Наприкінці березня Луцьк опинився у центрі уваги ЗМІ не лише України та Польщі: пострілу з гранатомета по Генконсульству Польщі в Луцьку особливо зраділи проросійські ЗМІ.
Благодатнішої теми для своїх «викривальних» матеріалів годі було й чекати.
Тож заголовками на кшталт «Нєобандеровци вишлi на новий уровєнь тєрорiзма — обстрєлiвают діпломатов» зарясніли, як земля весняними квітками, сторінки преси так званої «русской вєсни».
Тому відповідь на питання, хто найбільше зацікавлений був пульнути з РПГ по дипустанові в Луцьку, більш ніж очевидна.
Достатньо проаналізувати публікації видань «з матрьошками» на цю тему.
У чиїх «рєбят тормоза отказалі»?
«По всей видимости, это сделали активисты какой-либо радикальной националистической организации — «Свободы», «Правого сектора», «Азова» или ещё кого-то в этом духе, — считает старший преподаватель кафедры зарубежного регионоведения и внешней политики РГГУ Вадим Трухачев.
— Их задача — показать недовольство тем, что Польша считает их кумиров вроде Степана Бандеры или Романа Шухевича военными преступниками и террористами. Кроме того, националистам на Западной Украине вообще свойственна неприязнь к Польше — пусть она и несколько меньшая, чем к России. А поскольку тормоза у этих ребят давно отказали, на руках у них есть очень серьёзное оружие, а власть ничего не делает для их обуздания, они выразили своё недовольство вот таким образом».
Інший співрозмовник видання аж руки потирає від задоволення, прогнозуючи, чим може обернутися для України інцидент із польським посольством:
«Это террористический акт, это умышленное нападение на территорию другого государства. И теперь Польша имеет все основания требовать возмещение ущерба — и морального, и материального. А противники Украины из числа уцелевших после зверств ОУН-УПА волынских поляков наверняка добавят к своим требованиям о возмещении ущерба ещё и данный эпизод».
УПА досі не дає спокійно спати московським пропагандистам. І не лише їм.
Ось як звучало у Польщі офіційне повідомлення про загибель 28 березня 1947 року в бою з боївкою УПА заступника міністра оборони Польщі генерал-лейтенанта Кароля Свєрчевського, смерть якого стала формальним приводом для початку операції «Вісла» і депортації українців Польщі з Холмщини, Підляшшя, Надсяння та Лемківщини:
«Двадцять восьмого березня цього року близько десятої години ранку під час службової поїздки на дорозі Сянок — Балигород від куль українських фашистів УПА загинув генерал- лейтенант Кароль Свєрчевський, другий заступник міністра національної оборони, колишній командувач Другої армії, герой битви за Нису Лужицьку».
Ось звідки бере свій початок польська риторика про УПА, про «українських фашистів УПА» — з комуністичних циркулярів 70-річної давності.
Кремль активно використовує цю риторику донині, і деяка частина польського суспільства теж. Комуністичні ідеологеми міцно засіли в мізках не лише росіян. Але це так, до слова.
«Почався інший, ще більш небезпечний, етап російських провокацій»
Граючи на темі Волинської трагедії, прокремлівські ЗМІ не приховують своєї радості й прогнозують Україні «кирдик», мовляв, поляки луцький постріл не пробачать.
І між рядками їхнього щирого злорадства проскакує цікава деталь: постріл iз гранатомета по польському консульству стався невдовзі після оголошення Президентом України блокади Донбасу та запровадження санкцій проти російських банків, що й досі працюють в Україні.
«Порошенко пошел на поводу у националистов, придал законную силу блокаде Донбасса и ограничениям в работе российских банков. Те почувствовали свою силу. Они будут и дальше проверять режим на прочность» — робить прогноз заступник директора Національного інституту розвитку сучасної ідеології (цікаво якої?) Ігор Шатров у статті «Русской правды».
За цими словами дуже вже відверто стирчать вуха Кремля.
Ви нам блокаду і банківські санкції — ми полякаємо трохи Європу «нестабільною» ситуацією у ваших прикордонних містах, найближчих до кордонів ЄС.
Тим паче, що виконавців таких замовних акцій вистачає, напевне, у кожному регіоні й вони чекають лише відмашки від своїх кремлівських кураторів.
Згадайте, як швидко кадри з луцького Майдану, коли на площу вивели «закованого» у кайданки волинського «губернатора», «регіонала» Олександра Башкаленка, потрапили на російські телеканали.
Українськими «радикалами» у 2014 теж лякали Європу, як сьогодні лякають стріляниною по польському Генконсульству.
І добре, що в Польщі це теж розуміють. Заступник директора польського Інституту транскордонної співпраці Адам Лелонк, зокрема, зазначив, що після руйнації пам’ятника полякам на території Львівщини російські провокатори вдалися до терористичного акту в Луцьку:
«Це був теракт, і коли йдеться про те, хто його організував, тут, iз точки зору української сторони, все очевидно: почався інший, ще більш небезпечний, етап російських провокацій. Немає жодного іншого логічного пояснення: складно уявити представника українського праворадикального руху, котрий прибіг би з гранатометом у Західну Україну і стріляв би по поляках замість того, щоб бути на фронті. Якщо хтось думає, що українські радикали зорганізували цей напад і навмисно скерували його проти Польщі, то це нонсенс».
На його переконання, теракт у Луцьку спрямований винятково на конфлікт між Польщею та Україною.
Чому сусідові не спиться
Ще одна акція, в організації якої вже доведено російський слід і яка невипадково збiглася у часі з луцькими подіями 29 березня, — так зване перекриття активістами польської громади дороги Львів—Варшава. «Чи справді польське населення так потребує захисту прав і чи будуть почуті їхні вимоги? — запитує «Русская правда».
Відповідь очікувана: так, польському населенню Львівської області дійсно може загрожувати небезпека.
Бо «для украинских националистов они — тоже враги, с которыми нужно расправиться. К тому же экстремисты уже потеряли голову от безнаказанности, потому возникает ощущение, что они способны на всё. Польша их уже, безусловно, услышала... Пальба по консульству из гранатомёта — это нечто из африканской, а не европейской действительности, и за такое Сомали у границ ЕС рано или поздно придётся ответить. В частности, появлением у жителей Мостисского района Львовской области не только «карт поляка», но и полноценных польских паспортов. Со всеми вытекающими и крайне неприятными для Украины последствиями».
Знову винна невістка в особі українських націоналістів. І знову неприхована радість Кремля.
Мріючи, як луцький інцидент може позначитися на українсько-польських стосунках, російські пропагандисти аж захлинаються від передчуття помсти:
«В Польше уже крепко задумались, до какой степени они готовы поддерживать Украину. Поляки готовы её поддерживать против России, но если речь об угрозе жизни польских граждан — тут даже желание насолить Москве отойдёт на второй план... Она может заблокировать введение безвизового режима между Украиной и ЕС, подумать о каких-то экономических мерах воздействия. Любая из этих мер будет для Украины в её нынешнем состоянии весьма чувствительной».
Ось що заважає росіянам спати — безвізовий режим для України, який може стати дійсністю вже цього літа! І чим ближче до цієї дати — тим більше варто чекати «сюрпризів» від нашого північного сусіда, який робитиме все, аби показати світові, що українці — дикуни, що в них не країна, а «Сомалі», тож як таких пускати в Європу без віз.
Отож маємо бути готові до нових сюрпризів. Будемо сподіватися, що вони не будуть такими страшними, як у Росії, де 3 квітня прозвучав вибух у метро Санкт-Петербурга.
Для російських провокаторів найближчим часом «Ч» може стати травень, коли в Києві проходитиме Євробачення.
