Уже більше місяця творча громада Харкова намагається зупинити будівництво на центральній площі міста 86-метрової колони, яку в мерії вирішили звести замість демонтованого Леніна.
Конфлікт зайшов так далеко, що до його вирішення можуть приєднатися міністр культури Євген Нищук і навіть фахівці з ЮНЕСКО.
Проблемою заміни вождя на сучасний пам’ятник харків’яни опікуються вже давно. Причому дискусії з цього приводу були настільки бурхливими, що учасники обговорення зійшлися на думці лишити чільне місце взагалі порожнім.
Мовляв, у рік відкриття центральної площі там не було жодного монумента, тому найдоречніше повернутися до архітектурної автентичності.
Але в чиновників мерії на цей рахунок з’явилася інша ідея.
Тобто фактично без громадського слухання і широкої дискусії вони продемонстрували вже готовий проект, що за всіма ознаками викликав асоціацію з пітерською Олександрійською колоною.
І оскільки автором композиції до всього виявився ще й головний архітектор міста Сергій Чечельницький, використали всі наявні методи протесту.
У місті пройшло кілька судових засідань, які очікувано виграла мерія. А також збирали підписи для двох петицій, при допомозі яких харків’яни хотіли відмінити результати конкурсу й позбавити чиновницького крісла головного зодчого міста.
І хоча більш ніж по 5 тисяч городян підтримали обидва документи, від свого наміру чиновники не відмовилися.
Більше того, пан Чечельницький не зміг стримати свої емоції й назвав «підписантів» «жлобами й руйнівниками», викликавши в них іще більше обурення.
І це не дивно, адже обидві петиції підтримали найвідоміші історики, архітектори, культурологи, скульптори міста, що якраз активно сприяють збереженню харківської культурної спадщини.
Емоцій не бракує і в опонентів мерії. «Декорована колона, увінчана янголом із хрестом, — грубо руйнує усталений історичний вигляд майдану, — написали вони у відкритому листі до керівників держави.
— Цей проект має безліч аналогів у світі, і його мистецька вартість більш ніж сумнівна. Недарма мешканці міста охрестили його влучним українським словом «одоробло». Є вагомі підстави вважати, що переможця було відомо заздалегідь, адже саме цей проект фігурував у місцевих ЗМІ ще від листопада 2016 року».
Заодно активісти ініціювали процес внесення майдану Свободи і знаменитого Держпрому, що складає з ним єдиний архітектурний ансамбль, до переліку пам’ятників ЮНЕСКО. Якщо заявку задовольнять, то збудувати колону тут буде неможливо.
«Ми отримали попередню підтримку з боку обласної та столичної влади, — повідомив голова Харківського антикорупційного центру Дмитро Булах, — і гадаю, що майдан Свободи потрапить спочатку до попереднього, а потім і кінцевого списку цієї організації. Ігнорування думки жителів міста не прикрашає міську владу і вкотре демонструє, що їй наплювати на точку зору харків’ян».
У свою чергу письменник Сергій Жадан повідомив, що скандалом у Харкові зацікавився міністр культури Євген Нищук, який дав згоду на місці розібратися з усіма хитросплетіннями проблемного конкурсу.
У результаті склався прецедент, коли мерії чи не вперше за тривалі роки протистояння з активістами таки доведеться прислухатися до громадської думки.
За словами глави організації «Міські реформи» Олександри Нарижної, жителі міста стали активнішими, тому вже не хочуть погоджуватися з рішеннями влади, прийнятими «в кабінетах».
«З’явилося нове прогресивне покоління, яке вимагає іншого ставлення до себе, — каже вона. — У Харкові є великі перспективи розвитку, але водночас зберігаються підходи і правила, які нам нав’язує міська влада».
У розпалі скандалу випливли й зовсім неприємні для архітектурного управління факти. Активісти у своїх численних зверненнях зокрема повідомили, що за роки роботи Сергія Чечельницького у Харкові виникла практика, якій митці дали назву «реставруйнація».
Це коли після проведеного ремонту від архітектурної пам’ятки залишаються тільки стіни, а розкішні фасади з художньою оздобою зникають безслідно.
Причому це не найстрашніше, що може трапитися зі старими будинками, оскільки багато особняків, за інформацією культурологів, було знищено завдяки підступним схемам.
«Спочатку в таких будівлях починають жити безхатченки, потім там спалахує пожежа, після чого архітектурну перлину визнають аварійною й такою, що підлягає зносу, — прокоментував ситуацію історик Антон Бондарєв. — Це такий собі архітектурний День байбака тривалістю в 10 років, коли все повторюється за одним і тим же сценарієм».
У свою чергу Дмитро Булах навів приклад будинку по вулиці Мироносицька, 74. За документами, там розташований історичний особняк, але по факту вже зводять чергову «висотку».
Йдеться не про одинокий випадок, а про систему, що формувалася роками.
