Як вареник у маслі

Вельмишановна «Україно молода»! Звертаюсь до вас за поясненням (можливо, ще комусь також буде цікаво), що означає поняття «спецпенсіонери», які за особливі заслуги перед країною купаються у маслі і розкошах?

 

Хто ці особи та за які заслуги особисто кожен має такий статус? 

 

Довели країну до того, що державний борг України становить уже близько 20 мільярдів доларів, а ці «заслужені» тільки й просять у МВФ «дайте, не минайте» ще мільярд, а за ці борги будуть розраховуватися наші праправнуки — самі ж «заслужені» будуть відпочивати у власних розкішних хатинках за межами України.

 

Із цього приводу я пригадав свою бабусю по батьковій лінії, яка була знайома з імператором Росії Миколою Олександровичем Романовим.

 

Одного разу я її попросив розповісти про те життя, коли імперію очолював Микола ІІ.

 

Вона довго дивилась на мене і сказала, що тоді життя було зовсім не таким, як його показували червоні комісари.

 

Причому вона наголосила, щоб ця розмова залишилась між нами, оскільки їй було вже за 90 років, а я міг би постраждати.

 

На моє запитання, мовляв, якщо тоді життя було краще, то чому влада не захистила ні себе, ні країну, вона відповіла, що тоді була справжня демократія.

 

Про владу, яка існує зараз, щоб було зрозуміліше, розповім на прикладі, сказала вона.

 

Ти бачив, як готують вареники? Їх насипають у миску, поливають вершковим маслом і починають перемішувати, хто як уміє.

 

Ось коли починають їх підкидати, то вареники — один зверху, один знизу, другий скраю — і весь час вони міняються місцями, але всі купаються в маслі.

 

І рідко коли який вареник вискочить із миски на підлогу, де його із задоволенням з’їсть котик.

 

На мою думку, це дійсно про сьогоднішню нашу владу: із Верховної Ради — в Кабінет Міністрів та по всяких обласних, районних радах та відомствах до наступних виборів, щоб потім знову повернутися на найвищий щабель управління і так далі.

 

І рідко кого випруть із «миски». 

 

Колись Гейдріх* у гітлерівській Німеччині був звинувачений, що він єврей. На це доніс пекар, який послався на те, що на пам’ятнику померлій матері Гейдріха був напис «Сара Гейдріх».

 

Після перевірки цієї заяви на могилі матері обергрупенфюрера стояв той самий постамент, але на ньому вже був інший напис «С. Гейдріх».

 

Звісно, пекаря було страчено за «брехню», але сам Гейдріх перед стратою невдахи пояснив йому, що в кого влада — в того гроші, у кого гроші — в того й влада, а нація до цього немає жодного стосунку, шкода, що той цього не зрозумів. Щось схоже відбувається і в нашій владі.

 

Звичайно, в Україні є громадяни з особливими заслугами, але це тільки ті, хто сьогодні захищає на сході цілісність країни, хто недоторканність кордонів Вітчизни ставить вище за власне життя.

 

Правда, є й ті, хто за «особисті заслуги» підвів собі закон про їх забезпечення.

 

Це ті особи, які протирають штани у затишних кабінетах із кондиціонерами, секретарками, помічниками, шофером, який доправляє їх на роботу, а коли вони виконують свої «важкі» обов’язки, цим транспортом розвозять членів сім’ї по магазинах.

 

У кожній країні є особи з особливими заслугами, за які вони отримують ордени, медалі різної ваги — залежно від заслуг.

 

В Україні це — діапазон від Героя України до грамоти. Хто й коли ухвалював ці закони?

 

І відмінити їх практично неможливо, тоді як пенсійне забезпечення трудівника, який усе життя пропрацював на наповнення держбюджету, не відсудиш у жодному суді, бо це непосильний тягар — судові витрати не кожному по кишені.

 

А збереш цю суму — то й залишишся без шматка хліба.

 

От і доживай так, як тобі приписали ті, що мають «особливі» заслуги.

 

Про яку українську демократію сьогодні можна говорити, коли дійсно українського Президента Віктора Ющенка «з’їли» ті, хто сьогодні засідає у Верховній Раді.

 

Сьогодні одна надія на голову Радикальної партії Олега Ляшка, який у наш час є українцем номер один. 

 

*Рейнгард Трістан Ойген Гейдріх  — державний і політичний діяч нацистської Німеччини, начальник Головного управління імперської безпеки (1939-1942), заступник імперського протектора Богемії і Моравії (1941-1942). Обергрупенфюрер СС і генерал поліції (1941).