Сьогодні закінчується 41-ша сесія комітету Світової спадщини Організації ООН iз питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), яка відбувалася в Конгрес-центрі польського міста Краків.
Упродовж тижня засідань до списку Світової спадщини ЮНЕСКО було внесено кільканадцять нових об’єктів.
Їх обирають із довгого списку номінантів, а переможці потрапляють під захист ООН та отримують інвестиції для розвитку.
Першими новачками у цьому почесному списку стали два африканські міста Мбанза-Конго — колишня столиця Королівства Конго (сьогодні розташована на території Анголи) та столиця Еритреї Асмера, що її називають перлиною модерністської архітектури.
Це перші об’єкти у списку ЮНЕСКО як для Анголи, так і для Еритреї.
Делегати з обох країн радісно зустріли у Конгрес-центрі таку новину.
Є привід для радості й у Німеччини. Відразу три об’єкти з цієї країни поповнили список Світової спадщини: дві будівлі в архітектурному стилі Баугауз та печери льодовикового періоду в Баден-Вюртемберзі.
Стосовно будинків мистецько-архітектурної школи Баугауз, то це цегляні триповерхові будівлі, які були створені для проживання небагатих громадян, у кожному з них — 18 квартир.
Попри часткові зміни в будинках досі мешкають люди.
Стиль Баугауз загалом відзначають за гармонійний дизайн, функціоналізм, а також вплив архітектури на соціальні реформи в XX сторіччі.
Загалом відтепер на території Німеччини — 42 об’єкти Світової культурної спадщини ЮНЕСКО.
Мають привід тішитися й господарі проведення сесії Світової спадщини. До списку внесено Тарновські Гури.
Це комплекс з 28 гірничовидобувних об’єктів, що розташовані в місті Тарновські Ґури, а також у районах населених пунктів Битом і Зброславіце Сілезького воєводства.
В історичному та технічному плані вони утворюють одне ціле виробництво, пов’язане з видобутком руди срібла, свинцю і цинку.
Відтепер у переліку Світової спадщини ЮНЕСКО є 15 польських об’єктів. Польща ратифікувала Конвенцію про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 29 червня 1976 року.
Також список Світової спадщини поповнили Венеційські фортифікаційні оборонні споруди XV-XVII століть в Італії, Хорватії та Чорногорії, священний острів Окіносіма в Японії, який між IV та IX століттям слугував дороговказом на морському шляху між Японією та Кореєю.
Родзинка острова — святилище на Окіносімі. Його збудували задля поклоніння богині морських туманів. На священному острові вже сотні років діють обмеження для відвідувачів.
До списку також потрапили китайський острів Кулангсу, священне місце Тапутапуатеа розташоване на атолі Раятеа Французької Полінезії, на якому людські жертви приносили богові війни Оро; область Куято, що розкинулася між вічними льодами Гренландії, де попри субарктичний клімат люди століттями займалися сільським господарством; найбільш високогірне у світі плато Кукушилі в Китаї, Старе місто в Ахмедабаді (Індія) та культурний ландшафт Ч’хомані (Південна Африка).
12 жовтня 1988 року Україна, ще перебуваючи у складі СРСР, ратифікувала Конвенцію ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини, а перша українська пам’ятка ввійшла до переліку об’єктів Світової спадщини 1990 року на 14-й сесії Комітету.
Список об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні нараховує 7 найменувань, що приблизно становить 0,68% від загальної кількості об’єктів Світової спадщини у світі (1034 станом на 2015 рік).
Статус об’єкта Світової спадщини не лише почесний, а й корисний тим, що ЮНЕСКО виділяє кошти на його збереження, а сам об’єкт користується особливою увагою туристів, що також приносить фінансову користь.
Чому ж в Україні так мало об’єктів отримали цей почесний статус?
Та тому, що ЮНЕСКО не лише дає гроші, а й контролює стан об’єкта.
Владі перше подобається, а друге — зовсім ні.
Тож чиновники не дуже й намагаються здобути почесний титул.
Відомі скандали навколо вже існуючих в Україні об’єктів Світової спадщини: вирубки лісів у Карпатах (під охороною ЮНЕСКО перебувають прадавні букові ліси цього регіону), незаконна забудова біля собору Святої Софії та Києво-Печерська лаври в Києві.
Хіба лише один український об’єкт зі списку ЮНЕСКО сповна скористався з фінансування цієї організації і покращав iз часу здобуття почесного статусу — архітектурний ансамбль центру Львова.
