Земля зароджується заново у фільмі «Мандрівка часу», який презентує в Україні компанія «Артхаус Трафік».
«Мандрівка часу» покаже історію Всесвіту від Великого вибуху через зародження життя до наших днів.
Документальний епос американського режисера Терренса Маліка — це дев’яностохвилинний фільм без чітко окресленого сюжету і дійових осіб.
При цьому це картина, під час якої шкода зайвий раз кліпнути повіками, щоб не пропустити наступний кадр.
Постає закономірне запитання: чим тоді режисер утримує глядача і забезпечує його занурення у стрічку — аж до того, що вона претендувала на «Золотого лева»?
До речі, і сама прем’єра відбулася не деінде, а на Венеційському кінофестивалі. Відповідей може бути декілька.
Перше, що захоплює, — це картинка, плани і місця, які рідко побачиш навіть на National geographic.
Терренс Малік зняв фільм у надсучасних форматах 4K та IMAX, зйомки проходили в США, Ісландії, Чилі, Палау, Папуа-Новій Гвінеї та інших точках Земної кулі.
На екрані з’являються досконало зняті океани, вічні сніги, гейзери, зелені простори, ліси та небо.
Операторська робота надзвичайна і виявляється в тому, як досконало знято усе — від гігантських айсбергів до крихітних комашок, які літають у долині.
Вражають рідкісні кадри — поцілунок риб або танець крокодила, які вдалося «спіймати» знімальній групі.
У свою чергу, картини зародження Всесвіту, які ми бачимо на початку фільму, ніби наділені магічною здатністю затягувати глядача у свій простір та час.
Він опиняється в ситуації, коли може спостерігати, як з’являється наш спільний дім за мільярди років до народження кожного зі спостерігачів.
Друге, чим тримає фільм, — це відчуття болісної провини. Він створенний, щоб привернути увагу людей до екологічних проблем, і режисер для досягнення цього вдало грає на контрастах як зорових, так і слухових.
Він показує льодовики в океанах до дій людини і ті невеликі їх залишки, що існують тепер.
Так само на противагу тиші, що панує в природі, картину ніби розколює навпіл звук від бомби, яка знищує все на своєму шляху.
Щодо звуку, між іншим, не можна не пригадати, що музичний супровід до фільму «Мандрівка часом» написав композитор — володар «Оскара» Енніо Морріконє.
З іншої сторони, у фільмі не повністю відсутні сюжет та герої. Насправді, як можна назвати безсюжетним фільм, який оповідає про народження та розвиток Всесвіту?
З огляду на масштаби, скоріше, це наймогутніший сюжет з усіх можливих. Щодо героїв, то глядача веде за собою голос персонажа — людини, яка не з’являється в кадрі.
Але він розмірковує, запитує і, головне, має міцний зв’язок зі світом зовнішнім — тим Всесвітом, Землею чи природою, яку називає Матір’ю.
Упродовж усієї картини посилюється конфлікт — неможливість персонажа знайти цю Матір, до якої він звертається.
У якийсь момент він говорить: «Я боюся тебе, хоча мав би любити», і слова виражають наш підсвідомий острах того, що те велике, проти чого ми повстаємо, руйнуючи все живе, колись має помститися людині.
Одна з останніх картин демонструє багатоповерхівки та тонни асфальту, які покривають планету — так стають видимими слова, які герой увесь час повторює: «Мати, я не можу тебе знайти», — адже за всім штучним ми перестаємо бачити природне.
Із багатьох філософських реплік, які лунають з екрана, одна з найкращих — «Світ — забитий бик, покинуте дитя, стара жінка», яка слідує за документальними кадрами кориди, де на биків, що помирають, спокійно дивляться діти і нічого не видається для них дивним.
Режисер епосу «Мандрівка часу» Терренс Малік відомий за картинами «Древо життя» та «Тонка червона лінія». Українську версію озвучила Саша Кольцова, лідер гурту «Крихiтка».
