До завершення поточної сесії лишається три тижні.
Всередині липня народні депутати традиційно розійдуться на канікули — до вересня.
Швидше за все, жодних дострокових виборів восени наразі не передбачається (позаяк оголошувати їх слід було б уже зараз), а отже, народні обранці можуть зі спокійною душею розслабитися.
І байдуже, що на даний момент у вертикалі виконавчої влади лишається чимало незакритих вакансій.
Як показує приклад ЦВК, можна безкінечно зволікати та воловодити із призначенням нового складу цієї структури, а відтак ще й поширити цей досвід на інші установи.
Втім ще може статися диво, і тоді в Україні з’явиться новий омбудсман, новий голова Нацбанку, новий очільник Фонду держмайна та аудитор НАБУ, нові члени Рахункової палати та вже згаданого вище ЦВК, а також двоє нових урядовців — міністр охорони здоров’я та міністр аграрної політики.
Однак чи варто вірити у чудеса?
Зірвати банк
Почнемо з Нацбанку та Валерії Гонтаревої. «Недозвільнена» глава НБУ перебуває у двомісячній відпустці, на час котрої її підміняє перший заступник Яків Смолій.
Щодо перспектив призначення нового очільника Нацбанку, то тут думки вищого керівництва країни розходяться.
Президент Петро Порошенко на своїй останній прес-конференції повідомив, що ця вакансія може бути закрита ще до початку парламентських літніх канікул.
Тим часом міністр фінансів Олександр Данилюк прогнозує появу нового голови НБУ у вересні.
За його словами, існує низка кандидатів на цю посаду, причому серед них є й «найбільш прийнятний».
Данилюк не уточнив, про кого йдеться, зазначивши, що остаточне рішення має бути ухвалено Президентом.
При цьому міністр додав, що глава українського підрозділу «Райффайзен Банк Аваль» Володимир Лавренчук «володіє всіма необхідними якостями, щоб стати ефективним главою НБУ», — зазначив він в інтерв’ю агентству Reuters.
Однак не виключений і варіант, згідно з яким Яків Смолій плавно «перетече» з приставки «в.о.» на постійну роботу головою Нацбанку.
Депутат від БПП Вадим Денисенко каже, що це можливо, проте інші кандидати все ж є більш вірогідними.
Серед імен цих «інших» фігурує як згаданий вище Лавренчук, так і голова Незалежної асоціації банків Роман Шпек.
А політолог Руслан Бортник зауважує таке: «Все ж нам варто очікувати нової людини на цій посаді. І тут можливі два варіанти призначення. Перший — це якщо крісло займе довірена людина Президента і наших західних партнерів, наприклад голова правління «Райффайзен Банк Аваль» Володимир Лавренчук. Другий варіант — крісло стане розмінною монетою в коаліційних торгах, адже сьогодні багато говорять про те, що коаліція відновлюватиметься. В такому випадку цю посаду займе політична фігура, не виключаю навіть, що один iз нардепів», — резюмує він.
Але крісло голови Нацбанку — не єдиний козир, котрим сподіваються «побити» всі коаліційні суперечки. На торги виносять й інші портфелі. Зокрема, й склад Рахункової палати, про яку йтиметься нижче.
Палата номер?...
«Ви знаєте, що питання Рахункової палати мною було винесене в зал, — пояснював тижнів зо два тому спікер Верховної Ради Андрій Парубій.
— На жаль, воно не набрало необхідної кількості голосів і зараз розпочався новий процес, бо, згідно із законом «Про Рахункову палату», коли є нерезультативне голосування, оголошується новий конкурс, і, згідно із законом, Бюджетний комітет проводить цей конкурс.
Я звернувся і до Бюджетного комітету, і до голови підкомітету, який безпосередньо курує цю сферу, щоб чим швидше ми змогли пройти відповідні етапи підготовки — і відкритий конкурс, і подачу кандидатів, і на Бюджетному комітеті організувати попередній розгляд тих кандидатів і визначення дев’ятьох iз них, які пропонуватиме ВР. Але цей процес не зможе завершитись швидше, як за один-два місяці», — пояснював Парубій.
Насправді ситуація ускладнюється тим, що Рахункова палата виставляється на парламентський аукціон разом із посадою Уповноваженого з прав людини.
Мовляв, «Народний фронт» отримає можливість пролобіювати у це крісло свою кандидатуру (Людмилу Денiсову) в обмін на необхідний Блоку Порошенка склад Рахункової палати та її голову.
Річ у тім, що за новим законом повноваження цього органу щодо контролю за надходженням та використанням бюджетних коштів розширюються.
Також ускладнюється процедура звільнення членів палати, тож не дивно, що за вплив на неї ведуться запеклі баталії.
Парламент намагався обрати дев’ятьох членів палати у квітні — їх було визначено рейтинговим голосуванням, але так і не затверджено саме через саботаж «фронтовиків».
Друга спроба може виявитись успішнішою, якщо буде задоволено кадрові забаганки партнерів по коаліції.
Але для цього треба посадити в крісло Уповноваженого з прав людини креатуру «фронтовиків». З цим саме й виникають проблеми.
Битва за права та їхнього репрезентанта
Учора, 6 червня, Верховна Рада відклала призначення Уповноваженого парламенту з прав людини до завершення спеціальної перевірки щодо кандидатів.
Так принаймні пояснив затримку спікер Парубій.
«Виникли перешкоди для розгляду цього питання. Зокрема, під час проходження спецперевірки НАЗК (Національне агентство iз запобігання корупції) звернулося з проханням дати більше часу для перевірки всіх кандидатів», — сказав він.
За словами спікера, питання призначення омбудсмана буде розглянуто після того, як НАЗК надасть відповідні висновки. Коли ж саме це станеться — Парубій не уточнив.
Нагадаємо, що у відповідності до законодавства Уповноважений обирається таємним голосуванням.
Якщо в першому турі жоден iз кандидатів не набере необхідної кількості голосів, будуть повторні вибори між двома фаворитами.
Наразі профільний комітет рекомендував розглянути три кандидатури на цю посаду — Людмилу Денiсову від «Народного фронту», Сергія Алексєєва від Блоку Порошенка та Андрія Мамалигу від Радикальної партії.
Кожен iз них зібрав за свою кандидатуру більше сотні депутатських підписів (за законом потрібно не менше чверті від депутатського складу).
Жодних відкритих конкурсів, яких вимагали правозахисники, не відбулося. Денiсова та Алексєєв — чинні депутати від фракцій коаліції, тож є відверто політичними фігурами.
Поки що фаворитом «перегонів» екс-міністр соцполітики в уряді Тимошенко Людмила Денiсова.
Подейкують, що її козирна тема полягатиме в обіцянках захистити права мешканців окупованого Криму, звідки вона сама родом.
Тим часом не виключено, що список претендентів уже найближчим часом буде розширений, але поки все йде до того, що саме Денiсова боротиметься з Валерією Лутковською, яка вже більш ніж п’ять років перебуває на посаді омбудсмана.
Те, що конфлікт обіцяє бути серйозним, стало зрозуміло після того, як у цю історію втрутилася міжнародна правозахисна організація Amnesty International.
«Ми вимагаємо гарантувати відповідність кандидатів професійним стандартам, а також їхню незалежність від впливу партійних інтересів шляхом проведення відкритого висування та обговорення кандидатів із залученням до процесу відбору представників громадянського суспільства.
В іншому випадку є великий ризик того, що цю відповідальну посаду отримає людина, для якої захист партійних інтересів або інтересів окремих осіб буде вищим, ніж захист прав людини», — зазначила директор «Amnesty International Україна» Оксана Покальчук.
А тим часом, доки у Верховній Раді та поза її стінами ламатимуть списи довкола того, кого і як обирати омбудсманом, на своїй посаді лишатиметься Валерія Лутковська.
І якщо невизначеність у цьому питанні триватиме довго, Лутковська отримає шанс перетворитися на другого Михайла Охендовського — «вічного» главу Центрвиборчкому, котрий «пересидів» у своєму кріслі вже всі можливі терміни та дедлайни.
Примара Тимошенко
До речі, про ЦВК. Усе, що відбувається нині з цією інституцією, заслуговує на окремий сюжет.
Бо справа не лише в тому, що Верховна Рада не може (а, швидше за все, не хоче) відправити у відставку тих цевекістів, чиї каденції добігли кінця, і призначити замість них нових.
Справа ще й у персоні нинішнього голови ЦВК Михайла Охендовського, про якого кажуть, що він дуже потрібен Петру Порошенку — для того щоб у 2019 році не зареєструвати кандидатом у президенти Юлію Тимошенко як особу, що має судимість.
Здавалося б, версія цілковито абсурдна, але є два «але». По-перше, слід узяти до уваги метаморфози, котрі відбуваються із самим Охендовським.
Скандали з ним почалися з так званої «чорної бухгалтерії» Партії регіонів. Його прізвище знайшли в списку тих, хто брав «відкати».
Антикорупційне бюро звинуватило голову ЦВК в отриманні 162 тисяч доларів хабара. Але для Охендовського це не мало жодних наслідків.
Змінювати риторику щодо звинувачення Охендовського розпочали в лютому 2017 року.
Тоді голова ЦВК заявив, що його адвокати подають клопотання про закриття кримінального провадження. Згодом сталося неймовiрне: голова ЦВК змінив статус iз підозрюваного на потерпілого.
Дехто з оглядачів побачив у цій події унаочнення «гібридної війни» між НАБУ та Генпрокуратурою, однак усе може бути значно простіше, якщо припустити, що Михайло Охендовський перебуває під особистим протекторатом Петра Порошенка.
Так це чи ні — покаже час, який БПП не витрачає намарно.
Адже, як стало відомо вчора, Блок Петра Порошенка хоче, щоб антикорупційні органи перевірили контракт на постачання російського газу 2009 року, укладений Юлією Тимошенко, на предмет корупції та державної зради.
Про це заявив лідер фракції БПП Артур Герасимов на засіданні погоджувальної ради.
«Фактично на сьогодні кожен українець: і старий, і новонароджений, і хворий, і бідний віддав Путіну близько 700 доларів. Підписаний контракт — це не просто злочин проти українського народу, це зрада національних інтересів, яка мало не знищила країну», — вважає Герасимов.
З цим, звісно, складно сперечатися. Як і з тим, що присутність Тимошенко на виборах є вкрай небажаною для Петра Порошенка, а це вже в рази збільшує цінність деяких ситуативних помічників нашого Президента — на кшталт ЦВК та його очільника.
Тотальний кадровий голод
Окрім НБУ, Рахункової палати, ЦВК та інституту Уповноваженого, зміна кадрового складу не відбувається, зокрема, й у Конституційному Суді.
А ще без повноцінних керівників залишається Фонд держмайна (після відставки Ігоря Білоуса) та Державна фіскальна служба (після гучної історії з Романом Насіровим).
Про можливість обрання нових керівників цих надважливих відомств поки що не йдеться взагалі.
Навряд чи в Кабміні поспішатимуть i з обранням нового міністра аграрної політики замість Тараса Кутового — перший заступник міністра Максим Мартинюк, який досі був тіньовим керівником міністерства, просто зараз вийде з тіні.
Він є куратором прем’єрського варіанта земельної реформи, через незгоду з яким нібито й грюкнув дверима Кутовий.
Окрім ігнорування кадрових потреб, є у нинішнього парламенту й ще одна проблема.
Народні депутати скаржаться на незадовільну якість порядку денного.
ВРУ затягує розгляд питань, які необхідні країні для усунення корупції, заявляє нардеп і голова «антикорупційного» комітету Єгор Соболєв.
«Цього тижня в парламенті розглянуть лише один законопроект, підготовлений нашим комітетом для нищення корупції. І він поставлений на голосування у п’ятницю в першій половині дня. Ми всі знаємо, що в цей час жоден законопроект, жодна постанова не може бути прийнята, тому що в залі ніколи немає депутатів», — зазначив він.
За словами депутата, до порядку денного Ради на поточний тиждень не включені й інші важливі законопроекти цього напрямку, які підготував комітет і на які чекає НАБУ та САП.
«Я говорю і про право Антикорупційного бюро прослуховувати корупціонерів за рішенням суду, але без контролю СБУ, і про законопроект, який узгоджено з Венеціанською комісією, про обов’язок кандидатів у народні депутати і президенти доводити легітимність майна своїх родин», — сказав Соболєв.
Словом, якість парламентаризму залишає бажати кращого. Як і якість теперішньої влади в цілому.
