Привілеї в час біди

02.03.2017
Спостерігаючи на телевізійному екрані за відкриттям восьмої сесії Верховної Ради України, відчував здивування, розчарованість та навіть роздратування і розпач через відсутність у сесійній залі майже половини від належної кількості народних обранців і звернення-прохання голови парламенту п. Парубія до злісних прогульників, щоб вони відмовились від депутатських мандатів, якщо не мають бажання працювати в сесійний період роботи Ради.
 
На жаль, його звернення нагадує волання спраглого в пустелі, що підтвердилося фактом у наступний день роботи — 8 лютого, коли на роботу з’явилося аж 198 (!) народних обранців, що стало причиною закриття сесії, яка навіть не встигла відкритися! У перший день сесії навіть не спромоглися затвердити порядок денний роботи…
 
Зі сказаного можна зробити висновок, що український парламентаризм трагічно поховано у важкий для країни період, зумовлений загарбницькою інтервенцією нашого сусіда — москвинської дикої орди на чолі з тираном, всесвітнім кілером (згадаймо Чечню, Молдову, Грузію, Карабах, Сирію).
 
У Конституції чи в Трудовому кодексі немає статей чи положень, де б дозволялося нардепам прогулювати чи не з’являтися на роботу без поважних причин.
 
Та й працюють вони лише 4 дні на тиждень, тобто 24 години.
 
Представники «касти меншовартих», навіть працюючи на шкідливих виробництвах, відробляють по 5 днів на тиждень, тобто 35-40 годин, і за прогули без вагомих причин упродовж двох робочих днів звільняються із займаної посади.
 
Тому раджу (вимагаю) голові парламенту пану Парубію вчиняти з прогульниками-депутатами згідно з існуючими законами — оформленням відповідних запитів у суд для винесення справедливих вироків.
 
Крім цього, хочу нагадати про зайві, надмірні привілеї парламентаріїв щодо повної недоторканності, безкоштовного проживання у готелях чи в орендованих (і недешевих) квартирах, безплатному проїзді  на всіх видах транспорту, лікуванні у спеціалізованих закладах, санаторно-курортному обслуговуванні, постійних канікулах.
 
Дехто з депутатів узагалі цілорічно перебуває у будинках відпочинку. Цьому давно слід покласти край і зробити відповідні висновки. 
Микола БОЖКО
Львів
  • Поможи нам, ізбави нас вражої наруги

    Нині, через понад два століття після появи на світ Тараса Шевченка, ми розкриваємо нові подробиці з його життя і творчості — нарешті дивимося на його постать своїми, українськими, очима. >>

  • Знесення режиму аятол: що це означає для України

    Для нас це абсолютний джекпот. Іран - це ключова шестірня у машині російського терору. Вони клепають "Шахеди", які летять на наші міста, і передають Москві балістику та технології. Фізичне знищення іранського ВПК означає, що російська логістика одномоментно втрачає свого головного донора. >>

  • Атака на сенс війни: світ не засвоїв уроків ХХ століття

    19 лютого 2014— дата, яка мала б звучати значно гучніше. Саме цього дня, дванадцять років тому, розпочалася Війна за Незалежність України. Ця дата зафіксована в українському законодавстві. Але в публічних комунікаціях — навіть на найвищому рівні — її майже не чути. >>

  • Україна має щодня пам’ятати: її найбільшою цінністю є люди

    Вся система «Азову», починаючи від підготовки особового складу і планування операцій, закінчуючи забезпеченням своєчасної медичної допомоги пораненим та великою інфраструктурою довкола підрозділу, побудована саме за цією логікою — життя та здоров’я особового складу є нашою головною, найбільшою цінні >>