Геноцид як урок

Розроблятимуть такий спецкурс для варіативної складової навчального плану провідні педагоги й дослідники за підтримки Міністерства освіти і науки України та Українського науково-дослідного та освітнього центру вивчення Голодомору. У Міносвіти в рамках діяльності міжнародної методичної лабораторії Verba Magistri відбувся «круглий стіл» «Яким має бути шкільний навчальний курс iз проблематики Голодомору?». У ньому взяли участь головний спеціаліст iз питань загальної середньої та дошкільної освіти МОН України Раїса Євтушенко, доктор педагогічних наук, професор кафедри всесвіт­ньої історії, правознав­ства та методики навчання історії Бердянського державного педагогічного університету Костянтин Баханов, кандидат педагогічних наук, викладач історії у гімназії «Діалог» Жанна Гаврилюк, відомі історики Людмила і Владислав Гриневичі та Гульнара Бекірова, кандидат філософських наук, методист Черкаського обласного інституту післядипломної освіти вчителів Наталя Степанова, представник Українського інституту національної пам’яті Віталій Огієнко, методист Національного музею історії України, журналістка та етнолог Ярослава Музиченко. 

Над програмою факультативного курсу працюватиме робоча група. Фахівці створять методичний посібник iз рекомендаціями для вчителів, підручник та робочий зошит для учнів та комплект наочності, що міститиме роздаткові матеріали: світлини, плакати, карти, копії архівних документів, зокрема накази і рознарядки Кремля, доповідні керівництва УСРР, листи, щоденникові записи, «вирізки» з тогочасних газет тощо. В ідеалі — ще й DVD iз фрагментами відеосвідчень тих, хто пережив Голодомор чи кримськотатарський геноцид. 

Жанна Гаврилюк вважає, що цілком реально вже до наступного навчального року розробити факультативний спецкурс з історії геноцидів для шкіл. Назву такого спецкурсу наразі обговорюють. Костянтин Баханов пропонує назвати його «Україна і тоталітарні режими у ХХ столітті», роблячи акцент на впливі пропаганди. Доктор політичних наук, відомий експерт iз питань національної пам’яті Владислав Гриневич звертає увагу на досвід Музею громадянських прав у Канаді й основною для шкільного спецкурсу пропонує зробити тему боротьби за життя. Пан Владислав зазначає, що тему Голодомору варто подавати через концепт селянської цивілізації, яку було знищено і замінено колгоспною, совєцькою «цивілізацією». «Національний спротив завжди заважав імперській владі вирішувати свої питання», — каже Владислав Гриневич. Він пропонує, подаючи тему Голодомору старшокласникам, наголошувати на трьох аспектах: російському імперіалізмі, ідеології комунізму та тоталітаризмі. 

Доктор історичних наук Людмила Гриневич переконана, що це має бути інтегрований курс, де Голодомор буде представлено в порівняльному ракурсі, поряд з інформацією про світові голодові геноциди. Історик додає, що важливо роз’яснити дітям різні складові політики геноциду. Пані Людмила також зазначає, що тематика Голодомору має бути наскрізною для багатьох шкільних дисциплін — історії і правознавства, уроків літератури, історії мистецтв і факультативів з філософії та культурології. «Почати варто з того, що для людства вважається добрим і поганим з огляду на права людини. І після цього на прикладі голоду-геноциду продемонструвати, як комуністична влада в Україні брутально порушила головне людське право — право на життя. Підлітки отримають історичні джерела і вже самі робитимуть висновок — чи були дії, вчинені владою в 1928-1934 роках, порушенням прав людини». 

Гульнара Бекірова нагадала, що сьогодні відбувається війна сенсів. І в цій війні бракує такої «зброї», як матеріали з історії кримських татар і Криму взагалі. І це одна з причин того, що Україна і світ доволі мляво борються за визволення півострова. 

Науковий співробітник Українського інституту національної пам’яті Віталій Огієнко поділився інформацією про освітній проект «Перед історією та самими собою», із досвідом якого мав нагоду ознайомитися в Бостоні, що у Сполучених Штатах Америки. Цей центр через семінари, посібники, конференції і вебінари забезпечує викладачів ідеями для створення освітніх програм, у яких історичний зміст поєднується з ефективною методологією. Працівники центру пропонують залучати студентів міркувати про уроки минулого для сьогодення і майбутнього, проводити власні розслідування та переконуватися, що їхнi дії також значним чином впливають на сьогодення і майбутнє їхніх міст, країни і світу. «Головним для нас сьогодні має бути освіта і виховання дітей, — каже Віталій Огієнко. — Це має бути не просто розповідь про історію, а відштовхування від актуальних викликів сьогодення». А це і ознайомлення з правами людини, тренування навички взаєморозуміння і взаємодопомоги. Розвиток емоційного інтелекту, емпатії, вміння вирішувати моральні дилеми, робити власний етичний вибір. «Не можна бути пасивним, коли поруч коїться злочин, бо завтра потерпілим можеш стати саме ти, — наголошує пан Віталій. — Геноцид — це тривалий процес, що починається з незначних кроків обмеження базових прав людини. Пропаганда, цензура, відсутність свободи слова, супереч­ливі закони призводять до соціальних катастроф. Не можна допускати, щоб інші вирішували питання за нас, громадян України». Історик вважає, що мовна проблема, корупція, почуття меншовартості, слабкості, страху — це наслідок Голодомору. І саме його треба подолати, щоб вийти на кращий рівень суспільного буття. 

Робоча група, створена при Міносвіти в рамках міжнародної методичної лабораторії Verba Magistri на підтримку урядової програми «Нова українська школа», не збирається обмежуватися лише шкільною програмою і уроками в класах. Адже у стінах школи юне покоління отримує лише частину історичних знань. Чимало інформації про минуле діти черпають iз родинних переказів, телебачення, книг і фільмів та «світової павутини». І оскiльки на сьогодні власне українських книг і фільмів для дітей на цю тему майже не існує, а левову частку інтернету заполонила російська пропаганда, юнацтво вбирає в себе все, що є, не зав­ж­ди фільтруючи інформацію. Тому важливо використовувати потенціал музейної педагогіки, виважено й серйозно вибудовувати експозиції у регіонах, розробляти пам’ятні заходи та рекомендації щодо місць пам’яті. 

Необхідним є розвиток цієї теми і в позаурочних шкільних заходах та закладах позашкільної освіти. «Учитель історії переважно знає тему і потребує лише методичної допомоги та наочності. Утім важливо вийти на класного керівника, який щороку проводить захід пам’яті, — каже кандидат філософських наук Наталя Степанова. — Щоб педагоги, які не є професіоналами-істориками, отримали й фактологічну інформацію, і психологічні поради, як виважено подавати її школярам різного віку». А основи медіа-освіти на таких заходах, як і на уроках історії, зокрема в програмі курсу про геноциди ХХ століття, є просто необхідними. 

Окрім спецкурсу для старшокласників, робоча група також працюватиме над розробленням психологічно виважених занять про Голодомор та кримськотатарський геноцид для учнів початкової школи та дітей середнього шкільного віку. Костянтин Баханов зазначив, що потрібен стрижень послідовності у викладанні теми Голодомору — початкова школа, 5 клас, 10 клас. Скажімо, в учнів початкової школи через такі уроки розвиватимуть емпатію, співчуття, в учнів 5-9-х класів через розповіді очевидців, які в ті роки були їхніми однолітками, та через групове дослідження наданих копій історичних джерел педагоги розвиватимуть вміння аналізувати інформацію, усвідомлювати цінність життя кожної людини, робити власні висновки та формувати особисте ставлення до подій, активну громадянську позицію. А для старшокласників головним буде вміння побачити глибинні причини і наслідки геноциду для політичного, економічного, суспільного буття народу в сьогоденні, та розвинути власні ідеї виходу з кризової постгеноцидної ситуації. 

 

ВАРТО ЗНАТИ