Рубікон перейдено: через відсутність реформ Міжнародний валютний фонд відтермінував надання Україні чергового траншу кредиту.
Після Революції гідності таке стається вперше, і це — дуже серйозний сигнал.
Утiм Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман запевняє позичальників iз МВФ, що всі взяті на себе зобов’язання Україна виконає.
Бо для цього, мовляв, існує не лише фінансова мотивація.
«Хтось каже, що МВФ вимагає реформ від України, але я хочу підкреслити, що ми не повинні сприймати це так, ніби МВФ потребує реформ — це Україні необхідні реформи», — говорить глава уряду.
Він також додає, що угоди України з МВФ потребують деякого оновлення.
«Якщо ви мене запитаєте як Прем’єр-міністра, чи хотів би я почати нову програму і вести діалог щодо нової програми? Так, хотів би і вважав би це правильним для того, щоб максимально ефективно створити план дій для нашої роботи», — сказав Гройсман.
Він підкреслив, що має намір обговорити з МВФ виключення земельної реформи з нинішньої програми співпраці.
Однак земельна реформа — не єдиний пункт, невиконання котрого перешкоджає отриманню кредиту. Є й інші вдосконалення, котрі застрягли на стадії обіцянок.
На поточній сесії Верховної Ради низку реформ уже не буде прийнято — лишилося тільки 4 пленарні засідання, після завершення яких парламент, очевидно, піде на канікули до осені.
Як піде робота в народних обранців після 1 вересня — спрогнозувати складно. Та поки не буде роботи, не буде і грошей.
В очікуванні, що на парламент таки надійде прозріння і бодай частина роботи буде виконана, підсумуємо, які перетворення були обіцяні урядом і якою є їхня подальша доля.
Земельна реформа
Почнемо з земельного питання — одного з найбільш складних та контраверсійних. Питання це дійсно стоїть дуже гостро.
Власники агрокорпорацій, які зараз орендують тисячі гектарів землі, не хочуть витрачати мільярди доларів на їхній викуп у господарів паїв.
Щонайменше до тих пір, поки не відкриється можливість залучення дешевих кредитів. Тому позиція українського агробізнесу категорична — ніякої купівлі-продажу.
А з урахуванням того, що на аграріїв орієнтується значна частина представників влади і депутатів, цю позицію неможливо ігнорувати.
Однак Прем’єр Гройсман заявляє про те, що відносно земельного законодавства «ми на 90% концептуально готові. Маємо провести більше дискусій — це чутливе питання. Після того як сформуємо новий погляд на земельну реформу — тоді і внесемо законопроект на розгляд парламенту. Важливо враховувати думку громадян, власників і користувачів землі. Ми хочемо провести реформу в інтересах фермерства. І в рамках реформи знайти інструменти фінансування і доступу до недорогих і довгострокових кредитів для фермерів», — запевняє глава уряду.
Зрештою, зрозуміло, що слова Гройсмана про «інтереси фермерства» — лише коливання повітря. Буде так, як домовляться між собою парламентські фракції та групи.
Зокрема, й ті з них, що уособлюють аграрне лобі. Та якщо українському уряду таки вдасться переконати МВФ, що земельна реформа зараз «не на часі», це означатиме підвищення шансів на отримання чергового траншу.
А гроші від МВФ Україна витрачає на підтримання золотовалютних резервів, які, в свою чергу, впливають на стабільність національної валюти.
Пенсійна реформа
Із пенсійною реформою все вийшло наступним чином. 22 червня Кабінет Міністрів уніс до Верховної Ради пакет законопроектів щодо неї.
Згідно з пакетом, обов’язковий страховий стаж збільшується з 15 до 25 років (і продовжує рости щорічно). Фактично це означає й підвищення пенсійного віку — попри запевнення уряду, що такого не станеться.
Також проект передбачає збільшення максимальної суми, з якої сплачується єдиний соціальний внесок, до 15 мінімальних заробітних плат (на сьогодні це — 48 тис. грн.).
Плюс у проект реформи закладено збільшення розміру ставки єдиного соціального внеску (ЄСВ) для частки підприємств зі шкідливими умовами праці до 37% за першим списком і до 29% — за другим списком.
Для інших роботодавців ставка ЄСВ у 22% збережеться.
Крім цього, Кабінет Міністрів передбачає щорічну автоматичну індексацію пенсій.
Як заявляє Володимир Гройсман, осучаснення пенсійної системи України дасть можливість підвищити розмір виплат для понад 5,6 мільйона пенсіонерів.
Усе це виглядало красиво на папері, а на ділі пенсійна реформа, запропонована урядом, стала причиною того, що місія МВФ грюкнула дверима на останніх переговорах.
Незважаючи на вимогу МВФ скоротити дефіцит Пенсійного фонду, в Кабміні запропонували це зробити нетривіальним способом — спершу «осучаснити» пенсії, дещо піднявши їх тим, хто вийшов на пенсію до підвищення мінімальної зарплати, і тим самим збільшивши дефіцит ПФУ.
І тільки на другому етапі реформи підняти необхідний для виходу на пенсію страховий стаж iз 15 до 25 років, а в подальшому — і до 35 років, що очікувано призведе до скорочення дефіциту Пенсійного фонду.
Після довгих суперечок на цю тему Фонд погодився з варіантом Кабміну. Але, за чутками, певні розбіжності щодо «осучаснення» пенсій усе ж збереглися. Хай там як, а пенсійна реформа відкладається до осені.
Судова реформа
Судова реформа гальмує так само, як і інші. Вона мала бучний старт у 2016 році, коли всі медіа передруковували основні напрями цієї реформи, проте подальший розвиток історії був уже не таким багатообіцяючим.
«Ми зараз перебуваємо на важливому етапі — парламент ухвалив у першому читанні зміни до процесуального законодавства (щодо судової реформи), сподіваємося, що знайдуться сили завершити цей процес ще у межах цієї парламентської сесії», — говорив 26 червня заступник глави адміністрації Президента Олексій Філатов.
Однак поки що сили не знайшлися. Скоріше за все, парламент розійдеться на канікули, так і не завершивши судову реформу.
На її відсутність звернув увагу, зокрема, міністр закордонних справ Британії Борис Джонсон, котрий заявив про сумнів щодо готовності України до судових перетворень.
«Я зараз скажу мантру, яку ви багато разів чули: Україна за три роки після революції зробила більше, ніж за десятиріччя. Це так... Але є все більше ознак того, що реформи стають нерішучими», — заявив він.
Окремим пунктом Джонсон виділив судову систему.
Він пояснив це так: «Інвестори робитимуть бізнес в Україні, тільки якщо знатимуть, що їхні контракти виконуватимуться, і вони можуть розраховувати на судовий захист для їх виконання».
Саме тому ключове значення, за його словами, має створення незалежної та неупередженої системи правосуддя.
Окрім Джонсона, на проблему судової реформи звернула увагу і посол США в Україні Марі Йованович.
«Під час поїздок по Україні я дуже часто чую про занепокоєння, яке викликає те, що відбувається у секторі юстиції і правосуддя, а також корупція, яка залишається не покараною, і всі питають, ну скільки ж це може тривати. Це було темою обговорення, у тому числі й у Вашингтоні», — сказала Йованович.
Вона додала, що про відсутність верховенства права в Україні, незахищеність прав інвесторів та жахливі рейдерські атаки пишуть не тільки українські, а й європейські та американські ЗМІ. Проте віз лишається і нині там.
Виборча реформа
Та якщо в судовій, пенсійній та земельній реформі бодай вибудовуються прожекти відносно того, як би все мало бути в ідеалі, є така царина, котру влада вперто не помічає взагалі.
Це — виборче законодавство, котрим ніхто серйозно не займається — мабуть, у тайній надії провести й наступні вибори за старою схемою. (Детальніше про потребу нового виборчого закону — на 5 стор. — Ред.).
І знову саме світ (а не український істеблішмент) уголос говорить про те, до яких наслідків може привести подібна ситуація.
Лобістом виборчої реформи, котра в Україні «повністю зупинена», виступає посол ЄС в Україні Хюґ Мінгареллі.
«Необхідно сприяти оновленню політичного класу, і молоді прогресивні люди не лише в парламенті, а й у громадянському суспільстві можуть узяти на себе головну роль. Для цього їм треба створити умови, але щоб це відбулося, необхідний новий закон про вибори і нова Центральна виборча комісія. З незрозумілих для мене причин ці реформи повністю зупинені. Коли ж ми отримаємо новий закон про вибори і призначення нових членів ЦВК?» — запитує Мінгареллі.
Стабільність політичної системи багато в чому залежить від довіри громадян до обраних політиків і державних службовців, додає єврочиновник.
«І в даному сенсі можна багато зробити дуже швидко», — заявляє посол ЄС.
Зробити дійсно можна багато, якщо на це є бажання і, як люблять говорити в Україні, «політична воля».
А щодо зволікань iз призначенням нового складу ЦВК, то тут запитання є не лише у Мінгареллі. Але всі вони, на жаль, риторичні.
Приватизація
Із приватизацією об’єктів державної власності справи також дуже кепські.
Провалилися дві спроби продажу флагмана хімпромисловості — Одеського припортового заводу — найбільш ласого об’єкта iз приватизаційного списку.
Дарма, що про необхідність продажу Одеського припортового говорять уже не перший рік.
Як і не перший рік закладають доходи від його приватизації до державного бюджету.
«У нас більше 200 тисяч держпідприємств, якими потрібно ефективно керувати. Ми повинні впроваджувати в наші підприємства необхідні принципи корпоративного управління. І ми йдемо цим шляхом. Україну чекає масштабна приватизація», — обіцяє тим часом Гройсман.
Перебуваючи з візитом у Великій Британії, глава українського уряду заявив, що на процес приватизації в Україні будуть поширюватися норми англійського права.
Він уточнив, що такий підхід дозволить забезпечити гарантії інвестицій.
Та за якими б нормами права не відбувалася в Україні приватизація, важливо, аби вона зрештою почалася. Адже наша країна роздала вже чимало «авансів».
Так, наприклад, двічі задекларувавши перед міжнародними кредиторами зобов’язання створити Антикорупційний суд, влада України навмисно затягує і цей процес.
На Банковій дають зрозуміти, що, незважаючи на вимоги МВФ, там не мають наміру давати САП та НАБУ можливість створити замкнений цикл кримінального переслідування — від відкриття кримінального провадження і до винесення вироку і посадки до в’язниці.
Все це разом узяте аж ніяк не налаштовує на оптимізм.
А момент тим часом для нашої держави настає по-справжньому переламний.
«Зараз в Україні дуже нестабільна ситуація. Настав той момент, коли Україна або повернеться до стану, який тривав тут 25 років, тобто до клептократичної держави, або проведе серйозні реформи. Так, серйозні реформи вже йдуть, але потрібен потужний натиск і енергія, щоб і олігархи, і прості люди знали, що все дійсно змінюється, що є надія», — говорить в інтерв’ю агентству «Ліга» Жерар Ролан, професор економіки та політології Каліфорнійського університету.
Він додає: «Йде боротьба між привілейованими колами, які виникли в посткомуністичний період, і громадянським суспільством, яке знає, що все повинно бути набагато краще. Вони дійсно воюють, і неясно, хто переможе».
Лишається тільки сподіватися на те, що переможуть здоровіші сили. Хоча бути впевненим у цьому на всі 100 відсотків доволі складно.
