» нинішньої Верховної Ради пояснюється просто: «загроза» дострокових виборів поки що відступила на невизначений строк.
Саме тому народні обранці не обтяжили себе на тиждень-два пролонгувати роботу парламенту.
Адже у них лишилося ще чимало політичних «боргів».
В останній момент у парламентаріїв вистачило куражу лише дещо підштовхнути уперед пенсійну реформу, решта ж запланованих та давно назрілих перетворень — освітня реформа, виборча, земельна, адміністративна, судова тощо — залишилися паперовими прожектами.
А тричі поставлене питання про можливість продовження пленарних засідань щоразу «провалювалось», недобираючи необхідної кількості голосів.
Депутати дуже поспішали на відпочинок, тому те, що було ними ухвалене похапцем, перед самим закриттям сесії, не витримує критики.
До «поганих» законів деякі експерти відносять, наприклад, нову редакцію закону про омбудсмана, де міститься заміна таємного на відкрите голосування за кандидатів на посаду Уповноваженого з прав людини.
До речі, самого Уповноваженого Верховна Рада так і не обрала.
Як не призначила чиновників і на низку інших вакантних посад — в одному з останніх номерів «УМ» писала про це детальніше.
Відтак народні обранці — на канікулах до 4 вересня.
Чи принесе осінь у стіни парламенту дух працьовитості та завзяття, чи простимулює відпочинок на дорогих курортах бажання засукати рукави та стати до діла?
Про парламентську осінь «УМ» говорить із політичним аналітиком Олександром Палієм.
— Пане Олександре, на які політичні події варто чекати восени?
— Гадаю, що на кілька важливих голосувань. Зокрема, відносно пенсійної та медичної реформ. А що стосується земельної, то вона, швидше за все, буде відкладена, бо певні сили наймають горлопанів, які підривають нормальну земельну реформу.
— Із пенсійною реформою все більш-менш зрозуміло. А якщо буде впроваджено медичну реформу, то чи означатиме це, що й профільний міністр буде нарешті призначений?
— Будемо сподіватися. Зміни повинні потягти за собою й вирішення кадрових питань. Я думаю, що якщо реформа буде проголосована, то буде призначена й особа, котра почне її впроваджувати.
— І яка ж «партія» переможе — партія Супрун чи партія Тодурова?
— На мою думку, Супрун користується значно більшою підтримкою в суспільстві, ніж її опоненти. Бо опоненти пов’язані зі старою корумпованою системою, коли на державу перекладалися всі витрати, а зиск від державного фінансування та закупівлі препаратів чи устаткування йшов до приватних кишень. Звичайно, цю схему треба ламати. До Супрун сформована довіра, отже, їй цим і займатися.
— А що буде з коаліцією?
— Як ми бачимо по останніх голосуваннях, 240-280 голосів у важливих питаннях завжди знаходяться...
— Тому що голоси знаходять під окремі законопроекти, а більшість збирають ситуативну...
— Так триватиме й надалі, як знаходили голоси, так і знаходитимуть.
— А як же спроби, зокрема, Миколи Томенка добитися оприлюднення складу коаліції? Спроби довести, що більшості насправді не існує, ні до чого не призведуть?
— Ні, не призведуть. Власне, що оприлюднювати?.. З кого складається коаліція, видно і так — під час кожного голосування.
— І все-таки, чи можуть до складу більшості офіційно повернутися Тимошенко чи Ляшко?
— Ні. Гадаю, що навпаки — перед виборами вони будуть намагатися дистанціюватися ще більше.
— Власне, про вибори. Стільки було розмов про те, що вони можуть відбутися восени, але тепер уже зрозуміло, що вони відкладаються як мінімум до наступного року. Чи вони таки відбудуться у належний час, тобто в 2019-му?
— Тут усе залежатиме від політичної кон’юнктури. Якщо Президент захоче, то парламентські вибори будуть достроковими. А якщо ні — то ні. За Конституцією, можливість розпуску Верховної Ради належить до його прерогатив. Якщо він вважатиме це корисним для держави і для себе...
— Поки що не видно, аби Блок Порошенка та «Народний фронт», які становлять кістяк парламентської більшості, вважали такий варіант корисним...
— Очевидно, так і є. Але ще раз повторю, що все зрештою залежатиме від Президента...
— А чинник вулиці? Він не підштовхне до перевиборів Ради?
— Ні. Поки що всі ті протести, які ми бачили, були куплені. Учасники стояли за гроші, з ними потім розраховувалися — все це було видно. А прояви політичної активності без грошей ми поки що не бачимо...
— А що буде з планом Турчинова відносно того, аби швидше завершити війну на сході? Він також чекатиме осені?
— Перемовини зараз ідуть. Зокрема, з Куртом Волтером (спецпредставник США в Україні. — Авт.). Тож своє нове законодавство — щодо деокупації сходу — Україна формуватиме у співробітництві з нашими партнерами й у відповідності до їхніх рекомендацій.
— А взагалі фактор війни та необхідності її завершення впливатиме на порядок денний Ради, котра збереться у вересні?
— Це залежитиме від ситуації на фронті. Якщо буде загострення, то цей момент, безумовно, не може не впливати на роботу Верховної Ради. Крім цього, вона працюватиме під впливом наближення виборів, котрі відбудуться — якщо за графіком, то вже через два роки. По суті, підготовка до них розпочнеться вже у вересні 2017-го. Буде багато заяв та намагань привернути до себе увагу. Словом, буде звична діяльність політиків.
