Бунтують, коли штормить

Цьогоріч  Docudays UA відкриватиме документальна стрічка  «The Yes Men: Згодні бунтують» режисерів Лори Нікс, Енді Бічлбаума та Майка Бонанно. Це історія про знаменитий дует активістів, який два десятиліття створював ефектні містифікації в ЗМІ, аби викривати злочини корпорацій. Один із представників тієї команди — Шон Девлін особисто презентує фільм та проведе лекцію.

Центральною програмою фестивалю стануть «4 градуси»  — про перших посланців глобального потепління, «велику рогату змову», ненажерливе чудовисько промисловості та боротьбу як доказ любові до планети Земля. Даруйте, цього разу ми підготували програму, яка мислячим людям обіцяє безсоння, — так анонсують ці покази.

В одній із найочікуваніших глядачами програм — Docu/хіти — покажуть, зокрема, фільм, який номінували на «Оскар»  «Я не твій негр» Рауля Пека. А ще — гучний документальний дебют лауреата Гонкурівської премії Джонатана Літтелла «Неправильні елементи», «Осяйне світло заходу сонця» Саломе Яші, який здобув призи у Ньйоні, Їглаві, Загребі та на румунському фесті Astra, відкриття року — «Машини» Рагула Джейна та призера Шеффілдського фестивалю «Шторм» Татьяни Уесо.

В українській конкурсній програмі цьогорічного Docudays — 13 короткометражних картин. Три з них зачіпають тему декомунізації. «Ленінопад» режисерки Світлани Шимко розповідає про прощання з радянською епохою. Фільм показує розквіт та занепад ідолів, а також фантастичне… «загробне життя» привидів історії. (Стрічку було створено за фінансової підтримки Британської Ради в Україні у рамках проекту «The Guardian прямує в Україну»). «Комуналка» від шести режисерів на чолі з Андрієм Приймаченком показує декомунізацію як зміну психології та сприйняття простору навколо. Знімали стрічку в Одесі. Головний меседж — прощання з комунізмом є прощанням з інертністю та байдужістю.

Історія про два протилежні за ідеологією хори, що діють у місті Червоноград на Львівщині, — це стрічка «Живі й нескорені». Створювали її так само аж шість режисерів. У фільмі, так само як і в реальному житті, хор російської общини «Жива пам’ять» та співочу чоту націоналістів ОУН-УПА «Нескорені» об’єднує лише спільний майданчик для репетицій — Червоноградський народний дім.

Про життя українських емігранток в Європі розповість у своїй картині «Між іншим» дизайнер і фотограф Юлія Ап­пен. Учасник Вінеційської бієнале — харківський художник Микола Рідний презентує у фестивальній програмі фільм «Сірі коні». Це історія українського анархіста Івана Крупського, яку поєднують із подіями, що розгортаються в сучасній Україні за участі сучасних анархістів. А випускниця університету імені Карпенка-Карого Анастасія Максимчук зафільмувала історію протистояння захисника тварин та доґхантера, яку назвала «Укриття».

Крім конкурсної програми, на Docudays відбудуться спеціальні покази стрічок відомих українських майстрів документалістики. Наприклад, покажуть нову стрічку Сергія Буковського «Головна роль» — про маму режисера, акторку Ніну Антонову. Фільми для дітей та підлітків традиційно демонструватимуть у програмі Docu/Юність. Скажімо, історія від Романа Бондарчука про дитячий джаз-бенд Dixie Land має прив’язку до узбережжя Чорного моря.

У програмі Docu/Життя — «Війна химер» Анастасії і Марії Старожицьких. Це історія війни, любові і смерті очима учасників подій. Їх двоє — хлопець і дівчина. Він був добровольцем на фронті, вона приїхала туди одразу після битви. Він потрапив у Іловайський котел і втратив своїх найближчих побратимів-солдатів. Проїжджаючи зруйнованими містами, вона намагається зрозуміти суть війни і любові. Під час війни вони говорять одне одному про свої почуття, вириваючись із котла. Це історія подорожі до лінії фронту та спроби спільного життя після всього.

А 26 березня, з 11:00 до 17:00, у Будинок кіно запрошують не лише фільми дивитися, а й зносити… побутові використані люмінесцентні лампи та інші небезпечені відходи для подальшої утилізації: ртутні термометри, дрібну електроніку та оргтехніку, батарейки. Цього дня Docudays UA та 1+1 медіа разом із компаніями «Україна без сміття» та «Екологічні ін­вес­тиції» організовують безкоштовну акцію збору небезпечного для довкілля непотребу. Дізнатися, чому так важливо все це безпечно утилізувати, можна буде на лекції, яка відбудеться в обідню пору  в Блакитній вітальні.

Фільмом-закриттям стане цього разу робота латвійського режисера Уґіса Олте та норвезького Мортена Траавіка «День звільнення». Суть така. Під сповненим любові, але суворим керівництвом свого давнього фаната, який став режисером та культурним дипломатом, і, на превеликий подив усього світу, культовий гурт Laibach з колишньої Югославії, а нині з Словенії, став першим рок-гуртом в історії, який зіграв концерт у державі-фортеці Північна Корея. У протистоянні з жорсткими рамками ідеології та культурними відмінностями, гурту все ж вдається пронести свої пісні крізь прогалини у державній цензурі, завбільшки з вушко голки, перш ніж їх випускають до аудиторії, яка ніколи раніше не стикалася з альтернативним рок-н-ролом. А тим часом на кордоні між двома Кореями встановлюють гучномовці, які поширюють пропаганду. Сусідні країни, які колись були одним цілим, оголошують про початок відліку часу до війни. А пагорби оживають… від звуків музики.

Ще нагадаємо: традиційно останній день фестивалю — глядацький, коли в Червоній залі Будинку кіно відбуваються покази фільмів-переможців. Цього дня вхід на всі покази вільний.