Майдан-3: реалії чи страшилки спецслужб — і чиїх?
Останнім часом в українських медіа активно поширюють заяви СБУ, Комітету з питань розвідки при президентові України, Головного управління розвідки (ГУР) такого змісту: >>
У Дніпрі судять аферистів, які вербували українців для роботи наркокур'єрами в Росії
07.06.2017
Цей судовий процес, що розпочався у Бабушкінському районному суді Дніпра, відразу став гучним.
Адже на лаві підсудних опинилися троє громадян України і один — Молдови, які займалися вербуванням наших співвітчизників на роботу до Росії.
Та зваблива пропозиція з хорошою оплатою виявилася насправді запрошенням до тамтешніх… тюрем.
Шукаю кур’єра. Зарплата — 10 тисяч гривень
Оголошення про запрошення попрацювати кур’єрами з зарплатою від 10 тисяч гривень з’явилися в багатьох містах нашої держави.
І хоча дивовижна щедрість роботодавців могла б принаймні викликати сумніви, бо ще й пропонувалося працювати в Росії, чимало українців на таку приманку клюнули цiлком серйозно.
Їх навіть не збентежило застереження роботодавців про те, що на цю некваліфіковану, але чомусь високооплачувану роботу можуть претендувати тільки ті, хто дотепер не притягувався до кримінальної відповідальності, а також не мав досвіду співпраці з правоохоронними органами.
Словом, шукали наївних довірливих простаків із незаплямованим минулим.
Це вже потім шукачі роботи зрозуміли, як їх ошукали. Хоча українців і справді працевлаштовували, та тільки не кур’єрами, а наркокур’єрами.
Російські правоохоронці завдяки цьому стали звітувати про рекордні досягнення у розкритті злочинів, хапаючи на кордоні недосвідчених перевізників отруйного зілля.
Відповідно, десятки українців тільки минулого року опинилися на лаві підсудних, чекаючи на тривалі терміни ув’язнення.
Адже, згідно з російським законодавством, «наркоманська» 228-ма стаття тамтешнього Кримінального кодексу передбачає максимальну санкцію — до 15 років позбавлення волі.
Як виявилося, такі нечувані випробування для українців готувалися за добре спланованою схемою.
Міністерство закордонних справ України повідомляє, що жертвами цієї афери стали близько 400 наших співвітчизників.
За неофіційними даними, у колоніях та слідчих ізоляторах Російської Федерації перебувають декілька тисяч українців.
А наприкінці минулого року дніпровські правоохоронці повідомили про затримання злочинної групи з чотирьох чоловіків, які вербували молодих людей віком 20-30 років через оголошення в метро та безплатних газетах саме для вищезгаданих вояжів.
Тепер на лаві підсудних опинилися і вони.
«В Україні твою сім’ю дістанемо»
Уже під час першого судового засідання стало зрозумілим, що масштаби такої біди є всеукраїнськими.
Наприклад, журналістів приголомшила розповідь мами засудженого у Росії на сім років позбавлення волі Євгена Онопрієнка з Черкас.
Як розповіла жінка, клюнути на таку приманку сина підштовхнув кредит на суму близько 100 тисяч гривень і двоє дітей, яких треба годувати.
Так українець опинився у російській Калузі.
Коли ж він збагнув, що розносити за вказаними адресами, які називалися тільки по телефону, він мав наркотичний засіб, схожий на чай, і став відмовлятися, йому пригрозили, що, мовляв, знають, де його родина і діти, і дістануть, якщо треба, і в Україні.
Загнаний у безвихідь молодий чоловік був змушених грати за правилами злочинців.
Схожу історію могли розповісти й інші родичі засуджених у Росії, які зібралися цього дня в залі судових засідань.
Чи причетні до такої схеми спецслужби нашого північного сусіда, можна тільки припускати, хоча й важко передбачити, що це обходиться без них, всюдисущих.
З іншого боку, тут і політику, як у справах Сущенка, Клиха і їм подібних, не пришиєш.
Отож і шлях виходу з ситуації доводиться шукати інший.
Наприклад, ставити питання, щоб українці, ув’язнені в Росії за такою схемою, могли відбувати покарання на Батьківщині.
Але тодi необхідно визнавати їх злочинцями, на що ніхто з них, певна річ, не може погодитися.
І саме судовий процес, який розпочався у Дніпрі, може спонукати подивитися на все, так би мовити, з іншого боку.
У тому розумінні, що ув’язнені «за наркотики» наші співвітчизники насправді є не злочинцями, а жертвами великомасштабної афери.
При цьому не факт, що цей судовий процес продовжиться у Дніпрі.
Адже, незважаючи на те, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні проводилося саме тут, і доведення гучної справи до кінця є незаперечною заслугою місцевих поліцейських, потерпілі є в різних регіонах України, яким набагато зручніше буде їздити на суди до Києва.
Отож наразі Вищий спеціалізований суд нашої держави має ухвалити рішення щодо доцільності такої зміни підсудності. n
