Улітку навіть кухня особлива: основна її частина переноситься на вулицю, де під спів пташок і шелест гіллястих дерев готувати приємніше, а споживати — й поготів!
Причому, умудритися облаштувати собі «літню кухню» можна не лише в селі, на розлогому обійсті, а й у місті.
«Було б бажання, — каже черкащанин Віталій Тараненко. — Приємно ввечері після роботи зібратися за родинним столом на свіжому повітрі, разом повечеряти, поділитися враженнями про день, що минув, і відпочити: помилуватися літньою природою, вечірнім небом.
А хто без прохань та зайвої суєти винесе столик-стільці, допоможе сервірувати стіл — у нас не виникає запитань: звичайно, я. А якщо у вас квартира, а не будинок, — повечеряти разом можна і на балконі або ж при відритих вікнах на кухні — всюди буде багато літа!».
Пригадалося Шевченкове «Садок вишневий коло хати» і подумалося, що народні традиції, точніше їх краса і сила, — воістину невмирущі.
Віталій Тараненко так само, як і більшість чоловіків, цінує кожну хвилину часу: серйозна робота, значна відповідальність і велика кількість обов’язків не спонукають до особливих кулінарних акцій і творінь.
Але присвятити трохи часу цьому — обов’язок кожного глави родини, вважає він і додає, що влітку найкраще це робити в лісі.
Коли сонячно, все квітне і буяє, то всім: і тому, хто у відпустці, і хто відпрацював робочий тиждень, — хочеться відпочити саме на лоні розкішної нині природи.
Тому він радить збирати родину, друзів, гарних людей — і гайда за місто чи село, туди, де можна «перезавантажитися», відпочити і навіть трохи зануритися в себе, що також інколи буває необхідно.
Головне при цьому — не нашкодити природі, бо дуже хочеться, щоб наші діти, діти наших дітей і їхні діти жили в такій же гармонії з природою і навколишнім світом.
Не треба ламати гілок, топтатися там, де вершать свої справи невтомні мурахи чи сонно повзе жук, вони всі потрібні нам, а ми — їм.
Жінки та дівчата, візьміть на замітку: лісова кухня, так само, як польова, лугова, садова тощо,— справа чоловічих рук.
Віталій Тараненко каже, що чоловікам приємно відчути себе королями лісової кухні, оскільки жінки — беззаперечні королеви хатньої кухні.
Все має бути в родині, як і в житті, збалансовано і справедливо. Така-от чоловіча філософія.
Я пригадала жартівливу історію про шашлики, яка побутує серед жінок. «Чоловіки: ну добре, нехай уже жінки допоможуть нам із шашликами: куплять м’ясо, замаринують його і принесуть у ліс, нехай уже понанизують на шампури, розведуть багаття, викладуть і все таке… Головне — ми приготуємо, шашлик — це ж чоловіча робота».
Віталій каже, що це — стереотип, що жінки не мають цього робити і що їхнє основне заняття на природі — насолоджуватися нею.
Починати добре з лісової каші. Я не чула саме такої назви, і Віталій цьому щиро дивується.
Каже, що на мальовничій Черкащині, де люди влітку вповні насолоджуються її відомими на весь світ красотами, такий літній смаколик дуже популярний.
Беремо на замітку — літо лише починається!
Отож, щоб приготувати лісову кашу, потрібно: 800 г пшона (попередньо промитого), 200 г вершкового масла, півлітрова банка хорошої тушонки, 10 (а хто не пошкодує — і 20) яєць, шматочок сала для засмажки, 2-3 чималі цибулини, сіль, зелень, спеції — за уподобаннями і бажаннями.
Насамперед порізати сало на дрібні шматочки, вкинути в розігрітий казанок і, помішуючи, довести шкварки майже до солом’яного кольору, вкинути подрібнену цибулю і обсмажити її також до золотистих відтінків.
Покласти в казанок промите пшоно і потомити його хвилини 2-3 у підготовленій засмажці.
Залити водою (покрити пшоно повністю, навіть на пальців два вище, загалом — приблизно 5 літрів).
Варити, постійно помішуючи, майже до повної готовності пшона (хвилин 20).
Коли в каші повністю зникне вода — посолити, додати масло, тушонку, перець, спеції і старанно перемішати.
Насамкінець додати до каші збиті яйця і знову швидко все перемішати, щоб не утворилися грудочки.
Робити все слід дерев’яною ложкою, наголошує черкащанин Віталій.
Забула уточнити, чому саме дерев’яною, але впевнена, що так буде смачніше і ще ближче до природи.
Треба буде обов’язково приготувати легендарну черкаську кашу.
У мене склалося враження, що у ній — симбіоз козацьких смаків, які вони вкладали в куліш, а ще — ніжність і насиченість української бабки — запіканочки на яйцях, яка в різних варіаціях витримує найсильнішу конкуренцію запечених смаколиків.
Шашлик: робіть це швидко!
А де шашлик? — справедливо запитають жінки, які вже змирилися з тим, що вони «матеріалізувалися» на природі, щоб відпочити і поласувати чимось смачненьким.
«Шашлик є!» — відповідає Віталій, розуміючи, що мають на увазі жінки: у його холодильнику не було на ніч замаринованого м’яса, як це часто практикується.
«І не треба цього робити, — каже він. — Достатньо м’ясо промаринувати і півгодини, так воно збереже власний смак, не сильно зміниться під дією спецій, бо м’ясо — є м’ясо, у шашлику має відчуватися насамперед його первісний, чистий смак».
На природі, звичайно, апетит ще той, але 0,5 кг м’яса з розрахунку на одну людину мені видалося забагато.
Але раз Віталій каже, що це норма, значить, сприймемо це наразі за «кулінарну аксіому».
Отож беремо свинину (вирізку, корейку, окіст, ошийок, поперекову частину) з вище згаданого розрахунку і ріжемо його поперек волокон на чималі шматки (приблизно 30 см, бо дрібні в результаті будуть сухими, а великі не просмажаться).
Цибулю (чим більше, тим краще, у цьому випадку цибулі багато не буває) ріжемо кільцями шириною приблизно 1 см (достатньо великі).
До цибулі додаємо спеції: сіль, суміш перців, але не забудьте про червоний, мелений коріандр і все, що, на вашу думку, додасть пікантності цій і так пікантній справі.
У посудині викладаємо шар цибулі, потім — шар м’яса, знову цибуля, м’ясо тощо, а зверху скроплюємо м’ясо пахучою домашньою олією.
Вона забезпечить вашому шашлику хрумку золотисту шкірочку, а вам — ще одну «родзинку» в кулінарну карму.
Реберця і ковбаса — проста довершеність
Якщо шашлик для вас — банально або ви готували його минулого разу, цього разу приготуйте свинячі реберця на мангалі — така страва на природі викликає не менше захоплення, схвалення і з’їдається швидше, ніж співається.
Бо співати на природі можна і треба. І танцювати — також. Напевне, коли кажуть: не треба сприймати життя занадто серйозно, іди краще потанцюй, мають на увазі пікнік, гарну компанію і все, що звідси слідує.
Отож — про реберця на мангалі. На 2 кг свинячих реберець потрібно ще півсклянки томатного соку, по столовій ложці соєвого соусу та оливкової олії, сік невеликого апельсина, по 2 столові ложки меду та винного оцту.
Реберця помити, порізати на порційні частини і відварити (краще це зробити вдома: і швидше матимете готову страву, і страва буде соковита, не висохне і не жуватиметься, ніби жуйка).
Змішати апельсиновий сік, мед, олію, винний оцет і соєвий соус і залити цим маринадом реберця.
Якщо полюбляєте сухі приправи до м’яса — додавайте також. Маринувати реберця можна від півгодини до 4 годин — залежно від того, наскільки насиченим ви хочете отримати м’ясо.
Викладайте реберця на решітку мангала приблизно на хвилин 20-30, наприкінці поливши соусом, що залишився. Скоринка буде хрумкою і рум’яною.
Щодо ковбаси, то бути їй чи не бути на пікніку — такого питання навіть не мусить виникати, звичайно, бути!
Уявіть собі імпровізований стіл на шовковистій зеленій траві, свіжі цибулька, огірочки, помідорчики з городу і щойно спечена на вугіллі картопля і на довершення цієї «картини овочами» — запашні золотисті апетитні кільця домашньої ковбаски, запечені на решітці.
Швидше за все, начиняти ковбасу часу не буде ні вдома, ні, тим паче, в лісі, хоча, перефразовуючи прислів’я, можна сказати: на натхнення і смак товариш не всяк.
Дехто так серйозно готується до «вилазки в ліс», що і ковбасу начиняє, і це не може не слугувати прикладом і причиною захоплення для інших.
А якщо не встигаєте — також не проблема — купіть кілька верчиків сирої ковбаси, викладіть її на решітку і за півгодини на вогні матимете і ковбасу, і до ковбаси!
До речі, про те, що до ковбаси. Треба запекти овочі, причому не присвячувати цьому занадто багато часу, адже, зрештою, не тільки їжею єдиною…
Але картопля має бути! Молоду картоплю, помиту, звісно, вдома, розрізаємо навпіл, на одну з половинок викладаємо по шматочку сиру і кілька пластинок часнику, закриваємо другою половинкою картоплини, зверху, по зрізах, закручуємо смужками бекону, кладемо гілочку тим’яну, закручуємо у фольгу — і на вуглини чи на решітку гриля приблизно на півгодинки.
Від нашого «столика» — вашому!
Не знаю, як вам (це я звертаюся до жіночої частини читачів), а мені на природі чомусь не сидиться.
Природа надихає на творчість, і на кулінарну — також. І якщо вже чоловіки «монополізували» приготування м’ясного шашлика, пропоную жінкам «монополізувати», приміром, грибні шашлики.
Легкі, соковиті, духмяні, надзвичайно смачні, вони приємно заявлять про вас на цьому святі природи, а головне, більше нічого і не робіть — усе інше буде просто зайвим.
На півкілограма печериць із тугими чималими шапками потрібно буде відварена куряча грудка, 3 столові ложки соєвого соусу, ложка гірчиці, сіль, чорний перець, 50 г свіжого сала, 50 г твердого сиру і столова ложка лимонного соку.
Гриби почистити, видалити ніжки і замаринувати в соусі з гірчиці, спецій, лимонного соку і соєвого соусу на півгодини, час від часу стрясаючи їх у посудині, щоб гриби добре просочилися.
Шапочки нанизати на дерев’яні шпажки і викласти на решітку шапками доверху на 5 хвилин, щоб розм’якли.
Затим перевернути їх, начинити подрібненою курятиною і шматочками сиру і залишити на решітці хвилин на 10, щоб розтанув сир.
Тонко порізати сало (можна копчене) і нанизати на шампур, чергуючи шапочки, сало і ніжки грибів. Готувати так, як шашлик, час від часу перевертаючи свої гриби (це займе ще хвилин 10).
І фрукти — на десерт!
Запечені на природі фрукти — це щось із розряду райських насолод. Готується так само швидко і натхненно! Спочатку — соус.
Для нього потрібно: цедра одного апельсина, 150 г цукру, по 2 столові ложки коньяку чи рому, 50 г вершкового масла і пакетик ваніліну.
У каструлі з’єднати масло, цукор (ідеально, коли він буде коричневим), ванілін, 2 столові ложки води, порізану цедру апельсина, прогріти до повного розчинення цукру.
Фрукти можна вибрати, які бажаєте: банани почистити і порізати кружечками, ананаси, абрикоси, яблука, сливи, персики, нектарин, полуниці тощо — порізати дрібніше, якщо вони великі, нанизати все це на дерев’яні шпажки, змочити в соусі і підсмажити на вогні до апетитних рум’яних смужечок, а затим полити рештою соусу і запекти до готовності.
Отож зробити своє літо незабутнім і смачним — справа наших рук. Смачного!
