Останній гастроном: чому Київ втратив легендарну будівлю на Хрещатику

У дев’ятнадцятому столітті в Києві існувало правило: якщо за два роки нічого не будувалося на придбаній ділянці, її відбирали на користь міста.

 

Нинішнє століття знищує історичний Київ правилом: якщо комусь вдалося «застовпити» ділянку з пам’яткою архітектури в центрі Києва під реставрацію, вона безнадійно валитиметься, доки не дочекається остаточної пожежі.

 

Поставлена на «реконструкцію» ще 2004 року будівля Центрального гастроному на вулиці Хрещатик, 40/1 згоріла швидко. Поза тим, що її намагалися порятувати вісім пожежних автівок.

 

Загальна площа займання склала понад тисячу квадратних метрів.

 

Як свідчать експерти містобудування, ця стандартна схема забудов у центрі Києва впродовж останніх двадцяти років призвела до знищення близько двох сотень таких пам’яток.

 

«Ми довго блокували протиправну реконструкцію цієї пам’ятки, — написала громадська активістка, екс-депутат Київської міськради Олена Єскіна.

 

— Об’єднання громадських організацій «Київське Віче» вимагало повернути будинок по вул. Хрещатик, 40/1, а також ділянку 0,15 гектара, на якій він розташований, у власність міста (зі скасуванням дозволу, наданого компанії «АБ Інвестиції та розвиток» на надбудову офісно-торгового центру), здійснити реставрацію зазначеного об’єкта, який є пам’яткою архітектури місцевого значення, та повернути йому попереднє цільове призначення (гастроном). Дуже прошу максимального поширення копій документів по будинку, щоб унеможливити заплановане знесення!»

 

Як відомо, будівля Центрального гастроному — найстаріша на Хрещатику і розташована в ЄДИНОМУ кварталі, який повністю зберіг своє дореволюційне обличчя.

 

Побудована за проектом архітектора В. Ніколаєва у 1874 році як готель «Кане», вона свого часу була одним із культових місць для киян.

 

Тут мешкав відомий художник Михайло Врубель, закінчивши розпис Кирилівської церкви, а до 1918 року — гетьман Павло Скоропадський — будівля була центром політичних подій.

 

Тут зазвичай зупинявся відомий український актор і режисер Панас Саксаганський. 

 

За протизаконними намірами, від об’єкта планувалося залишити лише фасадні стіни, вписавши в них багатоповерховий офісний центр із двома підземними паркінгами.

 

Мінкульт проект протиправно ухвалив, затверджена висотність = 12 поверхів + дворівневий підземний паркінг.

 

Як повідомляє Єскіна, чиновник Вінграновський у квітні 2013 року протиправно погодив спочатку проектну документацію і лише після цього — історико-містобудівне обґрунтування авторства Сердюк, також протиправно розроблене так званим НДІ пам’яткоохоронних досліджень.

 

«Яким чином вибудовувалася корупційна схема з просування й затвердження цього проекту та хто в ній був задіяний — готова розповісти всім зацікавленим ЗМІ», — запевняє екс-депутат міськ­ради. 

 

Перший протиправний проект у 2008 році підготувала організація Миколи Дьоміна (КП ТАМ «Микола Дьомін»).

 

Громадський резонанс змушує причетних до фактичного знищення пам’ятки активно переводити стрілки:

 

«Ми справді робили проект, але не закінчили. Відбулася зміна власника і роботи зупинили. У нас було збереження існуючого фасаду. Хто це робив, не знаю... Якщо цікаво, власником є Славік Супруненко, «космічний зять»...», — відреагував Дьомін.

 

У документації 2013 року розробником проекту виступає ТОВ «Прометей-Сяйво» (головний архітектор проекту О. В. Білоцький, причетний до спотворення історичного будинку на вул. Володимирській, 21).

 

Оскільки зазвичай у псевдореставраційних оборудках беруть участь одні й ті ж компанії, громадськість звернулася до Спілки архітекторів України з вимогою ініціювати процес позбавлення подібних проектувальників ліцензій.

 

Спрямовано заяви про злочин до правоохоронних органів iз вимогою об’єктивного розслідування підпалу.

 

«Ми маємо примусити відреставрувати пам’ятку (з обов’язковим відновленням пошкоджених пожежою елементів) коштом недобросовісного користувача та в жодному разі не допустити її протиправного знесення або перебудови!

 

Або пам’ятка у судовому порядку має повернутися до державної/ комунальної власності! Крім того, недобросовісний користувач та чиновники, що надали протиправні дозволи, нарешті мають понести кримінальну відповідальність за доведення пам’ятки до руйнування та спробу її знищення», — каже Єскіна.

 

Тим часом компанія-власник будівлі заперечує можливість самопідпалу, за їхніми словами, погодні умови в цей день відрізнялися пожежонебезпечністю.

 

«Причиною могло стати потрапляння найменшої іскри», — йдеться в офіційному листі компанії ТОВ «АБ Інвестиції та розвиток».

 

До речі, тисячаметровий смолоскип останнього гастроному в тих самих пожежонебезпечних умовах ніяк не зашкодив прилеглій споруді Печерського суду Києва. «Совпадєніє»?..