Війна скасовується
Без огляду на ймовірні коаліційні союзи дострокові вибори не варто навіть i затівати.
Опозиційний блок, швидше за все, захоче працювати в тандемі з партією Рабиновича «За життя» — принаймні ідеологічно та ментально ці дві політсили є близькими.
Проте для заснування більшості їхніх «багнетів» замало.
Радикальна партія Ляшка та «Батьківщина», маючи на чолі лідерів, котрі збираються позмагатися за президентське крісло, навряд чи підуть на рейтингові втрати, приєднуючись до сумнівних спілок.
Що стосується гурту правих сил, то на їх проходження до парламенту сподіватися все ж не варто — найбільше затребуваною зараз є ліберальна тематика з ухилом у соцзахист.
Отже, варіантів лишається небагато.
Непоганий «шмат» парламентських крісел, за даними соцiологiв, може припасти на частку Блоку Порошенка, котрий, на відміну від «Батьківщини», майже напевне шукатиме собі союзників серед тих політгравців, котрі вже вступали з ним у спілку.
Це може бути й «Самопоміч», котра останнім часом дрейфує в бік покинутої нею коаліції. Це може бути також i «Народний фронт».
Ясність iз приводу планів останнього вносить депутатка «НФ» Вікторія Сюмар, котра дала чимале інтерв’ю виданню «Ліга».
Ось що каже Сюмар iз приводу злиття БПП та «НФ»:
«Виключати не можна нічого. Я не можу виключати не тільки співпрацю «НФ» iз Гройсманом на майбутніх виборах, а й навіть спільні формати з президентською силою і особисто Порошенком. Усе може бути. Але я точно знаю, що такі люди, як Яценюк чи Турчинов, завжди будуть в українській політиці впливовими гравцями».
Відповідаючи на запитання, чи можливе переформатування «Народного фронту» (з огляду на те, що рейтинг у партії — близький до нульового), депутатка додає таке:
«Усе залежатиме від конкретних умов, в яких проходитиме кампанія.
В Україні все дуже швидко змінюється. Єдине, що можу сказати точно, так це те, що «Народний фронт», як і два з половиною роки тому, залишився єдиною командою, хто хоч би що говорив.
Усупереч рейтингам, мені не соромно за цю команду. Ми багато зробили, якщо взяти до уваги ключових гравців команди».
«Помилування» Яценюка
Отож «Народний фронт» не проти забути про численні протиріччя та ще тісніше припасти до грудей Блоку Порошенка.
Очевидно, «ключових гравців» команди влаштує навіть варіант із повним поглинанням партії структурами БПП.
На перемир’я між двома фракціями вказує i той факт, який «УМ» згадувала в попередньому номері: ласi вакансії у виконавчій владі залишаються незайнятими через те, що торги між двома партнерами тривають.
Аби не «ображати» один одного, БПП та «НФ» просто нікого не призначають на вільні крісла.
Натомість екс-Прем’єр Арсеній Яценюк розсипається у компліментах своєму наступнику Володимиру Гройсману, говорячи, що голосів за відставку чинного Кабміну його фракція ніколи не дасть — їх, мовляв, «нема і не буде», бо Гройсман — «кращий» з усіх очільників уряду.
За таку улесливість Яценюку не можна було не віддячити, і крок «алаверди» з боку влади не забарився.
У березні 2017 року Генпрокуратура закрила кримінальні провадження, порушені проти Арсенія Яценюка.
Йдеться про справи, відкриті після звернення депутата Добродомова, котрий вимагав від Генпрокуратури розібратися принаймні у двох епізодах.
По-перше, у тому, чи мало місце отримання Яценюком хабара у розмірі 6 мільйонів доларів від нардепа колишнього скликання Ігоря Скосара.
І, по-друге, чи платив Яценюку Володимир Іщук за призначення його на посаду голови «Концерну РРТ» (а це — ще 3 мільйони).
Прокуратура розібралася і... справи закрила. Як пояснив заступник Луценка Юрій Столярчук — через «відсутність кримінального правопорушення».
Однак за рік до того, 30 березня 2016-го, Київський апеляційний суд визнав незаконним звільнення Миколи Гордієнка, колишнього голови Держфінінспекції.
Власне, з гучних публічних обвинувачень Гордієнка на адресу Яценюка й почалася розкрутка згаданих вище корупційних справ.
Цікаво, що через два тижні після рішення суду Яценюк пішов у відставку з посади Прем’єр-міністра, і, як казали знавці кулуарних інтриг, така близькість цих двох дат є невипадковою.
Перемогою Гордієнка у суді Яценюкові давали чіткий сигнал: не варто чинити спротив відставці, бо буде тільки гірше.
Адже корупційну карту можна розіграти ще раз, благо, що й головний обвинувач (Гордієнко) очистився від підозр і тепер — на відстані простягнутої руки.
Отож «любов» Гройсмана та Яценюка несе в собі певні елементи примусу.
Щоб останній не забув, бува, під якою підозрою він ходить, йому демонструють Миколу Гордієнка з ухвалою Апеляційного суду.
Цього видовища вистачає, аби екс-Прем’єр проникнувся думкою: краще змиритися з існуючим станом речей, аніж ходити на допити до Генпрокуратури й давати покази по суті висунутих обвинувачень.
Утім іншого виходу в обох сторін просто немає: «Народний фронт» і Блок Порошенка просто приречені на спільну підтримку або на спільний програш. Вибір лишається за ними.
І як постскриптум: на додачу до сказаного існують й інші чинники (а не лише братання Яценюка та Гройсмана), які вказують на те, що дострокові вибори можуть бути проведені вже незабаром.
Це, зокрема, збільшення кількості законодавчих ініціатив, спрямованих на отримання додаткових балів у свого електорату.
Таких, наприклад, як мовні квоти для телебачення, заборона російських сайтів, у тому числі соціальних мереж, ініціювання санкцій проти екс-президента Віктора Януковича та його оточення тощо.
На думку експерта Міжнародного центру перспективних досліджень Ігоря Петренка, це свідчить про те, що деякі партії активно готуються до позачергових парламентських виборів.
«Наприклад, «Народний фронт» намагається сегментувати електорат, використовуючи гасла партії війни, об’єднуючи ура-патріотів під собою. Це стосується й актуалізації питань санкцій проти Януковича і його оточення, і багатьох інших. Такі кроки говорять про те, що всі партії потихеньку готуються до цього, намагаються знайти різні ніші», — зауважує Петренко в інтерв’ю виданню «Апостроф».
