Щоб не звучав біль: Євген Нищук проведе концерт пам’яті Квітки Цісик

31.03.2017
Щоб не звучав біль: Євген Нищук проведе концерт пам’яті Квітки Цісик

Квітка Цісик із сином. (Фото надане агенцією «Дель Арте».)

До 10-річчя українсько-американського благодійного проекту «Незабутня Квітка» Українсько-американська Координаційна Рада, однойменна громадська організація зі Львіва та продюсер Алекс Гутмахер (США) за підтримки Мінкультури України та Департаменту охорони здоров’я КМДА у Національній опері у Києві представлять 4 квітня музичне дійство, присвячене американській співачці з українським серцем Квітці Цісик.
 
У концерті візьмуть участь Василь Попадюк (Канада), Павло Табаков, Брія Блессінг (США), Оксана Білозір, Оксана Муха, Аркадій Войтюк, Кіра Мазур, Ігор Бранован (США), гурт LUIKU, балет Ірини Мазур «Життя».
 
Звучатимуть оригінальні голосові фонограми Квітки Цісик, показуватимуть унікальне архівне відео.
 
Вестиме захід актор, міністр культури Євген Нищук. Режисер дійства — Василь Вовкун.
 
Під час концерту, в день народження Квітки Цісик, виконають основну місію проекту — передадуть 100 тис. грн. для придбання пересувного мамографа «Квітка» для профілактики і лікування раку молочної залози в жінок Києва. 
 
Квітка Цісик народилася у 1953-му в США. Стала американською співачкою.
 
Популярна виконавиця рекламних джинґлів у США, оперна і блюзова співачка, виконавиця українських народних і популярних пісень не забувала про українське похо­дження.
 
Її пісня «Ти осяюєш моє життя» (You Light Up My Life), яку вона виконала для однойменного фільму, отримала 1978 року «Оскар» і «Золотий глобус» у категорії «Найкраща пісня до фільму», а також номінувалася на нагороду «Греммі» у категорії «Пісня року».
 
Дитячі й юнацькі роки Квітки Цісик проходили за звичними для української емігрантської родини школярсько-вишкільними заняттями.
 
В будні дні навчалася в американській стандартній школі, а щосуботи відвідувала «Школу українознавства» (Озон-Парк), куди дівчину записали батьки, намагаючись зберегти зв’язок із батьківщиною і співвітчизниками.
 
Більшість українського емігрантського юнацтва мала за честь перебувати в лавах пластунів, де їх наставники продовжували виховувати любов до України.
 
Із 7 до 16 років юна пластунка Квітка відвідувала тритижневі табори в горах — жили в наметах, щовечора збиралися довкола великої ватри, вчили українські пісні, пізнавали українські обряди та звичаї.
 
У «Пласті» здобула ступінь пластуна-розвідувача. 
 
1967 року організувала співочий гурт «Соловейки», яким керувала протягом трьох років. 
 
...Вона була на батьківщині лише раз. 1993-го. Через п’ять років американська співачка українського похо­дження Кейсі Цісик відійшла у засвіти, не доживши до свого 45-річчя п’ять днів.
 
Американці підрахували, що голос Квітки Цісик лунав 22 мільярди разів у різних радіоефірах, з екранів кінотеатрів, на телебаченні.
 
Згодом співачка прийшла і в Україну — унікальним колоратурним сопрано зазвучали у її виконанні пісні «Два кольори», «Я піду в далекі гори», «Чорнобривці»...
 
Коли вслухаєшся в її тонкий, чистий та прозорий голос, де лише легкий акцент видає закордонну співачку, — кожного разу відкриваєш її по-новому, а її пісня надихає.
 
У ній все — ліричність та емоційність, глибина і проникливість, життєва мудрість, якась первісна гармонія і спокій. Тут немає пафосу і позірної риторичності.
 
Її голос звучить плавно, без напруги і надмірності, але в ньому повно життєвої сили і крику душі.
 
А коли слухаєш її пісні, то завжди наповнюєшся почуттям любові й... туги, немов наслідуючи символічні слова пісні «Два ко­льори», де любов і журба завжди поряд.
 
Навіть весела пісня у неї звучить тужливо-сумно. У цих піснях — вся Квітка Цісик: емоційна, сильна, вольова. Ця сила духу передається всім, і її голос неможливо не слухати.
 
Якась космічна скорбота і туга, яка так властива українському народу, розлита у її піснях. 
 
Поза тим, усі жінки сім’ї Цісиків померли від страшного діагнозу — раку грудей (в 1994 р. — мати Іванна, у 1998 р. — Квітка Цісик, у 2003 р. — сестра, піаністка Марія).
 
У США у 2007 році продюсер українського походження Алекс Гутмахер започаткував українсько-американський благодійний проект «Незабутня Квітка».
 
У госпіталі, де лікувалася Квітка Цісик, із раком боровся і він сам. Переживши 11 операцій, нескінченні курси хіміотерапії і радіоопромінювання, Олександр дивом вижив.
 
Почувши пісні у виконанні Квітки, дізнавшись її історію, Алекс, як його називають у США, вирішив присвятити своє життя популяризації творчості співачки в Україні, а також допомозі своїм землякам у боротьбі з раком. Для цього він і створив благодійний фонд «Незабутня Квітка». 
 
Перший вечір пам’яті Квітки Цісик відбувся 29 березня 2007 року в Українському музеї на вулиці Тараса Шевченка у Нью-Йорку.
 
Згодом — у Філадельфії, Нью-Джерсі, Лонг-Айленді, Стейтен-Айленді.
 
Уже 20 жовтня 2008-го вперше вечір пам’яті, присвячений співачці, відбувся в Україні, у Києві в Українському домі. Потім були Одеса, Львів, Южне, Івано-Франківськ, Вінниця.
 
Усі концерти проекту проводяться як соціально-благодійні. Частину коштів від продажу квитків на заходи завжди перераховують в онкоцентри — для профілактики та лікування раку молочної залози серед жінок України.
 
Найвагомішим результатом із часу започаткування проекту стало придбання пересувного мамографа для Вінниччини, який назвали «Квітка». 
 
Загалом проект «Незабутня Квітка» планує у 2017 році придбати пересувні мамографи для Київської, Одеської, Львівської областей, аби кожний обласний онкоцентр був забезпечений «Квіткою» пам’яті про видатну співачку з українською душею.