Однією з театральних прем’єр у Києві, яка наповнює глядачів істинними смислами, стало «Перетворення» Театру на Липках.
У виставі режисер Олег Мельничук поєднав однойменний твір народженого у Празі Франца Кафки і біографію письменника: спрагу творчості, кохання, складні взаємини з батьком і хворобу на туберкульоз.
Про Грегора Замзу, який раптово перетворюється на комаху, Франц Кафка написав 29-річним.
Звичайно, «Перетворення» належить до літератури абсурду.
Втім саме така форма дає поштовх до глибинних роздумів: чи у будь-якій подобі людина потрібна найближчим і до якої межі вони здатні сприймати інакшість.
Ця тема тісно переплітається у виставі з біографією Франца Кафки, прагнення писати якого не надто підтримувалося сім’єю.
Деспотизм батька яскраво передає у виставі спогад про те, як за непослух дитину виставляють у темінь ночі до ранку — на роки вселивши тим страх і відчуття нерозуміння.
А взаємини, характер і комплекси формують саме такі деталі.
Вистава про недолюбленість — так характеризує своє дітище Олег Мельничук.
«Про недостатню увагу до дітей — вона може накопичуватися. І це може створити монстрів і потвор.
«Наші діти помстяться нам за те, в чому ми самі прогрішилися перед власними батьками» — це слова Кафки», — каже режисер, який у «Перетворенні» ще й сценограф, художник по костюмах та музичний оформлювач.
Київському театру виставу запропонував Олег Мельничук.
Він працює режисером у Берегівському угорському театрі, створеному 1993 року. Вистави угорською мовою закарпатського колективу частіше показують за кордоном, аніж в Україні.
(Нині працюють над можливістю робити синхронний переклад, щоб презентувати постановки на вітчизняних сценах).
До речі, це друга вистава режисера-постановника у Театрі на Липках — із 2009-го йде «Шинель» за Миколою Гоголем.
У ній Олег Мельничук постає теж у кількох іпостасях — сценографа, художника і художника по костюмах.
«Перетворення» — вистава технічно складна.
Як майже кожна постановка у Театрі на Липках — багаторівнева: не дуже велику сцену використовують у кількох площинах.
І це посилює сприйняття багатогранних взаємин і проблем.
Глядач перебуває у просторі холодної матерії, холодних предметів, холодної чорно-білої фактури.
(Зокрема, використовують справжні ліжечка для новонароджених, із пологового будинку №1).
Але є і тепле на сцені: материнська готовність любити дитину за будь-яких обставин і віддане юне кохання.
Батька у виставі грає заслужений артист Олександр Вілков. Роль матері почергово виконують заслужена артистка Анжеліка Гирич та Інна Бєлікова.
У виставі три виконавці Грегора: Ігор Пінчук, Єгор Литвинов, Сергій Гирич. Кафка — це Руслан Гофуров або В’ячеслав Кошелєв.
Любляча Феліца, з якою у реальному житті Кафка був двічі заручений, втім до весілля справа так і не дійшла, — Дар’я Кривошей та Анісія Стасевич.
«Глядач вийде емоційно перевантаженим, може (погане слово), емоційно прибитим», — каже Олег Мельничук.
Але це той стан, який дає змогу переоцінювати свою поведінку і працювати над помилками.
