«Це не має бути знищене. Однозначно. Однозначно це має бути збережене».
Такі слова 2015 року сказав київський міський голова Віталій Кличко, оглядаючи унікальну знахідку на Поштовій площі.
Тоді вчені на глибині 7 метрів виявили частину вулиці стародавнього Києва, зокрема фрагменти будівель, старі частоколи та зруби, що збереглися в порівняно непоганому стані.
Археологи кажуть, знахідка датується приблизно XI-XIII століттями, тобто це пам’ятка Київської Русі.
Такі артефакти можуть змінити уявлення про тогочасний Київ, бо науковці завжди вважали, що місто закінчувалося в районі вулиці Боричів узвіз, тож знайти такі зруби на Поштовій площі ніяк не сподівалися.
Тоді навіть створили спеціальний інформаційний штаб щодо археологічних робіт на Поштовій площі.
Штаб щовівторка інформував журналістів та всіх зацікавлених експертів і киян про дальші роботи з дослідження та музеєфікації археологічних знахідок на Поштовій площі.
У вересні 2015 року повідомили про виявлення під час розкопок ще одного осередку археологічних знахідок, що датуються серединою XVII століття.
Нова знахідка, за припущеннями істориків, може бути дерев’яною фортифікаційною спорудою.
Тепер археологи кажуть — унікальний об’єкт під загрозою знищення, бо ж після Нового року фінансування їхніх робіт практично припинилося.
До середини березня вони ще трималися, але зрештою були змушені припинити розкопки.
Усе через крихкий матеріал, з яким працюють дослідники. Розповідають: можна знахідки демонтувати, але ж ці дерев’яні артефакти нетривкі, а зважаючи на їхній вік, то практично кришталеві.
З ними потрібно проводити відповідні процедури. Бо археологи їх розкопують, а консервувати їх ніхто не консервує, адже це потребує чималого фінансування.
Водночас консервацію треба робити якнайшвидше. Адже про те, щоб їх засипати землею, і мови немає, бо тоді з ними можна попрощатися назавжди.
Розшукується вигодонабувач
Цінні артефакти знайшли на місці побудови нового торговельного центру. За законом, в Україні в зоні новобудов фінансує розкопки забудовник.
Директор Центру археології Києва при Інституті археології НАН України, кандидат історичних наук Михайло Сагайдак розповідає, що замовником робіт є комунальне підприємство «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва».
Потім з’ясувалося, що це підприємство наймає підрядників, а хто є прямим вигодонабувачем — невідомо.
«Є інвестор, який може щось вкладати, а як з’єднуються ці кошти — невідомо», — розповідає Михайло Сагайдак. Комунальне підприємство каже — грошей нема, тоді археологи звертаються до інвестора, він дає гроші.
Пан Михайло в інтерв’ю «Громадському радіо» розповів:
«У цьому багатоголоссі політику веде не стільки наш замовник, з яким ми офіційно підписали договір на розкопки, скільки та сторона, яка юридично ніяк iз нами не пов’язана, тобто інвестор цього будівництва. Постійно відбувається диригування збоку. У нашого замовника на рахунку не опиняється грошей, а він нам заявляє, що основним джерелом його виконання перед нами обов’язків є інвестор».
Ще коли було виявлено унікальну знахідку, відбулося виїзне засідання Комітету Верховної Ради з питань духовності, його очолив Микола Княжицький.
На цьому засіданні і сказали, що музеєфікація не буде чітко забезпечена, якщо не знайдуть вигодонабувача цього будівництва.
Тоді навіть зверталися до МВС, щоб з’ясувати, хто є замовником будівництва — власне місто чи окремі люди. Згодом почалися перебої, затримки, невиплати, зупинка оплати.
Зведення ж торговельного центру на Поштовій площі не зупиняється ані на мить — навпаки, темпи пришвидшили, кажуть археологи. Нині практично їм на голову будівельники сиплють сміття.
Нещодавно у соцмережі з’явилося відео, на якому Михайло Андрійович Сагайдак розповідає, в якому нині стані процес розкопок, а головне — який на сьогодні існує проект будівництва на Поштовій площі, яке й загрожує унікальній пам’ятці києворуської доби.
100 квадратних метрів для унікального музею
Виявилося, що будівельники мають намір класти нову плиту, що фактично поховає під собою культурний шар X-XI століть.
Науковці обурюються, вони мають лежати практично під цією плитою і досліджувати горизонти, причому частина об’єктів міститься саме там, де лежатиме плита.
Тим часом археологи вийшли на ту відмітку, де насправді можна класти цю плиту. Проте зважаючи на той проект, який вони замислили, щоб зібрати повний матеріал для експозиції, потрібні чималі кошти.
Усе дерево, яке розібрали, об’єкти, що стоять, потребують спеціальної процедури для відновлення, причому потім усі ці артефакти треба поставити на свої місця.
На сьогодні існують різноманітні методи архітектурного сканування, 3Д програми, так, вони недешеві, кажуть дослідники, але й матеріал, над яким працюють, потребує особливого поводження, тож усе має бути зроблене на найвищому рівні.
Понад місяць тому з’явився проект будівництва, так званий коригований, на який чекали в Центрі археології, щоб зрозуміти, яку площу їм відведуть для музею.
Виявилося, що в плані виділили площу без урахування реального розташування знахідок.
Тобто їх усіх знесуть, демонтують, практично знищать. А приміщення музею матиме аж 100 квадратних метрів. Порівняйте — площа для торгового центру майже 6 тис. кв. метрів.
Тобто кафе і магазини розкошуватимуть на 6 тисячах квадратів, а музей на 100 квадратах.
Це означає, що лишиться кілька експонатів, які поставлять за скло, підпишуть, але кому з відвідувачів і, головне, що може розповісти колода за склом?
Тоді в Інституті археології написали Експертний висновок, у якому науковці вимагають тимчасово припинити будівництво і переузгодити весь проект згідно з чинним законодавством пам’яток охорони.
Зокрема, планують замовити в проекті окреме завдання на музей — має бути передбачена достатня площа власне на сам музей, а також на всі необхідні для нього приміщення.
Бо ж археологи виявили цілу садибу, площа якої десь до 1 тисячі квадратів.
Музей такого типу мусить мати всю необхідну інфраструктуру, що дозволить популяризувати заклад, проводити різноманітні заходи, наприклад, прес-конференції.
Тобто на шальках терезів — новий торговий центр і унікальний музей, що в майбутньому може стати однією з візиток міста.
І найголовніше те, що в експертному висновку Інституту археології сказано, що будівельні роботи потрібно проводити в законному руслі, бо вони порушують чинне українське законодавство з охорони пам’яток історії та культури.
За архітектурними правилами, якщо у проекті змінюється 5% обставин, проект мусить бути перезатверджений.
Пам’ятка лише місцевого значення
Цікаво, що цій унікальній знахідці на Поштовій площі надали статус пам’ятки місцевого значення, хоча логічно було б оголосити її пам’яткою національного значення.
Причому торік міністр культури Євген Нищук сказав таке: «Ніяких не може бути заперечень у тому, що Міністерство культури або інший орган захоче дати статус національного значення у підпорядкування комунальної власності. Роботи зараз тривають, але очевидно, що тут може бути ще й міжнародна комісія, яка це може визнати на рівні ЮНЕСКО. Тому я думаю, що в цьому руслі ми можемо рухатися».
А іноземці знають ціну таким культурним об’єктам. Як розповів Михайло Сагайдак, унікальною знахідкою вже цікавилися німці та шведи, а за співпраці з закордонними фахівцями можна було б справді мати один із найкращих музеїв у Європі.
Тендер на роботи з музеєфікації виграв Центр археології, але ситуація ніяк не складеться так, щоб Центр нарешті міг тримати цей тендер — розповідає Михайло Сагайдак.
Щодо проекту музею, то в центрі археології його бачать так.
Це має бути незвичний музей, що його створюють у процесі розкопок. Така собі цілісна картинка того часу зі збереженим співвідношенням об’єктів, планувальною системою, тобто все має бути таким, яким будували наші пращури, не речі у вітринах — зібрані, оформлені й підписані, а «жива» картинка.
У столичній адміністрації кажуть, що тримають під контролем ситуацію з археологічними розкопками на Поштовій площі та передбачили необхідне фінансування з міського бюджету.
За словами заступника голови КМДА Ганни Старостенко, 2017 року в бюджеті Києва закладено близько 27 мільйонів гривень на проведення наукового дослідження, консервації і музеєфікації археологічних знахідок на Поштовій площі.
«Договір на виконання цих робіт було укладено наприкінці минулого року. До кінця 2017 року ми очікуємо від археологів та реставраторів на розробку конкретних методик із консервації та концепцію музеєфікації знахідок середньовічного Києва часів ХІ-ХІІ століття згідно з затвердженим графіком робіт», — сказала Ганна Старостенко.
Натомість директор департаменту культури КМДА Діана Попова ситуацію, що склалася довкола Поштової площі, одному з видань пояснила так: «Інвестор заборгував майже 300 тисяч гривень.
Та він готовий їх погасити і продовжити фінансування розкопок, щойно отримає від археологів звіт про виконану роботу».
Тож навіть думки чиновників iз КМДА щодо ситуації на Поштовій площі розділилися. Хай там як, а поки вирішують, хто, що і кому заборгував, унікальні артефакти києворуської доби гниють, бо ж будівельний майданчик — не те місце, де вони можуть зберігатися.
А столиця України може зазнати чергової втрати, потроху перетворюючись на місто торговельних центрів і загублених пам’яток.
