Хтось справедливо зауважив: немає більш мобільного, слухняного та організованого прошарку соціуму, аніж віряни православної церкви Московського патріархату.
При потребі вони демонструють чудеса форс-мажору: якщо треба розгорнути якусь акцію, зібрати «московських» віруючих — це справа однієї-двох годин.
Вони завжди готові до бою — з усією своєю агресією та екзальтованою істерикою, яка так добре виглядає на російських телеекранах.
Востаннє московський клір збирав свій «електорат» під Верховною Радою, коли парламент мав розглядати «антицерковні» законопроекти.
З цієї затії, до речі, так нічого й не вийшло — не в останню чергу завдяки позиції Блоку Порошенка.
Новація номер один: заборонити церкві антиукраїнську діяльність
Ще у 2016 році у Верховній Раді було зареєстровано два законопроекти, метою яких автори називають захист національної безпеки України та убезпечення громадян від впливу антиукраїнської пропаганди, яку можуть просувати у релігійних організаціях.
Згідно з проектом Закону «Про особливий статус релігійних організацій, керівні центри яких знаходяться в державі, що визнана державою-агресором» (№4511), особливий статус передбачатиме підписання договору між державою та релігійною організацією, при цьому остання бере зобов’язання поважати суверенітет, територіальну цілісність та закони України.
Санкції за порушення законодавства або встановлення факту співпраці з представниками мілітарно-терористичних угруповань передбачають припинення діяльності організації.
Водночас запропонований законопроект декларує і зобов’язання держави — гарантувати права та безперешкодну діяльність релігійним організаціям.
Крім того, наголошують автори проекту, документ не містить жодних обмежень щодо самих релігійних процесів та не забороняє церкву як таку.
Автори та експерти-релігієзнавці переконані, що найбільший ризик існує для УПЦ МП.
«Московський патріархат керує призначеннями священиків і диктує акценти під час проповіді. Згідно з Конституцією, церква в Україні відділена від держави, але держава не може спокійно дивитися, коли в церквах іде відверта антиукраїнська пропаганда. На жаль, зараз Московський патріархат є інструментом впливу на нас державою-агресором, яка вбила 10 000 громадян.
Зайдіть до бази даних «Миротворець», скільки там є служителів Московського патріархату? Їх там кілька сотень! Тих людей, які з автоматами позували на фоні наших вбитих вояків, які читали проповіді, щоб відокремити частину України і приєднати її до Росії. Усі ці люди порушили законодавство і є злочинцями», — вважає нардеп Антон Геращенко.
Законопроект №4511 належить авторству кількох нардепів, переважно з Блоку Порошенка та «Народного фронту» — Дмитру Тимчуку, Андрію Левусу, Олександру Бригинцю, Олегу Петренку на іншим.
Його критики зауважують, що дух і буква цього законопроекту суперечить українській Конституції.
Власне, Головне науково-експертне управління парламенту і звернуло увагу на те, що право на свободу світогляду та віросповідання гарантоване Конституцією України, а церква в Україні відокремлена від держави.
Тому надання «особливого статусу» з боку держави для деяких релігійних організацій, на його думку, може розцінюватись як втручання держави у діяльність церкви.
Тож парламентські експерти рекомендували цей законопроект відхилити.
А міністерство культури та Комітет Ради з питань культури і духовності дали іншу пораду — прийняти законопроект у першому читанні з подальшим його доопрацюванням.
Новація номер два: заборонити УПЦ МП захоплювати чуже
Тепер iз приводу законопроекту №4128.
Ним пропонується внести зміни у чинний Закон «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо врегулювання процедури заміни юрисдикційної належності релігійних громад.
Писав цей закон також цілий творчий колектив: нардеп від «Народного фронту» Віктор Єленський, голова фракції Блоку Порошенка Артур Герасимов, позафракційний Сергій Тарута, «радикал» Андрій Лозовий та інші.
Про що йдеться в документі? Єленський наполягає, що кожен віруючий має право змінити релігійну підлеглість, тим паче, що в багатьох населених пунктах люди вже не хочуть перебувати в Московському патріархаті.
За цим законопроектом, Закон «Про свободу совісті та релігійні організації» доповнюється терміном «самоідентифікація»:
«Належність особи до релігійної громади визначає її самоідентифікація із цією релігійною громадою, підтвердженням чого є участь у релігійному житті конкретної громади».
Відтепер, якщо «самоідентифікована» громада вирішить перевести приход у тому чи іншому населеному пункті з Московського патріархату до Київського (або навпаки), то храм, відповідно, змінить релігійну юрисдикцію.
Природно, що у подібній новації УПЦ МП вбачає неабияку для себе загрозу. Хоча сама «московська» церква не соромиться відбирати у «конкурентів» з Київського патріархату храми та зазіхати на чужі громади.
Досі все це робилося без жодних законних підстав, і саме тому законопроект №4128 хоче покласти край подібній практиці.
Утім, документ так само отримав негативний вердикт Головного науково-експертного управління.
Але, за словами народного депутата від «Народного фронту» Вікторії Сюмар, якщо у якогось з двох «церковних» проектів і є шанси бути проголосованим принаймні в першому читанні, то саме у 4128-го.
Можливо, так воно і є, проте 18 травня, в день, коли обидва згадані законопроекти мали розглядати у Верховній Раді, депутати за них так і не взялися. Формальна причина: просто не встигли.
Неформальна — Блок Порошенка, чия прихильність до партнера по коаліції — «Народного фронту» — залежить від політичної кон’юнктури, на цей раз вирішив не підігравати «фронтовикам».
Адже саме вони й були найпершими лобістами «антицерковних» законів — попри те, що писали їх змішані групи авторів.
«Ми повинні не просто тричі, а триста тричі подумати перед тим, як у питання, пов’язані з релігією та церквою, втручатися через законодавчі дії. Вважаю, що сьогодні ми не повинні це розглядати, і ми це розглядати не будемо», — говорив напередодні заступник голови фракції БПП Олексій Гончаренко.
Відтак питання виявилося не те щоб зовсім закритим, але відкладеним на невизначений термін.
Реакція зацікавлених
І хоча спроба обмежити антиукраїнську діяльність УПЦ МП не завершилася нічим конкретним (так само, як і ідея введення візового режиму з Росією), реакція на неї не забарилася.
Численний мітинг представників Московського патріархату звинуватив народних обранців у посяганні на їхню свободу віросповідання.
Відтак УПЦ МП звернулася до депутатів із закликом не ухвалювати «антицерковні» закони, погрожуючи натомість релігійною війною в Україні.
«Українська православна церква неодноразово наголошувала на небезпеці цих законопроектів, які мають не тільки антицерковний, а й антидержавний та антинародний характер, і їхнє прийняття призведе до релігійної ворожнечі, дискримінації та порушення свободи совісті та віросповідання. Реалізація цих законопроектів відкриє двері для релігійної війни та покладе негативний відбиток на Україну на міжнародній арені», — йдеться в офіційній заяві церкви.
Звісно, що на законопроекти бурхливо відреагували передусім й у Кремлі, назвавши їх «неприпустимими».
А патріарх РПЦ Кирило навіть утруднив себе писанням звернення щодо цього Папі Римському, Генсеку ООН, а також лідерам «нормандської четвірки».
Ініціативи українського парламенту активно засудили й російські ЗМІ. Втім, не всі.
Відомий російський публіцист і журналіст Олександр Невзоров в ефірі радіостанції «Ехо Москви» зазначив, між іншим, наступне:
«Я візьму на себе сміливість рекомендувати українцям як можна швидше і як можна більш однозначно та жорстко вирішити питання з РПЦ, з московською церквою, яка перебуває на території України».
Невзоров додав: «Тому що до тих пір, поки вони не припинять діяльність цієї організації або істотно не зменшать її на території України, до тих пір їм не вдасться перемогти навіть в ідеологічній війні з Росією, оскільки це пропагандистська організація — це організація, яка висмоктує в України гроші, і на ці гроші жирує і, знову-таки, веде війну проти України. Тому тут треба, що називається, квапитися», — сказав він.
Добре, що подібні речі розуміє Невзоров, але погано, що до такого усвідомлення не доріс, приміром, той-таки Олексій Гончаренко. Втім, заборона російських соцмереж, на яку зважився Петро Порошенко, все ж таки вселяє надію.
