Про що мовчить Зеленський. Кому після війни належатимуть ключі від українських надр?
Хоча нам цього прямо ніхто не каже, але ми розуміємо: нас ведуть негативними сценаріями. >>
Прибуткове болото: як американці заробляють на вирощуванні крокодилів
07.06.2017
Маленькі рептилії, з якими дозволяють фотографуватися відвідувачам ферми, спокійно поводяться перед фотокамерою. (Фото автора.)
Певно, якби першопрохідці зважали на всі стереотипи і страшилки, якими нас лякають вiд самого дитинства, ніякою підприємницькою діяльністю ніхто б так і не наважився займатися.
Скажімо, з чим у вас асоціюється крокодил? Певно ж, зі страшною зубастою пащею, якою він так і норовить схопити нещасну жертву, підступно, вистрибнувши з очеретяної засідки?
Подібні кровожерливі картинки нам зазвичай демонструють по телебаченню і описують у драматичних пригодницьких текстах.
Насправді ж ці рептилії — лінькуваті милі створіння, які, найімовірніше, не нападуть на вас, якщо їх не заганяти у глухий кут. Ну і, якщо вони не голодні...
«Гена» зелений тільки в мультику
Наш гід по флоридських болотах, Серхіо, власник невеличкого аероботу, ще на старті подорожі переформатував адреналінові очікування.
По-перше, у плавнях, якими пролягає екскурсійний маршрут, спостерігатимемо ми переважно не за крокодилами, а за алігаторами, які є основним рідкісним надбанням цієї місцевості.
По-друге, це зовсім не підступні, а дуже скромні й лякливі істоти, яких зовсім не варто боятися.
Кіношникам, що їх теж часто обслуговує водяне «таксі» Серхіо, доводиться по кілька місяців чатувати на голодного й переляканого крокодильчика, аби якимись трюками розізлити його й отримати видовищний кадр роззявленої пащі та нападу на людину (насправді ж — захисту від агресивного провокатора).
І по-третє... в природі не існує ні зелених крокодилів, ні зелених алігаторів! Ну добре, є десь якийсь один-єдиний підвид «iз прозеленню».
Та й то — якщо дуже захотіти ту прозелень помітити.
Насправді ж ці рептилії можуть бути які завгодно: бурі, коричневі, руді, сіруваті... Навіть жовті є. Але не зелені!
Натхненні веселим і безтурботним Серхіо ми вирушили на екзотичне фотополювання — це один з основних прибуткових бізнес-проектів власників чисельних болотяних ферм.
Крокодилячі ферми в Національному парку Еверглейдс у Флориді — один iз поширених місцевих видів сільськогосподарського бізнесу, скооперованого з туристичними компаніями.
До того ж — бізнесу сезонного. Початок червня зазвичай стає фінішним для любителів поганяти болотами в пошуках видовищного фото.
На літо плавні підсихають і навіть «наші»крокодильчики вже не стільки плавали, скільки повзали по збуреному мілководдю, намагаючись сховатися між лататтям та прибережними корчами від цікавих туристів.
Утім найсміливіший iз них таки зреагував на екзотичне «квакання»Серхіо і підплив на поклик.
Навіть дозволив роздивитися своє білувате черевце у стрибку за необачною рибкою.
Виявляється, крокодилові треба розвернутися набік, щоб побачити свою здобич.
Вполювати її по прямій заважає... власний ніс, який виступає перед очима, щоб можна було дихати, не надто себе «засвічуючи».
Тому Серхіо тренованим поглядом завжди першим помічав рептилій, видивляючись на водному плесі три характерні ґульки: очі і ніс-«перископ».
Ми вихоплювали фотоапарти вже за його командою.
Болота як національне надбання
Airboat Rides (Тур на аерботі), який ми собі замовили, — захоплююча поїздка з вітерцем володіннями диких, але добродушних алігаторів.
Під час сафарі по болоту нам, як і всім гостям ферми, розповідали про важливість збереження популяції хижаків для природного балансу.
Національний парк Еверглейдс у Флориді простягається територією завдовжки 240 кілометрів і шириною в 90 кілометрів.
Субтропічні чагарники підтримують води найбільшого озера Північної Америки — Окичобі. Велику частину парку займає саме дика природа.
Парк є об’єктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і міжнародним біосферним заповідником. Еверглейдс знаменитий не лише рідкісними алігаторами.
Тут можна зустріти дельфінів, черепах, орланів, ламантинів і білу чаплю.
А ще тут мешкає рідкісна пума Флориди, павичі, барвисті качки і, власне, крокодили.
Не плутайте крокодилів з алігаторами
Виявляється, різниця між цими представниками роду крокодилячих досить помітна.
Перше — це зуби крокодила: навіть при закритій пащі вони завжди стирчатимуть назовні.
Морди крокодилів мають гостру V-подібну форму.
Вони доволі великі: можуть сягати до 6 метрів у довжину.
Крокодили здатні жити не лише у прісній, а й у солоній воді.
Вони мають соляні залози, щоб виводити з організму накопичену сіль.
Саме завдяки їх роботі виник стійкий вислів «крокодилячі сльози». Алігатори значно дрібніші.
Їх довжина рідко перевищує п’ять метрів, паща алігаторів тупа і коротка, трохи сплющена, щелепи мають звичайну будову.
Алігатори соляних залоз не мають і вивести накопичену сіль не можуть, тому їх проживання в солоній воді неможливе.
Ареал проживання крокодилів обширний: Африка, Азія, Австралія, Америка.
На сьогодні відомо тринадцять різновидів крокодилів.
Алігаторів відкрили на території Австралії — саме за назвою місцевої річки Alligator River вони й отримали своє ім’я.
Сьогодні популяція алігаторів невелика: зустріти їх можна лише на просторах тропічної Америки та в Китаї.
Видів алігаторів усього два: міссісіпський і китайський.
Крокодили харчуються будь-якою їжею, з якою можуть упоратися: чи то риба, чи дрібні або великі ссавці.
Полюють переважно вночі. Без їжі обходяться тривалий час.
Високий рівень виживання досягається завдяки запасам жиру, адже 60 відсотків їжі, яку вживає крокодил, переходить у жировий прошарок.
Алігатори у природі воліють харчуватися рибою, але іноді можуть пообідати і невеликих розмірів ссавцем.
Алігатори стійкі до падіння температур і виживають, навіть коли стовпчик термометра опускається нижче нуля.
Поїздка на ферму алігаторів включає екскурсію по річці, пішохідну прогулянку і відвідини шоу.
Пішохідний маршрут пролягає довкола великого ставка.
Одна з найпопулярніших серед зарубіжних туристів Everglades Alligator Farm була заснована в 1982 році саме для прогулянки по болотах на катері, але через три роки перетворилася на справжню ферму.
Через любителів аксесуарів iз крокодилячої шкіри популяція рептилій стала нестримно скорочуватися й опинилася на межі зникнення.
Тому місцева сім’я Хадсон відкрила першу ферму для вирощування алігаторів на околицях національного парку.
На крокодиловій фермі сьогодні мешкає більше двох тисяч тварин.
Яйця крокодилів збирають щороку і продають фермерським господарствам по всьому штату. Найбільше крокодили активні на сході сонця.
Якщо хочете поглянути, як вони б’ють хвостами, гарчать, то приходьте рано-вранці, до відкриття ферми.
Гостям найбільше подобається катання на аероглісі — плоскодонному човні з повітряним мотором по мангрових чагарниках. Якщо захочете, зможе також потримати на руках крихітного алігатора або змію.
Не субтропіками єдиними
Розведення екзотичних тварин набуває у світі все більшої популярності.
Особливо, коли йдеться про виробництво та реалізацію тваринницької продукції преміум-класу.
Не дивно, що кількість крокодилячих ферм стрімко збільшується, і нові виробництва відкриваються навіть у тих країнах, де клімат не надто придатний для цього бізнесу.
Сьогодні один кілограм м’яса крокодила коштує в Європі близько 40 євро.
Ціна на шкіру рептилії досягає 5 тисяч євро.
Страви з додаванням крокодилячого м’яса — невід’ємна складова південної кухні.
А китайські кулінари, мистецтво яких базується на традиційній медицині, стверджують, що вживання м’яса цих рептилій рятує від застуди і попереджає ракові захворювання.
Провідні європейські бренди продукують вироби з крокодилячої шкіри як невід’ємну частину своїх колекцій.
Ідеєю розведення крокодилів запалюється все більше заповзятливих бізнесменів.
Підхопили крокодилячу хвилю і багато європейських країн.
На початку 2013 року навіть у Чехії влада легалізувала розведення крокодилів iз метою подальшої переробки та продажу крокодилячого м’яса.
Сьогодні одне з підприємств Південної Моравії вирощує дві сотні нільських крокодилів.
У світі ферми, орієнтовані на реалізацію м’яса і шкіри рептилій, досягають рентабельності в тому випадку, якщо кількість крокодилів, які належать підприємству, становить від п’ятисот до тисячі особин.
Термін окупності бізнесу може досягати десяти років.
Невелика рептилія — неординарний та екзотичний подарунок, за який українці готові викласти суму 150—300 доларів.
Компанії, що працюють на цьому ринку в Україні, поки що заробляють на посередництві, привозячи рептилій на замовлення з-за кордону.
