На цьому тижні вперше за часи свого існування український парламент розглядав одразу шість подань Генеральної прокуратури України про позбавлення недоторканності народних обранців.
І це при тому, що за роки незалежності імунітет втрачали лише 11 депутатів (шестеро з них — за останні три роки).
Відтак Генпрокурор Юрій Луценко пішов значно далі за своїх попередників у спробах притягнути недоторканних парламетаріїв до кримінальної відповідальності: жоден інший керманич Різницької не продукував стільки подань ГПУ про надання згоди Ради на позбавлення депутатської недоторканності, притягнення до кримінальної відповідальності й арешт.
Утім у даному випадку кількість не обов’язково означає якість.
Три плюс два: формула з переляканими і не дуже
Нагадаємо, ще 21 червня Генпрокурор Юрій Луценко вніс до Верховної Ради подання про зняття недоторканності з п’яти народних депутатів: Андрія Лозового, Євгена Дейдея, Олеся Довгого, Борислава Розенблата та Максима Полякова.
А вже 29 червня Луценко вніс подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт нардепа від «Опоблоку» Михайла Добкіна.
Упродовж 3-7 липня регламентний комітет розглянув подання ГПУ щодо п’яти нардепів і підтримав подання на зняття недоторканності лише щодо Борислава Розенблата.
Отже, перші п’ять подань Генпрокурора неочікувано для нього самого парламент розглянув у вівторок увечері.
При цьому Рада «відмовила» Генпрокурору Луценку в бажанні позбавити імунітету Євгена Дейдея і Андрія Лозового, яким закидали незаконне збагачення.
Але коли спікер парламенту Андрій Парубій почав дорікати обранцям круговою порукою, вони таки спромоглися позбавити недоторканності лише Олеся Довгого, Максима Поялкова і Борислава Розенблата.
Щодо двох останніх, яким закидають вимагання і хабарництво у фірми, яка бажала видобувати бурштин, — парламентарії дали згоду на позбавлення їх недоторканності й навіть притягнення до кримінальної відповідальності.
Водночас депутати виступили проти затримання та обрання Полякову запобіжного заходу у вигляді арешту: за це вони віддали лише по 125 і 111 голосів, відповідно.
Таке ж саме рішення Рада ухвалила пізніше і щодо Розенблата.
Досвід вівторка засвідчує, що депутати вибірково, але таки позбавляють окремих колег недоторканності (троє обранців втратили імунітет, двоє — лишилися недоторканними).
Але коли йдеться про притягнення до кримінальної відповідальності й арешт, спрацьовує чи то жалість, чи кругова порука: присутні у кулуарах Ради спецпризначенці НАБУ лишилися незадіяними, бо жодному з нардепів їхні ж колеги не дозволили вдягнути кайданки під парламентським куполом.
І байдуже, які звинувачення їм інкримінують: вимагання з хабарництвом, зловживання владою або шахрайство (як у випадку з Поляковим, Розенблатом, Довгим та Добкіним) чи «безневинну» порівняно з цим несплату податків.
Добкін із «тривожним чемоданчиком»
Коли цей номер «УМ» готувався до друку, Рада мала розглядати останнє шосте подання цього тижня, яке стосується «опоблоківця», колишнього мера Харкова і «губернатора» Харківщини Михайла Добкіна.
Напередодні Регламентний комітет Верховної Ради постановив, що подання ГПУ на надання згоди на арешт пана Добкіна законне, але недостатньо вмотивоване.
Тоді як Генпрокурор Луценко переконаний, що Добкіна неодміно потрібно арештувати, оскільки депутат може чинити тиск на свідків і впливати на хід слідства, у тому числі шляхом знищення документів, а також виїхати за межі України.
Михайла Добкіна підозрюють у зловживанні владою і шахрайстві з метою заволодіння земельною ділянкою площею у 78 га у Харкові.
Сам Михайло Добкін у кулуарах Ради запевняв, що готовий до будь-якого рішення парламенту і вже приготував «тривожний чемоданчик» з необхідними речами.
«Так, у мене в машині лежить тривожний чемоданчик, тому що я вже знаю, що необхідно, щоб було з собою перший час. Спортивний костюм, кросівки. Зубна щітка? Ну природно! Ви ж зуби чистите вранці. Депутати теж чистять. Сухарі? Сухарі ви мені принесете», — іронізував він, спілкуючись із журналістами.
Шанси Добкіна бути арештованим справді вищі за його п’ятьох «товаришів по нещастю» з фракцій «Народний фронт», «Блок Петра Порошенка» і Радикальної партії.
Адже Добкін належить до ненависної для парламентської більшості фракції «Опоблоку», тоді як голосувати за арешт хай і «паршивих», але все ж таки своїх «овець» представникам коаліції якось не з руки.
ДОВІДКА «УМ»
Історія українського парламентаризму, починаючи з 1991 року, нараховує не так уже й багато випадків позбавлення народних обранців депутатської недоторканності. Згадаймо їх. Однак зауважимо, що головне не кількість таких прецедентів, а їхні наслідки. Статистика засвідчує, що багато хто з останніх «доторканних» відбувся лише легким переляком. Що засвідчує неефективну і непрофесійну роботу Генпрокуратури, яка подекуди демонструвала ще й заполітизованість.
1. Юхим Звягільський
Перше голосування про зняття недоторканності у парламенті відбулося 23 роки тому, у 1994 р. Юхима Звягільського звинувачували у зловживанні службовим становищем та вивезенні 300 млн. доларів нелегальної готівки до Ізраїлю. Депутат близько трьох років жив у Ізраїлі, побоюючись переслідування в Україні. У 1997 році, після того як звинувачення були зняті, він повернувся в Україну і неодноразово обирався депутатом.
2. Павло Лазаренко
Вдруге парламент голосував за зняття недоторканності у 1999 році. Павла Лазаренка звинувачували у відмиванні коштів та привласненні близько 400 млн. доларів. Але, коли Верховна Рада голосувала за позбавлення імунітету, екс-депутат уже був затриманий у США під час перетину кордону. Саме у США, а не в Україні його й засудили. Тривалий час він перебував під домашнім арештом у своїй квартирі, у Сан-Франциско.
3. Микола Агафонов
Спільника Лазаренка, депутата Миколу Агафонова позбавили недоторканності у 2002 році. Йому інкримінували привласнення понад 24 млн. доларів США державних коштів, приховування валюти. Однак невдовзі після рішення суду його звільнили з-під арешту через погіршення здоров’я. У вересні 2002 року Микола Агафонов помер через інсульт.
4. Віктор Жердицький
У 2000 році парламент позбавив недоторканності депутата і колишнього керівника «Градобанку» Віктора Жердицького, але його справу в українському суді не розглядали: його засудили у Німеччині за звинуваченнями у нецільовому використанні коштів, призначених остарбайтерам. Саме через «Градобанк» Німеччина сплачувала компенсації.
Жердицький провів у німецькій в’язниці майже шість років. Після повернення в Україну він подав апеляцію на рішення німецького суду і у 2006-му виграв справу. Після цього Німеччина виплатила йому компенсацію за неправомірні дії у розмірі 108 тис. євро.
5. Віктор Лозинський
У 2009 році БЮТівця Віктора Лозінського звинуватли у вбивстві жителя Кіровоградщини. Після припинення імунітету депутат перебував у розшуку, але згодом добровільно здався. Лозинського визнали винним у вбивстві та засудили до 15 років позбавлення волі. У наступні роки суд, розглянувши апеляцію, скоротив термін до 10 років ув’язнення. Скориставшись «законом Савченко», який зараз уже не діє, Віктор Лозинський у квітні 2016 року вийшов на свободу.
6. Олег Царьов
У 2014 р. Рада підтримала подання ГПУ зі звинуваченнями у державній зраді і сепаратизмі і зняла депутатську недоторканність, дозволила затримання і арешт члена фракції Партії регіонів Олега Царьова. Нині він перебуває у міжнародному розшуку. Насправді ж переховується в Росії.
7. Ігор Мосійчук
У 2015 році чинна Рада проголосувала за зняття недоторканності з представника фракції Радикальної партії Ігоря Мосійчука, його затримання і арешт. Але це рішення скасував Вищий спеціалізований суд, задовольнивши позов радикала і визнавши процедурні порушення під час розгляду подання ГПУ в сесійній залі.
8. Сергій Мельничук
Також у 2015 році Рада дала згоду на зняття недоторканності, але без затримання і арешту, ще з одного депутата фракції Радикальної партії, колишнього комбата батальйону «Айдар» Сергія Мельничука, якому закидали бандитизм і розбій. До суду обвинувальний акт Генпрокуратура передала восени минулого року.
9. Сергій Клюєв
Недоторканність із позафракційного депутата Сергія Клюєва парламент теж зняв у 2015 році. ГПУ звинувачує його у тому, що спільно з братом, Андрієм Клюєвим, вони незаконно заволоділи ВАТ «Завод напівпровідників» і домоглися обслуговування кредиту за бюджетні кошти. У день зняття недоторканності Клюєв намагався вилетіти до Відня, але його затримали прикордонники в аеропорту «Бориспіль». Згодом він не з’являвся на допити у ГПУ. Наразі перебуває в розшуку.
10. Олександр Онищенко
У липні 2016 року Верховна Рада позбавила імунітету члена депутатської групи «Воля народу» Олександра Онищенка, який на той момент перебував за межами України. Його звинувачують у газових оборудках і державній зраді. Депутат активно заперечує звинувачення, спілкуючись з журналістами з-за кордону.
11. Вадим Новинський
У грудні 2016 року Верховна Рада надала згоду на притягнення до кримінальної відповідальності депутата «Опозиційного блоку» Вадима Новинського, якого звинувачують у причетності до незаконного позбавлення волі Олександра Драбинка — особистого помічника колишнього предстоятеля УПЦ митрополита Володимира у 2013 році. Після зняття депутатської недоторканності до суду справа досі не дійшла, триває розслідування ГПУ. Пан Новинський продовжує працювати народним депутатом України.
